Ухвала

від 09.01.2025 по справі 640/7323/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 640/7323/22

адміністративне провадження № К/990/49650/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києвіі, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №640/7323/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖУБЛ СНГ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖУБЛ СНГ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00079170702 від 18 лютого 2022 року та № 00079150702 від 18 лютого 2022 року на суму 7 017 753 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

23 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року (провадження №К/990/44654/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 та постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №280/1367/20, від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20 та від 06 липня 2022 року у справі №815/551/14.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд також звертав увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування судами обставин саме по цій справі, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №640/7323/22 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов