Постанова від 08.01.2025 по справі 127/32740/24

Справа № 127/32740/24

Провадження № 33/801/18/2025

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,

в с т а н овив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто вдохід держави судовий збіру розмірі 605,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 19 вересня 2024 року о 17 год. 45 хв. по вул. Хмельницьке шосе, в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , внаслідок чого було порушене його право на захист та особисту участь у судовому засіданні, він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової токсикологічної експертизи.

19 вересня 2024 року він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, працівники поліції не виявляли у нього відповідних ознак, а просто запропонували пройти огляд у медичному закладі.

Медичний висновок, на думку ОСОБА_1 , є помилковим, із результатами огляду він не погоджувався.

Протокол ОСОБА_1 не підписував, а працівниками поліції у порушення Інструкції не було здійснено відповідний запис про це у протоколі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимогстатті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомоїстатті 294 КУпАПпередбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

При цьому згідно із вимогами пункту 11 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 19 вересня 2024 року серії ААД № 134043, 19 вересня 2024 року о 17 год. 45 хв. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе водій ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився в КП ВОНД «Соціотерапія», висновок № 0879, чим порушив п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Від підпису у протоколі та надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився (а. с. 1).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КП ВОНД «Соціотерапія» (а. с. 3).

Відповідно до висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР від 19 вересня 2024 року №0879 ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, канабіс позитивно (а. с. 4).

До матеріалів справи також долучено відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

На відеозаписі зафіксовано як о 17 год. 55 хв. поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, пропонує пройти відповідний медичний огляд або ж на нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

О 18 год. 03 хв. знову пропонує пройти огляд, ОСОБА_1 погоджується.

О 18 год. 36 хв. у закладі охорони здоров`я медичний працівник вимірює ОСОБА_1 тиск, перевіряє координацію рухів, реакцію зіниць. Повідомляє, що зіниці очей ОСОБА_1 звужені та не реагують на світло, присутній тремор верхніх кінцівок, координаційні проби виконані неточно. ОСОБА_1 пояснює, що випив багато кави та викурив багато сигарет.

О 19 год. 06 хв. ОСОБА_1 намагається здати біологічну речовину (сечу) для аналізу, проте у нього не виходить із фізіологічних причин.

О 19 год. 07 хв. поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 , що його було зупинено о 17 год. 45 хв., протягом двох годин він повинен пройти медичний огляд на стан сп`яніння, інакше буде складено протокол за відмову від проходження огляду.

О 19 год. 39 хв. ОСОБА_1 здає сечу на аналіз. Поліцейський вказує, що необхідно наповнити як мінімум пів контейнера, однак ОСОБА_1 дану вказівку не виконує.

О 19 год. 42 хв. у присутності ОСОБА_1 лікар проводить аналіз, результат позитивний на канабіс. Лікар роз`яснює результати тесту. Від підпису про ознайомлення із медичним висновком ОСОБА_1 відмовляється.

О 19 год. 50 хв. поліцейський роз`яснює, що на ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, починає складати адміністративні матеріали.

О 20 год. 05 хв. працівник поліції передає право керування тверезому водієві.

О 20 год. 15 хв. поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі змістом протоколу. Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовляється.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд зауважує, що чинним законодавством у сфері безпеки дорожнього руху саме працівникам поліції надані повноваження із виявлення ознак того чи іншого сп`яніння у осіб, які керують транспортними засобами, та при цьому проходження огляду на стан сп`яніння є обов`язком для такої особи.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не виявляли у нього відповідних ознак, а просто запропонували пройти огляд у медичному закладі, є надуманими.

Щодо доводів про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає таке.

Судові засідання у справі призначалися двічі 15 жовтня 2024 року та 29 жовтня 2024 року. На а. с. 10 та 13 знаходяться довідки про доставку судових повісток ОСОБА_1 у додаток «Вайбер» на номер телефону, повідомлений ним працівникам поліції при складенні протоколу.

Також на а. с. 12 знаходиться клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Непомнющої О. В. про відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи.

Відтак підстав вважати, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист та він був позбавлений можливості надати пояснення, заявити клопотання про призначення судової токсикологічної експертизи, немає.

Окрім того відповідне клопотання ОСОБА_1 було задоволено судом апеляційної інстанції постановою від 12 листопада 2024 року. Однак як слідує із відповіді ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 18 грудня 2024 року постанова була повернута до суду без виконання у зв`язку із неможливістю проведення експертизи через те, що у переданому на експертизу контейнері кількість сечі (близько 2 мл) є недостатньо для проведення лабораторного дослідження на наявність наркотичних речовин.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що про невелику кількість біологічного матеріалу було зауважено працівниками поліції при здачі аналізу ОСОБА_1 під час проходження огляду на стан сп`яніння, тобто саме недостатня кількість відповідного біологічного матеріалу (сечі), зданого ОСОБА_1 , стала причиною не проведення лабораторного дослідження.

Доводи апеляційної скарги про те, що 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння спростовуються відповідним медичним висновком. Незгода ОСОБА_1 із результатами огляду не зафіксована на відеозаписі, відповідних письмових заперечень ОСОБА_1 також надано не було. Повторний огляд ОСОБА_1 не проходив. Доказів оскарження складеного медичного висновку суду не надано.

Твердження у апеляційній скарзі про те, що протокол ОСОБА_1 не підписував, а працівниками поліції у порушення Інструкції не було здійснено відповідний запис про це у протоколі, апеляційний суд відхиляє, адже відмову від підпису зафіксовано на відеозаписі, відповідний запис міститься у протоколі.

Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, то вказані доводи не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 19 вересня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст.245,280,294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н овив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук