Постанова

від 09.01.2025 по справі 320/12757/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/12757/23

адміністративне провадження № К/990/40640/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/12757/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан ЮА» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан ЮА» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: В. В. Файдюк, О. В. Карпушова, Є. І. Мєзєнцєв) від 24 вересня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсан ЮА» (далі - ТОВ «Арсан ЮА», Товариство, позивач, скаржник) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач, податковий орган/контролюючий орган), Державної казначейської служби України (далі - ДПС, казначейська служба), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що полягає у неподанні висновку (подання) про повернення ТОВ «Арсан ЮА» з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України (ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь компанії ТОВ «Арсан ЮА» (ЄДРПОУ - 40057995, адреса: вул. Городоцька, буд. 357, офіс 1, м. Львів, Львівська обл., 79040) заборгованість в загальній сумі 22 552 757,62 гривень (двадцять два мільйони п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 62 копійок), з яких: 12 975 979,42 гривень - сума основного боргу, 7 857 549,80 гривень - інфляційні витрати та 1 719 228,40 гривень - штрафні санкції.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом не вчинено належних дій щодо подання до органу Державного казначейства України висновку (подання) про повернення Товариству з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, які знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду (суддя: Н. Д. Панченко) від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Арсан ЮА» грошові кошти у розмірі 12 975 979 гривень 42 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасовано, адміністративний позов Товариства залишено без розгляду.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року по справі № 320/12757/23 залишити без змін.

6. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 09 грудня 2024 року до Верхоного Суду надйшов відзив на касаційну скаргу, у якому, відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсан ЮА» (ідентифікаційний код: 40057995; адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357, оф. 1) зареєстроване як юридична особа 08 жовтня 2015 року відповідно до записів у Єдиному державною реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року в адміністративній справі № 826/8711/17 за позовом ТОВ «Арсан ЮА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення ТОВ «Арсан ЮА» з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 грн, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок.

11. В означеному судовому рішенні встановлено подання заяви позивача від 21 січня 2017 року до податкового органу щодо повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

12. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «АРСАН ЮА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 826/8711/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року.

14. Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року в адміністративній справі № 826/8711/17 набрало законної сили.

15. Позивач в адміністративному позові зазначив про звернення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі № 826/8711/17.

16. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі № 826/8711/17 задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження; замінено Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

17. У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року подання Державного виконавця відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено сторону виконавчого провадження № 59408290 - боржника Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

18. Позивач зазначив, що згідно з інформацією, наявною на офіційному сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 59408290 по примусовому виконанню рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі № 826/8711/17 за заявою ТОВ «Арсан ЮА» перебуває у Відділі примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) та не завершене.

19. Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності податкового органу щодо невиконання судового рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що звертаючись з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, що полягає у неподанні висновку (подання) про повернення Товариству з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

21. Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам про стягнення з Державного бюджету України через казначейську службу на користь ТОВ «Арсан ЮА» заборгованість у розмірі основної суми боргу - 12 975 979,42 гривень, суд виходив з того, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/8711/17 підтверджується наявність у Товариства права отримання на рахунок платника у банку коштів у сумі 12 975 979,42 гривень, які станом на дату винесення рішення у цій справі позивачем не отримано, позивач безпідставно та необґрунтовано позбавлений можливості користуватись своїм майном (грошовими коштами).

З огляду на викладене суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню як такі, що підтверджені документально та нормативно.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що нормами Податкового кодексу України надано платнику податків можливість захищати свої права шляхом оскарження рішення, дій чи бездіяльності контролюючого органу. Тобто Податковим кодексом України надано можливість захистити своє право на стягнення бюджетного відшкодування ПДВ та пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ.

23. При цьому норми Податкового кодексу України не містять прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою, а отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з відповідними вимогами з урахуванням загальних строків, що визначені статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тобто протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено обґрунтованих підстав для його поновлення. При цьому суд відхилив доводи позивача щодо його звернень з заявами про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року в адміністративній справі № 826/8711/17, як такі, що не спростовують висновки колегії суддів.

25. Суд вказав на те, що фактично, між моментом з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (08 грудня 2018 року) та датою звернення з адміністративним позовом у справі № 320/12757/23 (07 квітня 2023 року) минуло 4 роки 3 місяці та 30 днів (1581 день), що значно перевищує шестимісячний строк на звернення позивача з позовом до адміністративного суду, так і 1095 днів встановленй податковим законодавством строком.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

27. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Товариство звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові від 24 вересня 2024 року суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду викладені в постановах від 26 січня 2023 року у справі № 200/9654/21, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/25034/19, від 12 липня 2023 року у справі № 640/14076/21, від 28 травня 2024 року у справі № 320/12137/20. Позивач процитував в касаційній скарзі висновки викладені в зазначених вище постановах.

29. Крім того, позивач наголосив на тому, що його було позбавлено права на власні кошти з підстав застосування строків процесуального законодавства, що в розумінні практики ЄСПЛ (справа Інтерсплав проти України) та Протоколу 1 Конвенції про основоположні права та свободи людини є неприпустимим.

30. Також Товариство вказало на грубе порушення порядку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині норм Порядку № 1146. В даному випадку недоречно застосовувати такий порядок оскільки він регулює відносини в частині надходження до органу казначейства відповідного висновку про повернення коштів від контролюючого (податкового) органу та подальше його розгляд та виконання органами Державної казначейської служби України.

31. Позивач, зіславшись на пункт 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, вказав, що суд апеляційної інстанції не дослідив питання, чи був податковим органом поданий висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку для його виконання до органу, що здійснюєказначейське обслуговування бюджетних коштів, не піднімалось питання отримання такого висновку органом казначейства. Відтак відсутня дата відрахування п`яти робочих днів для зарахування коштів.

32. Позивач наголосив на те, що умови за яких позивач дізнався, що його право порушено були створені після неотримання відповіді на заяву позивача від 30 жовтня 2022 року про вчинення виконавчих дій.

33. Товариство вважає, що останній строк від якого міг би відраховуватись шестимісячний термін є 30 жовтня 2022 року, а тому строк на звернення до суду у розумінні статті 122 КАС України закінчувався б 30 квітня 2023 року, тому строк на звернення до суду не пропущений.

34. Також Товариство вказувало на те, що на дату 30 жовтня 2022 року діяла практика яка встановлювала 1095 днів для звернення з відповідним позовом, але навіть беручи до уваги шестимісячний термін звернення до суду, позивач звернувся в рамках такого та не порушив процесуальні норми строку звернення з позовом.

35. Зіславшись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), позивач зазначив, що Верховний Суд не робив висновків стосовно строку звернення з позовом про стягнення коштів, якому передувало визнання правомірності стягнення за статею 43 Податкового кодексу України. Більше того відсутній висновок Верховного Суду стосовно визначення чіткої дати з якої починав би свій відлік шестимісячний строк або строк у 1095 днів.

36. Крім того, позивач наголосив на ряді процесуальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

38. Аналіз змісту касаційної скарги та доводів скаржника свідчить про те, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

39. Отже, Суд враховує, що в межах вимог цієї касаційної скарги, не є спірним питанням щодо відмови рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у задоволенні заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність податкового органу та не стягнення з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь компанії ТОВ «Арсан ЮА» 7 857 549,80 гривень - інфляційні витрати та 1 719 228,40 гривень - штрафні санкції.

40. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

41. Надаючи оцінку порушеному питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з наступного.

42. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

43. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

44. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

45. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

46. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

47. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

49. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

50. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

51. Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

52. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

53. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

54. Відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

55. У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватися не можуть.

56. Враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

57. З наведеного убачається, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

58. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18.

59. Застосування цих висновків знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 12 червня 2024 року у справі № 200/9647/21, від 05 червня 2024 року у справах № 200/9654/21, № 200/9660/21, від 29 травня 2024 року у справі № 160/5446/23, від 28 березня 2024 року у справі № 640/23056/21, від 04 травня 2023 року у справі № 160/26868/21.

60. З обставин цієї справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі № 826/8711/17 за позовом ТОВ «Арсан ЮА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсан ЮА» з Державного бюджету України коштів у розмірі 12975979,42 грн, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок.

61. В означеному судовому рішенні встановлено подання заяви позивача від 21 січня 2017 року до податкового органу щодо повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

62. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСАН ЮА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

63. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року у справі № 826/8711/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року.

64. Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року в адміністративній справі № 826/8711/17 набрало законної сили. Тобто, зазначеним рішенням підтверджено право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 12 975 979,42 гривень. Проте, вказана сума не була відшкодована позивачу.

65. Позивач в адміністративному позові зазначав про звернення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі № 826/8711/17.

66. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі № 826/8711/17 задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження; замінено Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

67. У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року подання Державного виконавця відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено сторону виконавчого провадження №59408290 - боржника Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

68. Позивач зазначив, що згідно з інформацією, наявною на офіційному сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 59408290 по примусовому виконанню рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі № 826/8711/17 за заявою ТОВ «Арсан ЮА» перебуває у Відділі примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) та не завершене.

69. Отже, у зв`язку з невідшкодуванням підтвердженої в судовому порядку суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 12 975 979,42 гривень позивач звернувся 07 квітня 2023 року до суду цим позовом про визнання протиправної бездіяльності податкового органу, що полягає у неподанні висновку (подання) про повернення Товариству з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок та стягнення з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь Товариства заборгованість в загальній сумі 22 552 757,62 гривень, з яких: 12 975 979,42 гривень - сума основного боргу, 7 857 549, 80 гривень - інфляційні витрати та 1 719 228,40 гривень - штрафні санкції.

70. Суд акцентує на тому, що суд першої інстанції не вирішував питання поновлення строку звернення до суду з цим позовом і не з`ясовував причини його пропуску, на що судом апеляційної інстанції було обгрунтовано звернуто увагу. Також, було зауважено судом апеляційної інстанці про те, що жодних клопотань про поновлення строку на подання позову матеріали справи не містять.

71. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між моментом з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (08 грудня 2018 року) та датою звернення з адміністративним позовом у справі № 320/12757/23 (07 квітня 2023 року) минуло 4 роки 3 місяці та 30 днів (1581 день), що значно перевищує шестимісячний строк на звернення позивача з позовом до адміністративного суду.

72. Зокрема, суд апеляційної інстанції, зіславшись на положення пунктів 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 № 1146, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, вказав, що починаючи з 03 грудня 2018 року (дата прийняття ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 826/8711/17) існував строк у кількості 5 робочих днів для підготовки висновку та перерахування грошових коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень року з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Арсан ЮА».

73. Відтак, починаючи з 08 грудня 2018 року Товариство знало та/або мало можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв`язку з ненадходженням грошових коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень з Державного бюджету України на власний розрахунковий рахунок.

74. У вимірі описаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, посилаючись на невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі № 826/8711/17 ані у добровільному, ані у примусовому порядку, звернувся у 2023 році із позовом у справі № 320/12757/23. За таких обставин, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

75. Отже, констатувавши, що про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з 08 грудня 2018 року, а з цим позовом він звернувся із пропуском строку, приписами статті 122 КАС України, не знайшовши поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції на підставі приписів статті 123 КАС України залишив позов без розгляду.

76. Відтак, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, використавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

77. Верховний Суд уважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, оскільки системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

78. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

79. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

80. Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішенні питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.

81. Як вже було зазначено вище та відповідно до хронології обставин справи, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, клопотання щодо поновлення пропущеного строку позивачем не було подано.

82. Натомість, суд апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутність підстав для визнання пропуску строку поважним.

83. Суд ще раз звертає увагу на те, що у випадку застосування вказаних вище норм, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості залишити позов без розгляду, однак зобов`язаний перевірити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

84. Так, не вирішення такого питання в суді першої інстанції не позбавляє позивача права довести поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в суді апеляційної інстанції у випадку, якщо вказаний суд дійшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.

85. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

86. Втім, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, зокрема не надано можливість позивачу надати інші доводи щодо поновлення строку звернення до суду.

87. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним.

88. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року №380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі №160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі №420/6134/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21 та від 28 серпня 2023 року у справа №400/11304/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

89. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску та докази на їх підтвердження. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з`ясувавши усі причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, чим обмежив право позивача на стягнення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 12 975 979,42 гривень.

90. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

91. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

92. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.

93. За таких підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

94. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан ЮА» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасувати, а справу № 320/12757/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов