Рішення

від 19.12.2024 по справі 523/16261/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16261/24

Провадження №2/523/6026/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання № 17 в м.Одесі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 523/16261/24 за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місьі Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, із урахуванням уточнення позовних вимог, до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,яким просить: зняти арешт з всього нерухомого майна, невизначеного майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_5 НОМЕР_6 від 09.09.2010р. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Главацького Ю.А., № В-11/950, реєстраційний номер обтяження 10754836 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.01.2011 року, а також на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_4 від 27.04.2012 р. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Главацького Ю.А., № В-11/754, реєстраційний номер обтяження 12488084 від 14.05.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з прилеглими надвірними господарчими та побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є вона ОСОБА_1 , четверо неповнолітніх дітей та мати померлого. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. до майна ОСОБА_2 , була заведена спадкова справа № 90/2023. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не можемо у зв`язку із вищезазначеними арештами, які були накладені у виконавчому провадженні під час виконання судового наказу № 2-Н-3588/08, виданого 15.12.2008 р. Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором.

Позивачці відомо про те, що 30.05.2017 р. її чоловіку ОСОБА_2 був виданий лист №3-243400/3212 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" В.С., в якому повідомлялось, що в рамках діючого виконавчого провадження з виконання судового наказу Суворовського районного суду м.Одеси від 15.12.2008 р. заставне майно, а саме автомобіль марки БАЗ р.н. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_2 , було реалізовано на погашення заборгованості за кредитним договором. Також ухвалою суду від 27.06.2017 р. у справі № 523/8424/17 було скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 . В зазначеній ухвалі судом встановлено, що 03.04.2017 р. заявник ОСОБА_2 звернувся до Суворовського ВДВС м.Одеса ГТ УЮ в Одеській області, де було відмовлено в скасуванні тимчасового обмеження права виїзду за межі України, в зв`язку із тим, що виконавче провадження було завершене ще в 2012 році, а відповідно до Порядку роботи з документами в органах ДВС, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 р., строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки.

Враховуючи вищезазначене, позивач також звернулася із заявою про зняття арештів до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), але листом № 141757 від 09.09.2024 р. їй повідомлено, що виявлено наявні арешти нерухомого майна які були здійсненні в рамках виконавчих проваджень ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_4, винесеним Першим Суворовським ВДВС Одеського МУЮ. Вказані провадження було знищено, у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Запропоновано звернутися до суду з питань звільнення майна з-під арешту.

Отже враховуючи вищезазначене, позивач зазначає, що дане обтяження перешкоджає її та її дітям реалізувати свої спадкові права, та вона позбавлена можливості зняти арешт в позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження, надано відповідачам строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року витребувано з Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), інформацію щодо стану виконавчих проваджень ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_4 в рамках яких були прийняті постанови про арешт майна, а також інформацію стосовного того хто є стягувачами у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_4.

Від представника відповідача АТ «Банк» Фінанси та Кредит» надійшов відзив на позовну заяву в якому крім іншого зазначено, про те, що постановою НБУ від 17.12.2015 року № 898 « Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк « Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фону гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку. З 27 грудня 2022 року визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації АТ « Банк « Фінанси та Кредит» здійснюються Фондом безпосередньо. Відповідно до даних, наявних у розпорядженні Фону, зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № М-254-07-К від 28.12.2007 року перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконані у повному обсязі до дати запровадження тимчасової адміністрації, яка була розпочата 18.09.2015 року, а тому АТ « Банк « Фінанси та Кредит» не може бути відповідачем по справі, оскільки арешт накладався саме державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

За заявою позивача, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року замінено первісного відповідача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на належного відповідача Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а АТ «Банк «Фінанси та Кредит» залучено до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Представник третьої особи АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи судовою повісткою, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обґрунтованість вимог підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеси), актовий запис № 4660.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з прилеглими надвірними господарчими та побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 16.06.2017 р. державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л., реєстр. № 4-715.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 , є позивачка ОСОБА_1 , неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та мати померлого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. заведена спадкова справа № 90/2023, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Як зазначає позивачка, при оформленні спадщини після смерті її чоловіка, від нотаріуса та з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вона отримала інформацію про наявність арештів накладених постановами Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на невизначене майно, все нерухоме майно боржника ( ОСОБА_2 ).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Постановою ВП НОМЕР_5; НОМЕР_6, від 09.09.2010р. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_9 № В-11/0950, накладено арешт на об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 10754836, а також постановою ВП НОМЕР_4 від 27.04.2012 р. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Главацького Ю.А.,№ В-11/754 на невизначене майно, все нерухоме, реєстраційний номер обтяження 12488084.

Судом встановлено, що у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на виконанні перебував судовий наказ від 15.12.2008 № 2-Н-3588/08 виданий Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_10 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредитів особі Філії «Одеське РУ «ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми заборгованості за кредитним договором М-254/07К укладеного із ВАТ « Банк «Фінанси та Кредит в особі філії « Одеське РУ» від 28.12.2007 року.

У наданому відзиві на позовну заяву, представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит», повноваження під час ліквідації якого здійснюються безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім іншого зазначив, що постановою НБУ від 17.12.2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фону гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку. З 27 грудня 2022 року визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснюються Фондом безпосередньо. Відповідно до даних, наявних у розпорядженні Фону, зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором № М-254-07-К від 28.12.2007 року перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконані у повному обсязі до дати запровадження тимчасової адміністрації, яка була розпочата 18.09.2015 року.

З відповіді наданої Пересипським ВДВС у місті Одесі на ухвалу суду, вбачається, що перевіркою АСВП встановлено, що у відділі на виконанні перебував судовий наказ від 15.12.2008 № 2-Н-3588/08 виданий Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_10 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредитів особі Філії «Одеське РУ «ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошової суми у розмірі 27 208,23 грн. ВП № НОМЕР_4.

24.10.2012 року, керуючись п.2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем ВП № НОМЕР_4 завершено, про що була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану.

Також, у відділі на виконанні перебував судовий наказ від 15.12.2008 № 2-Н-3588/08 виданий Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_10 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ «ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошової суми у розмірі 81 464,89 грн. ВП № НОМЕР_5.

11.06.2010 року, керуючись п.2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем ВП № НОМЕР_5 завершено, про що була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану.

Відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах Державної виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву складає три роки, надати належним чином завірені копії документів виконавчого провадження № НОМЕР_5 та № НОМЕР_4 не можливо, у зв`язку із знищенням.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно п.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року по справі № 905/386/18 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року по справі №6-26цс13, які враховуються судом, на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.

За змістом п. 11 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Матеріалами справи підтверджується, що арешти на майно ОСОБА_2 накладені в рамках виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_5, які були відкриті на підставі виконання судового наказу № 2-Н-3588/08, виданого Суворовським районним судом м.Одеси 15.12.2008 року за заявою ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № М-254-07-К від 28.12.2007р., закінчені та знищені.

Крім того, стягувачем за вказаними виконавчими провадженнями був ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ «ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який у відзиві зазначив про те, що зобов`язання за кредитним договором № М-254-07-К від 28.12.2007 року перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконані у повному обсязі.

В свою чергу, арешт на майно позивача за закінченим виконавчим провадженням, існує протягом 12 років, що на думку суду порушує та обмежує право позивача ОСОБА_1 на здійснення права власності, передбаченого ст.41 Конституції України, ст. 319, 321 ЦК України.

Під час оцінки законності вимог позивача, судом на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 (провадження № 11-38апп19) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року по справі № 537/1085/18.

Також суд виходить із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи: наявність накладеного арешту на нерухоме майно протягом 12 років; відсутність підстав для продовження обтяження на майно; неможливість скасування арешту в позасудовому порядку; знищення виконавчих проваджень, в рамках яких було накладено арешти, за строком зберігання; те, що при закінченні виконавчого провадження, державним виконавцем не було вирішено питання щодо зняття вказаних арештів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 , та необхідність скасування арешту, накладеного на нерухоме майно.

В свою чергу, суд критично відноситься до доводів представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в частині того що позивач повинна звернутися до суду зі скаргою на дії ДВС, а не з позовом. Суд зазначає, що позивач не є боржником у виконавчому провадженні, а являється спадкоємцем боржника, а тому не може використати інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 128, 141, ч. 2 ст. 247, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, невизначеного майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений на підставі:

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП НОМЕР_5 НОМЕР_6 від 09.09.2010 року, Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Главацький Ю.А., № В-11/950, реєстраційний номер обтяження 10754836 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.01.2011 року;

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_4 від 27.04.2012, Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № В-11/754, ОСОБА_9 , реєстраційний номер обтяження 12488084 від 14.05.2012 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 30.12.2024р.

Суддя К.О. Далеко