Рішення

від 10.01.2025 по справі 753/23088/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23088/24

провадження № 2/753/537/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Колесник О.М, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу, без повідомленням (виклику) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 973,91 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 11 959,07 грн., збитків від інфляції у розмірі 821,73 грн. та 3% річних у сумі 193,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , споживають житлово-комунальні послуги, при цьому не в повному обсязі виконують зобов`язання по їх оплаті, в зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідачів з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідачі не скористалися своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «Столичний Комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Договору на утримання та технічне обслуговування житлових будинків та актом приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Положеннями статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", визначено, що у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України та ч. 3 ст. 11 ЦК України, зобов`язання можуть виникати як з договорів, так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі змісту позову та не спростовано стороною відповідачів, відповідачі отримують житлово-комунальні послуги та відповідно зобов`язані сплачувати кошти за користування ними, тобто фактично відповідачі знаходиться у договірних відносинах із виконавцем.

Разом з тим, як встановлено, відповідачами не в повному обсязі вносилась плата за спожиті житлово-комунальні послуги, з огляду на те, заборгованість відповідачів перед позивачем за фактично спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2024 року по 01 жовтня 2024 року становить 11 959,07 грн.

Статтею 526 ЦК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідачі не виконали грошове зобов`язання, а отже вони, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.02.2024 року по 01.10.2024 року, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь збитки від інфляції у розмірі - 821,73 грн., а також 3% річних у розмірі - 193,11 грн.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: детальний опис робіт виконаних адвокатом Бесметрним О.О. на суму 7 000 грн.

Правовий статус Безсмертного О.О., як адвоката, підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №6303/10 від 08.12.2017 року, а повноваження процесуального представника - ордером серії AІ №1312896 від 01 січня 2024 року.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач просив стягнути з відповідачів витати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. є завищеною і непропорційною до предмета спору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідачів на користь позивача 3 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» (ЄДРПОУ 33833708) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 12 973,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» (ЄДРПОУ 33833708) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., в рівних частинах з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.