Ухвала

від 09.01.2025 по справі 523/20129/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/20129/24

Провадження №4-с/523/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 7, в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кошовєй Ірини Федорівни, зобов`язання здійснити перерахунок, боржник ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грабовська М.В., звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із скаргою на дії державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кошовєй Ірини Федорівни, в якій просила

- визнати неправомірними дії державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кошовєй Ірини Федорівни щодо відмови у проведенні перерахунку заборгованості боржника за період з 2014 року по 31.12.2021 рік з врахуванням виписок з банківських рахунків стягувача та відсутністю заборгованості в боржника за цей період у виконавчому провадженні № 33071613.

- зобов`язати орган державної виконавчої служби в особі відповідного державного виконавця у виконавчому провадженні № 33071613 усунути порушення прав стягувача ОСОБА_1 (поновити порушені права стягувача ОСОБА_1 ) шляхом здійснення перерахунку заборгованості боржника ОСОБА_2 за період з 2014 року по 31.12.2021 рік з врахуванням виписок з банківських рахунків стягувача ОСОБА_1 , відкритих в Акціонерному товаристві комерційного банку «ПРИВАТБАНК» та Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛБАНК» та вжити заходи щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів в повній сумі за вказаний період.

Скарга мотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду3 м. Одеси від 08.02.2012 року ( справа № 1527/2-5863/11) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рені,Одеської області, аліментина користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3частини всіх видів доходу ОСОБА_2 , щомісячно, однак не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2011 року і додосягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14.05.2012 року Суворовським районним судом м. Одеси по даній справі видано виконавчий лист № 1527/2-5863.

08.06.2012 року стягувач ОСОБА_3 звернулась до відділу державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції із відповідною заявою про примусове виконання рішення суду та вимог виконавчого листа.

11.06.2012 року в.о. начальника державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції Морозовською Н.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

10.06.2016 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Тобто, з 11.06.2012 року на виконанні відділу державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції (правонаступник Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) перебуває виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на його дочку ОСОБА_4 .

При цьому, ввесь цей час боржник ОСОБА_2 сплачував аліменти у мінімальному розмірі та приховував свої доходи, а з 2022 року і до повноліття дочки взагалі перестав сплачувати будь-які кошти.

Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, які наявні в АСВП, стороні стягувача стало відомо, що всі постанови державним виконавцем виносились щодо боржника зі зміненим ідентифікаційним кодом, який належить іншій фізичній особі, яка померла.

13.09.2024 року заявник звернулася до відділу ДВС для внесення змін до відомостей про боржника.

Після отримання інформації з Державної податкової служби за вірним ідентифікаційним кодом боржника стало відомо, що останній є фізичною особо-підприємцем та отримував доходи.

21.10.2024 року від Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов розрахунок заборгованості із врахуванням доходів боржника, отриманих починаючи з 2014 року по 2020 рік, а також розрахунок заборгованості боржника на момент повноліття доньки Ксенії, тобто станом на 22.09.2023 рік. При цьому, у вказаному розрахунку державний виконавець зазначила, що станом на 01.01.2022 року заборгованість відсутня.

Згідно з виписки по рахунку стягувача, за період з 2015 року по 31.12.2021 року боржник перерахував 67076,51 грн. аліментів.

Відтак, різниця між нарахованими державним виконавцем аліментами - 211040,89 грн. та сплаченими боржником аліментами, становить 143 964, 36 грн.

21.11.2024 року від Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист яким повідомлено про наявність розписок стягувача та у зв`язку з цим про відсутність підстав для проведення перерахунку заборгованості боржника за період з 2014 року по 31.12.2021 року з врахуванням виписок з банківських рахунків стягувача.

Посилаючись на те, що діями державного виконавця порушуються права стягувача та в першу чергу дитини, яка протягом всього цього часу не отримувала аліменти в повному обсязі, скаржник звернулася до суду з вказаною скаргою.

В судовому засіданні представник стягувача адвокат Грабовська М.В. підтримала скаргу та просила її задовольнити.

В судове засідання боржник ОСОБА_2 та його представник адвокат Савченко С.А. не з`явилися. Ухвалою відмовлено у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Сергія Анатолійовича про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 . Заперечень щодо доводів скарги стороною боржника не подано.

В судове засідання особа, дії якої оскаржуються ОСОБА_7 не з`явилася, причин неявки суду не повідомила.

В судове засідання представник Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явилася, при цьому надала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні скарги з тих підстав, що виконавче провадження передане до іншого відділу ДВС, відтак виконати рішення у разі задоволення скарги буде неможливо через його відсутність виконанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника скаржника, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено:

Рішенням Суворовського районного суду3 м. Одеси від 08.02.2012 року ( справа № 1527/2-5863/11) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рені,Одеської області, аліментина користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3частини всіх видів доходу ОСОБА_2 , щомісячно, однак не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2011 року і додосягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.20-21)

11 червня 2012 року на підставі виконавчого листа № 1527/2-5863 виданого 14.05.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження № 33071613. Боржником є ОСОБА_2 . Рік народження та РНОКПП відсутні. (а.с.22)

Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого 10 червня 2016 року, ОСОБА_3 10.06.2016 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.19)

30вересня 2021року постановоюдержавного виконавця Ренійськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби вІзмаїльському районіОдеської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Кошовєй І.Ф. внесено доповнення до реєстраційних даних боржника, а саме заповнено РНОКПП- НОМЕР_2 такраїна-Україна (а.с.23)

12вересня 2024року стягувачем ОСОБА_1 подано заявудо Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про відмову від розписок від 25.02.2019 року та 18.05.2022 року (а.с.29).

16вересня 2024року постановою державноговиконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кошовєй І.Ф., внесено зміни до реєстраційних даних про боржника оскільки згідно відповіді ДПС державним виконавцем Кошовєй І.Ф. не вірно внесено номер облікової картки платника податків боржника, а саме замість невірного РНОКПП: НОМЕР_2 зазначено вірний РНОКПП боржника - НОМЕР_3 . (а.с.30)

Представником скаржника до відділу ДВС подана заява про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 з 2016 року по 2020 рік, та перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 з 2016 року по 2020 рік з врахуванням доходів, отриманих боржником за третій та четвертий квартали 2016 року, перший, другий третій, четвертий квартали 2017 року, перший та четвертий квартали 2018 року, перший, другий, третій, четвертий квартал 2019 року, четвертий квартал 2020 року згідно з відповіді на запит Державної податкової служби України від 18.09.2024 року №: 227208693. (а.с. 35-37)

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам з примусового виконання виконавчого листа № 1527/2-5863, де боржником є ОСОБА_2 , вбачається, що всього за період з 01.01.2014 року по 31.12.2021 року нараховано аліментів в сумі 211040,89 грн. 25.02.2019 року на адресу відділу надійшла розписка від стягувача про те, що з 28.10.2011 року по 31.12.2018 року вона отримала аліменти від боржника в повному обсязі (претензій немає). 18.05.2022 року на адресу відділу надійшла розписка від стягувача про те, що з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року вона отримала аліменти від боржника в повному обсязі (претензій немає). Таким чином заборгованість по аліментам станом на 01.01.2022 року відсутня. (а.с.39-40 )

Згідно виписокз банківськихрахунків ОСОБА_1 ,вбачається,що боржником ОСОБА_2 за періодз 09.06.2015року по31.12.2021року перераховано коштіву загальнійсумі 67076,51грн. ( а.с.49, 50, 51-52)

Представником скаржника до відділу ДВС подана заява про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 з 2014 року по 2022 рік з врахуванням виписок по рахунках стягувача ОСОБА_1 , відкритих в Акціонерному товаристві комерційного банку «ПРИВАТБАНК» та Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛБАНК» щодо надання інформації про окремі операції по картах (рух коштів по категорії: поповнення карти по операціям ОСОБА_2 ( ОСОБА_8 ), з яких вбачаються, що з 2015 року по 2021 рік ОСОБА_2 перерахував аліментів у загальній сумі 67 076 грн. 51 коп. ( а.с.43-46)

Згідно повідомлення Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 , заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментам на момент повноліття доньки Ксенії, тобто станом на 22.09.2023 рік складає суму в розмірі 74 808,51 грн. Заборгованість боржника станом на 01.01.2022 року була відсутня (на підставі розписок наданих стягувачем 25.02.2019 року та 18.05.2022 року). (а.с.56-57)

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Змістом пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Змістом статті 1 Закону України „Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 18 Закону України „Про виконавче провадження передбачені обов`язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно частини 1 статті 71 даного Закону України виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Частиною 8 даної статті передбачено, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Змістом частини 3 статті 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України „Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом.

Змістом частини 1 статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Згідно абзацу 2 пункту 26 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи.

При цьому визначаючись з приводу дотримання скаржником процесуального строку на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Змістом пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Згідно частини 5 статті 74 Закону України „Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Представник скаржника звертаючись до суду із зазначеною скаргою, вказала, що відмову у перерахунку аліментів (вих. № 2111-16592 від 20.11.2024 року) отримала 21.11.2024 року, при цьому скаргу надіслано до суду засобами поштового зв`язку 05.12.2024 року (а.с.74) відтак, скарга подана в межах визначеного десятиденного строку на звернення до суду.

В свою чергу, порядок визначення розміру аліментів врегульовано СК України, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрований в Мінюсті України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Змістом частині 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Одночасно судзазначає,що досягнення ОСОБА_4 повноліття, не є підставою для відмови у задоволенні скарги. Так, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) зауважив, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником.

За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих в тому рахунку із квитанцій про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відмовляючи у перерахунку заборгованості по аліментам, державний виконавець посилається на розписки стягувача від 25.02.2019 року та 18.05.2022 року (а.с.62,63).

Оскаржуючи дії державного виконавця скаржник посилається на те, що розписки матері дитини не звільняють боржника батька дитини від обов`язку утримувати свою дитину та сплачувати аліменти у повному обсязі.

Дослідивши копії розписок стягувача суд, зазначає наступне.

Так, за рішенням суду аліменти з боржника ОСОБА_2 стягуються у частці від всіх видів доходу щомісячно, однак не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розписки написані стягувачем датовані 25.02.2019 року та 18.05.2022 роком, при цьому обставини щодо наявності доходу боржника, що в свою чергу впливає на розмір аліментів, стягувачу стали відомі лише у вересні 2024 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що розписки стягувачем писалися за умови відсутності доходів у боржника, що в свою чергу не може свідчити про повне виконання рішення суду по справі № 1527/2-5863/11.

Крім іншого, стороною боржника не надано до суду доказів сплати стягувачу, у будь-який спосіб, спірної частини заборгованості по аліментам.

Крім того, суд під час розгляду скарги враховує Рішення ЄСПЛ від 07.06.2005 року у справі «Фуклєв проти України»(заява №71186/01), де в п. 84 Рішення ЄСПЛ зазначив, що держава має позитивний обов`язок створити систему виконання рішень, яка б була ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок.

Окрім того,суд враховує правову позицію Конституційного Суду України , викладенуу своємурішенні від 15.05.2019 року № 2-р(ІІ)/2019 по справі №3-368/2018(5259/18) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень частини другої статті 26 Закону УкраїниПро виконавче провадженнявід 2 червня 2016 року № 1404-УШ (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542) зі змінами (щодо забезпечення державою виконання судового рішення), зазначена наступна правова позиція:...обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання..(відповідно достатті 151 Конституції Українипередбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Дослідивши надані докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення скарги, оскільки державним виконавцем Ренійського районноговідділу державноївиконавчої службив Ізмаїльськомурайоні Одеськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Кошовєй І.Ф. під час примусового виконання виконавчого листа № 1527/2-5863 не вчинялися дії щодо з`ясування дійсного доходу боржника, що в свою чергу призвело до порушення права дитини на отримання аліментів у розмірі, визначеному рішенням суду, та право скаржника, як стягувача у виконавчому провадженні, на своєчасне та повне виконання рішення суду.

На підставі ст. ст. 447,449 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кошовєй Ірини Федорівни, зобов`язання здійснити перерахунок, боржник ОСОБА_2 .

Визнати неправомірними дії державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кошовєй Ірини Федорівни щодо відмови у проведенні перерахунку заборгованості боржника за період з 2014 року по 31.12.2021 рік з врахуванням виписок з банківських рахунків стягувача та відсутністю заборгованості в боржника за цей період у виконавчому провадженні № 33071613.

Зобов`язати орган державної виконавчої служби в особі відповідного державного виконавця у виконавчому провадженні № 33071613 усунути порушення прав стягувача ОСОБА_1 (поновити порушені права стягувача ОСОБА_1 ) шляхом здійснення перерахунку заборгованості боржника ОСОБА_2 за період з 2014 року по 31.12.2021 рік з врахуванням виписок з банківських рахунків стягувача ОСОБА_1 , відкритих в Акціонерному товаристві комерційного банку «ПРИВАТБАНК» та Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛБАНК» та вжити заходи щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів в повній сумі за вказаний період.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 09.01.2025 року.

Суддя