Ухвала

від 10.01.2025 по справі 361/387/25

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/387/25

провадження № 1-кс/361/23/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025 м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2025 до Броварського міськрайонного суду Київської обалсті надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання вмотивовано тим, що 08.01.2025 року ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції разом з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 на шляху до аптеки приблизно о 19.10 год. Після затримання, відправлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому незаконно утримується. На місце події виїхала слідчо-оперативна група ( ОСОБА_4 ), яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення №1066 від 08.01.2025 від сестри затриманого - ОСОБА_5 .

Незважаючи на те, що жодних правових підстав для утримання ОСОБА_3 не було, поліція не вжила заходів для його звільнення, пояснюючи це тим, що Особа нібито перебуває у розшуку за неявку за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 22.12.2024 на 9 год. Однак зазначені твердження поліції не відповідають дійсності оскільки ОСОБА_3 належним чином з`явився за отриманою повісткою, що також не заперечувалося представниками ТЦК та СП. Явку ОСОБА_3 , було відмічено черговим ІНФОРМАЦІЯ_1 в журналі, оскільки був вихідний день і установа не працювала. Явку ОСОБА_3 у вказаний день та час також може підтвердити свідок ОСОБА_6 , що був разом з ним. Вказані обставини детально описано сестрою затриманого в поданій заяві та відібраних поясненнях. Дані факти повністю проігноровано черговим ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмові як з працівниками поліції, так і сестрою затриманого.

Попри це, ОСОБА_3 з 08 січня 2025 року утримується в приміщенні ТЦК та СП без будь-яких законних на те підстав, жодних процесуальних дій із затриманим працівники ТЦК та СП не проводять, протокол про адміністративне затримання складений не був, як і не було винесено жодного судового рішення про позбавлення його свободи. Доступу ні до приміщення установи, ні до безпосередньо ОСОБА_3 сестрі не надають. На час подачі скарги місцеперебування затриманого не відомо, зв`язок з ним відсутній.

Крім того, зазначаю, що ОСОБА_3 має серйозні проблеми зі здоров`ям, перебуває на медичному обстеженні, що підтверджується даними в його медичній картці. ОСОБА_3 добровільно проходив відповідні медичні обстеження, про що неодноразово повідомляв при затриманні. На 09 січня 2025 року в нього заплановане повторне медичне обстеження, а на 15 січня 2025 року - наступний візит до лікаря. Незаконне утримання ОСОБА_3 унеможливлює проходження цих обстежень, що загрожує його здоров`ю.

Докази, якими підтверджено зазначені в скарзі факти (повістка, медичні документи тощо) знаходяться при собі в ОСОБА_3 , який вже не виходить на зв`язок. Станом на 18 годину 13 хвилин 09 січня 2025 року ОСОБА_3 досі утримують працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 безпідставно та протизаконно.

Заявник просить розглянути вказане клопотання в порядку ст.206 КПК України, зобов`язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому незаконно утримується ОСОБА_3 , негайно звільнити його.

Дослідивши вказане клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Отже, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув`язнення» слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.

Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_2 звернуся до Броварського міськрайонного суду Київської обалсті з клопотанням, в порядку ст. 206 КПК України, в якому просить звільнити ОСОБА_3 , який незаконно утримується в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.

Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.

Водночас, із заяви адвоката ОСОБА_2 не вбачається, що подане ним клопотання підлягає розгляду у порядку ст.206 КПК України, а правовідносини виходять із норм КПК України.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, п.1, п.17, п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації в тому числі на території Івано-Франківської області, який продовжено і на теперішній час.

При цьому, зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до ст. 64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Як вбачається із змісту заяви у даному випадку має місце незгода заявника ОСОБА_2 із діями ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язаними з мобілізацією.

Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.

Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування, зокрема, злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.

Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7