Ухвала

від 10.01.2025 по справі 760/33292/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/33292/24 2-з/760/64/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2160938180000), належну Товариству з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», до набрання законної сили рішення у даній справі.

Заява мотивована тим, що вона звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що представником позивача 24 вересня 2020 року було виявлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу. Спірне майно відчужене іпотекодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект» на підставі іпотечного застереження.

Попередньо, позивач зверталася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме, вищевказаної квартири, однак рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, було відмовлено в задоволені позову у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту та роз`яснено право позивача звернутись до суду із позовом про визнання відповідного договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений арешт продовжує свою дію, проте на розгляді Солом`янського районного суду міста Києва перебуває заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про скасування заходів забезпечення у зв`язку з відмовою у позові.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що договір купівлі-продажу оспорюється з підстав порушення відповідачами позасудового врегулювання на підставі іпотечного застереження, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було ознайомлено з фактом смерті попереднього іпотекодавця ОСОБА_2 ще в 2015 році, проте проведення позасудового врегулювання в 2020 році було здійснено на підставі вимог про усунення порушень, направлених ще в 2014 році боржнику та попередньому іпотекодавцю, відповідачі є пов`язаними особами, що підтверджується спільним номером телефону, існує ризик, що під час розгляду даної справи відповідачем може бути відчужена спірна квартира, що може утруднити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача.

Крім того, позивач фактично проживає у спірній квартирі та має там зареєстроване місце проживання.

Враховуючи вищевикладені обставини, заявник звернулася до суду з заявою про забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Суд, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявником подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квратиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 грудня 2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року.

Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на спірну квартиру.

До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які заявник заявляє у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Враховуючи вище викладене, характер спору, що виник, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на:

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2160938180000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті».

Зазначити дані заявника (позивача) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначити дані відповідачів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Менделєєва, 12, оф. 94/1;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», код ЄДРПОУ 39525641, місцезнаходження: м. Київ, пров. Артилерійський, 5-В.

Зазначити дані третьої особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна