Постанова

від 09.01.2025 по справі 342/1362/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/1362/24

Провадження № 22-ц/4808/120/25

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 рокуу складі судді Андріюк І. Г., постановлену в м. Городенка Івано-Франківської області у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та орган опіки та піклування Городенківської міської ради, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Паньків В. Д. звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку, призначити заявника опікуном.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року заяву повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник на підтвердження обставин того, що він належить до членів сім`ї чи є близьким родичем ОСОБА_2 у розумінні ст. 296 ЦПК України доказів не надав, як і доказів їх спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, наявність спільного бюджету та спільних витрат, що надало б суду підстави вважати їх такими, що складають сім`ю, а сам факт спільного проживання не є підставою для визнання членом сім`ї чи близьким родичем заявника, а тому суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не може звернутись до суду із вказаною заявою та така підлягає поверненню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Паньків В. Д., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд виносячи оскаржувану ухвалу, посилаючись на вимоги ст. 296 ЦПК України не дослідив того, що ОСОБА_1 при подачі до суду заяви про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, відповідно до вимог ч.ч.4, 5 ст. 63 ЦК України долучено відповідні документи, на підтвердження родинних зв`язків з ОСОБА_2 , зокрема: копії свідоцтв про народження, про одруження, про смерть тощо. Ним зверталась увага суду на те, що він та підопічний тривалий час зареєстровані та проживають за однією адресою, їх постійно пов`язує щоденний побут, довірливі особисті стосунки, а також зазначав про наявну можливість виконувати обов`язки опікуна над своїм тестем (батьком дружини).

Зазначає, що законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та не визначено критерії за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання, спільний побут, взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Однак всі ці обставини, судом першої інстанції не були належним чином досліджені, а винесена ухвала про повернення заяви заявнику є передчасною та необґрунтованою.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом дев`ятим частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

За приписами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 викладено правовий висновок, згідно якого близькими родичами є особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання (Постанова Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17. провадження № 61-17628св19).

Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів, про те, що ОСОБА_1 належить до членів сім`ї чи є близьким родичем ОСОБА_2 , а також про відсутність доказів ведення спільного побуту, взаємних прав та обов`язків між ними, є передчасними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії довідки про отримання соціальної допомоги від 23 травня 2024 року № 1012, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення КоломийськоїРДА та йому відповідно до постанови КМ України № 1192 з 01 травня 2024 року до 01 листопада 2024 року, призначено допомогу на догляд (щомісячну грошову допомогу малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

Разом з тим, з копії рішення Управління соціального захисту населення Коломийської РДА про призначення допомоги від 09 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 є працездатним та таким, що не здійснює догляд, хоча має на утриманні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та отримує допомогу на догляд з 01 травня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 2 920 грн. (а.с. 9).

За таких обставин, суду першої інстанції необхідно перевірити наявність критеріїв віднесення ОСОБА_1 до кола членів сім`ї ОСОБА_2 , а саме: наявність між ними взаємних прав та обов`язків, спільного проживання, ведення спільного побуту, оскільки у вищенаведеній довідці про отримання соціальної допомоги від 23 травня 2024 року № 1012 та рішенні про призначення допомоги від 09 травня 2024 року вказана суперечлива інформація щодо здійснення/ не здійснення догляду за ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє - адвокат Паньків Василь Дмитрович - задовольнити.

Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Городенківського районного суду Івано-Франківської області.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09 січня 2025 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева