Рішення

від 09.01.2025 по справі 583/5968/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/5968/24

2/583/198/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Соколової Н.О.,

з участю секретаря судового засідання Верби Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу № 583/5968/24 за позовом

ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа», відділу освіти Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби та стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2024 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ №03-02/33 від 20.07.2022, виданий директором Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа», яким тренеру-викладачу з боксу ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату середнього заробітку на період проходження військової служби; зобов`язати відділ освіти Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19.07.2022 по 14.09.2023 (час закінчення проходження військової служби); стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач працює на посаді тренера-викладача з боксу Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа».

З 24 лютого 2022 року позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України, у зв`язку з цим його, як працівника Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» увільнено від роботи з 24 лютого 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації. В період з березня 2022 року по липень 2022 року позивачу нараховувалася заробітна плата. Згодом, наказом від 20 липня 2022 року №03-02/33 директора Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів, України щодо оптимізації трудових відносин» позивачу припинено виплату середнього заробітку, на період проходження військової служби, як тренеру-викладачу з боксу.

Підставою для прийняття вказаного наказу послужила норма ст. 119 Кодексу законів про працю України та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Про існування наказу його не було повідомлено належним чином. Копію вказаного наказу позивачем було отримано лише в кінці листопада 2024 року на заяву позивача. Наказ від 20 липня 2022 року представник позивача вважає протиправним, оскільки відповідно до ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 26 грудня 2008 року «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», відповідно до якого при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

В період з 19 липня 2022 року по 13 вересня 2023 року позивач не звільнявся з військової служби, а тому не втрачав право на виплату середнього заробітку.

Вважає, що оскільки позивач є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України у зв`язку з введенням воєнного стану, що діє і на даний час, тому йому протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку. У зв`язку з цим наказ про припинення виплати середнього заробітку, на його думку, є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому представник позивача вказує, що відповідач не оспорює той факт, що робота на посаді тренера-викладача включається до педагогічного стажу та надає позивачу право на отримання пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене просив задовольнити позовгі вимоги та стягнути судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу.

29.11.2024 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та надано строк відповідачам для подачі відзиву на позовну заяву.

12.12.2024 представник позивача подав заяву про компенсацію судових витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

13.12.2024 до суду надійшов відзив від Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирської дитячо - юнацької спортивної школи» в особі виконуючого обов`язки директора Кобзаря О.М.

У відзиві представник відповідача не заперечував, що позивач працює на посаді тренера - викладача з боксу у дитячо-юнацькій спортивній школі і з 24.02.2024 був мобілізований до лав ЗСУ. В період з березня 2022 по липень 2022 йому нараховувалася заробітна плата, згідно з положенням ст. 119 КзПП у редакції, що діяла на момент правовідносин. Від 19.07.2022 було припинено виплату середнього заробітку, згідно з Наказом директора Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирської дитячо - юнацької спортивної школи» від 20.07.2022 №03.02/33, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022. Представник відповідача вважажє, що у зв`язку з тим, що, на його думку, позивач не є педагогічним та науково - педагогічним працівником, оскільки його посада «Тренер - викладач» не відповідає Переліку посад педагогічних та науково - педагогічних працівників, затвердженого Постановою КМУ від 14.06.2000 №963, тому посилання ОСОБА_1 на поширення щодо нього гарантій педагогічних працівників, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту», є необґрунтованим.

Зазначає, що ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 39) передбачає гарантії збереження місця роботи і посади, але не містить положень про обов`язкову виплату середнього заробітку.

Також вказує, що в положенні п.1.1 СТАТУТУ КОМУНАЛЬНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ОХТИРСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА» зазначено, тип закладу - заклад позашкільної освіти спортивного профілю. Враховуючи те, що позивач є працівником дитячо-юнацької спортивної школи на посаді тренера-викладача на нього поширюється дія Закону України «Про фізичну культуру та спорт». Відповідно до ч.6 ст.10 вказаного вище закону, умови оплати праці працівників дитячо- юнацьких спортивних шкіл, заснованих органами місцевого самоврядування, розробляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту є Міністерство молоді та спорту (далі за текстом міністерство). Відповідно до п. 1.6 Статуту, організаційно-правовий статус комунальна, бюджетна установа: заклад освіти спортивного профілю. Положення п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фізичну культуру та спорт» встановлює, що заклад фізичної культури і спорту - юридична особа, що забезпечує розвиток фізичної культури і спорту шляхом, зокрема, надання послуг у сфері фізичної культури і спорту. Закладам фізичної культури і спорту, зокрема дитячо-юнацькі спортивні школи.

Вважає, що згідно з вищевказаним Наказом Міністерства України з питань у справах молоді та спорту про впорядкування оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту від 23.09.2005 № 2097 жодних гарантій щодо збереження та виплату заробітної плати мобілізованих працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, не передбачено.

Також зазначає, що принцип законної зміни умов трудового договору, закріплений у КЗпП України (ст. 32 щодо змін істотних умов праці). Враховуючи зазначене, застосування норм трудового законодавства є правомірним, а оспорюваний наказ директора ДЮСШ від 20.07.2022 №03-02/33 не є таким, що порушує права позивача та не є протиправним.

З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач працює у Комунальному позашкільному навчальному закладі «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» на посаді тренера - викладача. Даний факт не оспорено відповідачами та підтверджено довідками про доходи, наданими позивачем ( а.с. 13- 14).

Як вбачається з витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2023 № 258, старшого сержанта ОСОБА_1 було призвано на військову службу за мобілізацією, головним сержантом 2 стрілецького взводу 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командиром військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06.09.2023 №89-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» ( а.с.8).

Відповідно до наказу №03-02/33 від 20.07.2022, виданого директором ДЮСШ Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа», ОСОБА_1 , тренеру - викладачу відділення боксу припинено нараховувння і виплату середнього заробітку з 19.07.2022, у наказі « ОСОБА_2 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації» від 24.02.2022 №03-02/20 слова «та середнього заробітку» вилучено ( а.с. 11).

Згідно з довідками про доходи, виданої КПНЗ «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа», у період з лютого 2022 по липень 2022 ОСОБА_1 виплачувалася заробітна плата, в липні 2022 року заробітна плата була виплачена не в повному обсязі. З вересня 2023, після звільнення його з військової служби, виплати заробітної плати позивачу була відновлені ( а.с. 13, 14).

Як вбачається з листа виконуючого обов`язки директора Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо - юнацька спортивна школа» ОСОБА_3 самостійно звертався про виплату йому середнього заробітку за період з 22.07.2022 по 01.09.2023, однак йому було відмовлено ( а.с. 12).

Відповідно до статуту, Комунальний позашкільний навчальний заклад «Охтирська дитячо - юнацької спортивна школа» має комунальну форму власності, тип закладу : заклад позашкільної освіти спортивного профілю, мова навчання: українська, є юридичною особою, має печатку, штамп, код ЄДРПОУ, бланк зі своє назвою, має реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби, самостійний баланс, розрахунково - касове обслуговування закладу здійснюється через органи Державної казначейської служби, в якому відкритиі реєстраційні рахунки.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності винесення оскаржуваного наказу про припинення виплати позивачу середнього заробітку на період проходження військової служби, суд застосовує такі норми матеріального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із частиною другою статті 39 вказаного закону, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014) відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни та у ч. 3 ст. 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», прийнятий Верховною Радою України 01 липня 2022 року (далі Закон № 2352-ІХ), набрав чинності 19 липня 2022 року, а отже з 19 липня 2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, компенсація середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали працівники на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснювалась по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року.

Водночас, з 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу, відсутні.

Разом з тим, Урядом прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Таким чином, законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Враховуючи, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352-ІХ не визначено особливостей застосування норм ч. 3 ст. 119 КЗпП України, то з дня набрання чинності Законом № 2352 за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

На цей час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Мінекономіки у листі від 28 липня 2022 року № 2498/4/4.1-ЗВ-22а з посиланням на Закон № 2352-ІХ та оновлену редакцію ч. 3 ст. 119 КЗпП України вказувало про те, що за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу як до 19 липня 2022 року, так і після цієї дати, передбачено обов`язок збереження лише місця роботи і посади. Водночас, Мінекономіки зазначило, що за мобілізованими працівниками може зберігатися заробіток, але за власним рішенням роботодавця.

Тобто, з моменту набрання чинності Законом № 2352-ІХ не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу, з дня набрання чинності Законом.

Разом з тим, відповідно дозмісту вимог ст.57 ч.2 Закону України «Про освіту» (в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваного наказу), у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року № 1841-III (далі Закон України № 1841), позашкільні учбові заклади за своїми організаційно-правовими формами можуть бути державної, комунальної або приватної форми власності.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України № 1841, права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 12 цього ж закону передбачено, що позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати, зокрема, у формі спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено такі типи позашкільних навчальних закладів, як дитячо-юнацькі спортивні школи: комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, клуби фізичної підготовки.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 (з наступними змінами), викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.

Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, що затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 05.11.2008, прямо передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу, як зокрема, тренер-викладач.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.

Тобто, згідно з вищевказаними нормативними актами тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право, в тому числі, на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, в якому посада тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи не була передбачена.

Листом від 16.02.1994 № 01-3/96-02 Міністерство соціального захисту населення України повідомило, що назви посад працівників установ освіти у даному переліку не відповідають їх назвам, передбачених діючими нормативними документами по штатах та оплаті праці, що викликає труднощі при визначенні права на пенсію за вислугу років працівникам установ освіти. Зокрема, діючим законодавством у дитячо-юнацьких спортивних школах передбачаються посади тренерів-викладачів, а не тренерів, викладачів.

Виходячи з системного аналізу наведених законодавчих та нормативно-правових актів суд робить висновок, що посада тренера-викладача з боксу, на якій позивач працює станом і на момент розгляду даного спору, відноситься до педагогічних.

Правова позиція у подібних правовідносинах відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №876/5312/17), Верховного Суду від 13.02.2019 (справа № 233/4308/17), постанові Верховного Суду від 27.11.2024 (справа № № 716/2152/23).

Крім того, згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 13.02.2019 р. у справі №233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.

Таким чином, враховуючи викладене, тренер-викладач є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював до проходження військової служби за призовом під час мобілізації тренером-викладачем з боксу Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа», а отже є педагогічним працівником, у зв`язку з чим мав право на збереження попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Саме тому, наказ директора Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» від 20.07.2022 №03-02/33 є незаконним та підлягає скасуванню, а середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по час закінчення проходження позивачем військової служби підлягає нарахуванню та виплаті.

Однак, суд не погоджується з вимогою позивача про те, що середній заробіток повинен бути нарахований і виплачений позивачу відділом освіти Охтирської міської ради, оскільки, Комунальний позашкільний навчальний заклад «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» є юридичною особою, має печатку, штамп, код ЄДРПОУ, бланк зі своє назвою, має реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби, самостійний баланс, розрахунково - касове обслуговування закладу здійснюється через органи Державної казначейської служби, в якому відкритиі реєстраційні рахунки. Тобто саме Комунальний позашкільний навчальний заклад «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» повинен здійснити нарахування та виплати позивачу.

Крім того, суд вважає, що виплати повинні бути нараховані по 13 вересня 2023 включно, а не так як просить позивач по 14 вересня 2023 року, оскільки відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 13.09.2024, позивач саме з 13 вересня 2023 року був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, що є останнім днем його військової служби.

Щодо судових витрат.

Згідно з вимогами ст.141 ч.ч.1,2 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову-на відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до норм статті 10 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року адвокат Шевченко Р.В. надає юридичну допомогу Ходунаю В. На підтвердження витрат на правничу допомогу також надано акт виконаних робіт від 04.12.2024, згідно з яким адвокатом надано в строк та в повному обсязі, а клієнтом прийнято без зауважень, сплачено в повному обсязі надані послуги згідно з Договором про надання правової допомоги вищевказані послуги на загальну суму 10000 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вказане, суд вважає, що витрати в розмірі 10000 грн є завищеними, оскільки з приводу розгляду таких позовів в Україні вже склалася судова практика, а тому адвокат, при складанні позову та зібранні доказів не міг витрати скільки часу, який міг би коштувати 10000 грн, справа слухалася в спрощеному провадженні без виклику учасників, що також спрощує роботу адвоката. За таких обставин розмір судових втрат, які суд вважає необхідним стягнути на користь позивача складає 5000 грн.

З аргументованими запереченнями щодо співмірності судових витрат, або клопотаннями про їх зменшення (частини 5, 6 статті 137 ЦПК) відповідачі (їх представники) до суду не зверталися.

Поряд з цим встановлено, що при зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувся, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є таким, що звільнений від його сплати.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.

Отже, розмір суми судового збору за вимогу немайнового характеру, який підлягає до сплати, становить 3028,00 грн х 0,4 = 1211, 20 грн.

Стороною позивача заявлено дві вимоги немайнового характеру, за кожну з яких необхідно було сплатити судовий збір у вказаному розмірі.

За таких обставин, з відповідача Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422, 40 гривень (1211,20 грн х 2).

Оскільки Комунальний позашкільний навчальний заклад «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа» є юридичною особою і є розпорядником бюджетних коштів, то судові витрати необхідно стягнути саме з нього, так як заклад є розпорядником бюджетних коштів та буде належним платником.

Крім того, суд вважає, що Відділом освіти Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області будь - які права позивача не порушені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо-юнацька спортивна школа», відділу освіти Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби та стягнення заробітної плати задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 03-02/33 від 20.07.2022 виданий директором Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо - юнацька спортивна школа», яким тренеру - викладачу відділення боксу ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року припинено нарахування та виплату середнього заробітку на період проходження військової служби.

Зобов`язати Комунальний позашкільний навчальний заклад «Охтирська дитячо - юнацька спортивна школа» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 13 вересня 2023 року включно (час закінчення проходження військової служби).

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо - юнацька спортивна школа» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу «Охтирська дитячо - юнацька спортивна школа» на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Комунальний позашкільний навчальний заклад «Охтирська дитячо - юнацька спортивна школа», адреса : Сумська область, м. Охтирка, площа Соборна, 2а, ЄДРПОУ 33158583.

Відповідач: Відділ освіти Охтирської міської ради, адреса: Сумська область, м. Охтирка, вул. Івана Шаповалова, 27 а, ЄДРПОУ 33158583.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Наталія СОКОЛОВА