Рішення

від 10.01.2025 по справі 336/10464/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/10464/24

Провадження №: 2/336/624/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 10 січня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, треті особи: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про вилучення з державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис та скасування заборони на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

За поданою до суду позовною заявою Позивач просить визнати помилковою та скасувати заборону на нерухоме майно та вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис реєстраційний номер обтяження 23.06.2005 11:31:07за №2116609 реєстратор: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Запорізька обл.. м. Запоріжжя, б-р, Центральний, 20. Накладений на будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що 05.08.2024 року ОСОБА_2 отримав у спадщину після померлої матері, ОСОБА_3 за заповітом, будинок АДРЕСА_1 .

При отриманні свідоцтва на спадщину нотаріус повідомила, що його будинок внесено до Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Однак під час життя мати позивача ніколи не розповідала, що на будинок накладено арешт і ніколи не брала якісь кошти під заставу будинку.

В подальшому було встановлено, що дійсно у вказаному реєстрі на будинок АДРЕСА_1 накладено обмеження.

(витяг) «Заборона. Архівний запис 2116609. 23.06.2005 11:31:07за №2116609 реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Запорізька обл.. м. Запоріжжя, б-р, Центральний, 20.

Договір застави, Друга запорізька нот контора. Будинок, состав: ціле, добудоване, жиле, АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 .

Архівний номер:624846ZАРІ, Архівна дата: 17.07.1997, Дата виникнення: 13.12.1989, № реєстру: 14432-93, внутр..№75015D3228EE21312357.

Згідно запиту до Запорізького обласного державного нотаріального архіву. 11.09.2024 року була отримана відповідь. Витяг з відповіді., Згідно реєстрів за 13.12.1989 року посвідчено договір застави, де стороною за договором є ОСОБА_4 . Згідно Справи №242а «Алфавітна книга обліку заборони відчуження житлових будинків і арештів, накладених на жилі будинки» Другої Запорізької державної нотаріальної контори за 1970-2001 роки прописано: Прізвище, ім`я по батькові власника будинку ОСОБА_4 , Номер за реєстром -183, АДРЕСА_1 , відмітка про зняття заборони відсутня.

Також у відповіді з архіву запропоновано звернутись до Першої Запорізької державної нотаріальної контори яка включно до 1990 року вносила дані щодо заборон на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 , особисто звернувся з запитом до Першої Запорізької державної нотаріальної контори та 04.10.2024 року отримав відповідь. «Згідно даних Алфавітної книги обліку заборон відчуження і арештів майна за 1963-1989 роки та Реєстру для реєстрації заборон (арештів),які накладаються на будинки за повідомленням банків про видачу позик за 1985-1989 роки, є запис про накладення заборони на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , який було зроблено на підставі повідомлення б/н від 13.12.1989 року Шевченківським с/б м. Запоріжжя 7858, на ім`я ОСОБА_4 , рік народження не вказано, реєстраційний номер обтяження не вказано. Дата накладення заборони 13.12.1989 р. До теперішнього часу заборона не знята. Надати більш точну відповідь не має можливості, оскільки повідомлення, на основі яких накладались арешти (заборони) у 1989 році, зберігались три роки та у зв`язку зі спливом їх терміну зберігання знищені.

Отже, на думку ОСОБА_1 , всі можливі заходи щодо досудового вирішення вказаного питання вичерпані. ОСОБА_1 вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду. Позивач вважає, що вказаний запис було зроблено помилково. Вказана особа - ОСОБА_4 ніколи не був власником (співвласником) вказаного будинку і ніколи там не був прописаний (зареєстрований). Вказана особа не є родичем Позивача його знайомим. Він та інші родичі взагалі не знають особу ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 22.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження.

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

У відповідності до вимог ст. ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що 05.08.2024 року ОСОБА_2 отримав у спадщину після померлої матері, ОСОБА_3 за заповітом, будинок АДРЕСА_1 . При отриманні свідоцтва на спадщину нотаріус повідомила, що його будинок внесено до Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Однак під час життя мати позивача ніколи не розповідала, що на будинок накладено арешт і ніколи не брала якісь кошти під заставу будинку.

Згідно вказаного реєстру на будинок АДРЕСА_1 накладено обмеження:

(витяг) «Заборона. Архівний запис 2116609. 23.06.2005 11:31:07за №2116609 реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Запорізька обл.. м. Запоріжжя, б-р, Центральний, 20.

Договір застави, Друга запорізька нот контора. Будинок, состав: ціле, добудоване, жиле, АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 .

Архівний номер:624846ZАРІ, Архівна дата: 17.07.1997, Дата виникнення: 13.12.1989, № реєстру: 14432-93, внутр..№75015D3228EE21312357.

У відповіді Запорізького обласного державного нотаріального архіву. 11.09.2024 року вказано, що «Згідно реєстрів за 13.12.1989 року посвідчено договір застави, де стороною за договором є ОСОБА_4 . Згідно Справи №242а «Алфавітна книга обліку заборони відчуження житлових будинків і арештів, накладених на жилі будинки» Другої Запорізької державної нотаріальної контори за 1970-2001 роки прописано: Прізвище, ім`я по батькові власника будинку ОСОБА_4 , Номер за реєстром АДРЕСА_2 , відмітка про зняття заборони відсутня.

У відповіді Першої Запорізької державної нотаріальної контори від 04.10.2024 року вказано, що «Згідно даних Алфавітної книги обліку заборон відчуження і арештів майна за 1963-1989 роки та Реєстру для реєстрації заборон (арештів),які накладаються на будинки за повідомленням банків про видачу позик за 1985-1989 роки, є запис про накладення заборони на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , який було зроблено на підставі повідомлення б/н від 13.12.1989 року Шевченківським с/б м. Запоріжжя 7858, на ім`я ОСОБА_4 , рік народження не вказано, реєстраційний номер обтяження не вказано. Дата накладення заборони 13.12.1989 р. До теперішнього часу заборона не знята. Надати більш точну відповідь не має можливості, оскільки повідомлення, на основі яких накладались арешти (заборони) у 1989 році, зберігались три роки та у зв`язку зі спливом їх терміну зберігання знищені».

ОСОБА_1 звернутись за захистом своїх прав до суду надав документальні матеріали які просить визнати в якості доказів, а саме:

-заповіт ОСОБА_5 , який заповідає у спадщину будинок АДРЕСА_1 своїй дружину ОСОБА_3 в повному обсязі;

-виписка з рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 12.12.1985 за яким надано дозвіл оформити будинок АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 та видати свідоцтво на право власності;

-дозвіл виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 12.12.1988 року виданий власниці будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 щодо оформлення прибудинкових будівель;

-договір з кооперативом «Газовик» від 08.09.1989 року з боку власниці будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 на проведення газопостачання;

-інструктаж ПО «Запоріжгаз» щодо користування газовими приборами від 17.05.1989 року, який пройшли власниця будинку ОСОБА_6 її син ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_7 ;

-технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 . Від 15.08.1988 року де вказано, що єдиним власником вказаного будинку є ОСОБА_3 . Будинок повністю збудований та зданий в експлуатацію;

-домова книга зі всіма сторінками, з часу побудови будинку. У книзі не має ОСОБА_4 а ні як прописаного (зареєстрованого) чи постійно чи тимчасово;

-свідоцтво про право на спадщину за заповітом;

-відповідь з Запорізького державного нотаріального архіву;

-відповідь з додатками з Першої Запорізької державної нотаріальної контори;

Так, відповідно до норм законодавства України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 319 ЦК України визначає що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить бо За приписами ч.ч. 1, 2, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (що діяв на час винесення постанови про арешт майна позивача) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Разом з тим за вимогами ч. 2 ст. 50 даного Закону у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець повинен був зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 чинного на сьогодні Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VШ, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради та Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про вилучення з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис та скасування заборони на нерухоме майно.

Скасувати заборону на нерухоме майно та вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис реєстраційний номер обтяження 23.06.2005 11:31:07за №2116609 реєстратор: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Запорізька обл.. м. Запоріжжя, б-р, Центральний, 20. Накладений на будинок АДРЕСА_1 .

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького Апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другійстатті 358 ЦПК України.

Головуючий суддя П.В. Зарютін