Ухвала

від 06.01.2025 по справі 904/5108/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

06.01.2025 м.Дніпро Справа № 904/5108/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від боржника: не з`явився;

від скаржника: не з`явився;

арбітражний керуючий: Смолов К.В. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 (суддя Соловйова А.Є. повний текст якої підписаний 27.08.2024) у справі №904/5108/23

за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро

про визнання неплатоспроможним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі №904/5108/23 клопотання арбітражного керуючого Смолова К.В. б/н від 09.08.2024 - задоволено.

Виключено зі складу ліквідаційної маси окремий майновий об`єкт, а саме: транспортний засіб марки Mitsubishi Lancer, держ. номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1 584 см.куб., VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на праві власності.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що процедура щодо виключення об`єктів майна з ліквідаційної маси зазначена в ст.132 КУзПБ. Так, згідно п.2 ст.132 КУзПБ, Господарський суд має право виключити із складу ліквідаційної маси майнові об`єкти: вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати; неліквідні; дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів.

Натомість, як було зазначено арбітражним керуючим у своєму клопотанні, за наявності працездатного стану транспортного засобу його вартість становить 210 000,00 грн., в той час, як 10 розмірів мінімальної заробітної плати на даний момент становлять 70 000,00 грн, що є меншим за вартість транспортного засобу; загальна сума кредиторських вимог складає 2 316 079,47 грн. Отже, сума коштів, яку можна отримати за продаж зазначеного автомобіля, становить майже десяту частину від усіх вимог, що, на думку контролюючого органу, істотно вплине на задоволення вимог кредиторів.

Тому апелянт вважає, що твердження про неліквідність даного об`єкту майна, не є обґрунтованим, бо пошукові дії ще не закінчені, а офіційного підтвердження перебування даного автомобілю на обліку ЗСУ відсутні, а тому не можна стверджувати, що автомобіль не існує.

Апелянт стверджує, що станом на 18.01.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки «Mitsubishi Lancer»; у період з 01.01.2021 по 27.02.2024 транспортний засіб з обліку не знімався; Боржник 05.05.2022 шляхом видачі генеральної довіреності передав зазначений автомобіль ОСОБА_2 . Враховуючи вищезазначене, можна дійти до висновку, що даний автомобіль може перебувати у ОСОБА_2 , проте, жодних розшукових дій даної особи вчинено не було.

Керуючим реалізацією майна додатково було направлено вимогу про передання транспортного засобу в адресу ОСОБА_2 , відповідь на яку станом на 09.08.2024 отримано не було; також направлено аналогічну вимогу ОСОБА_3 , яка станом на 09.08.2024 не вручена. Отже, апелянт вважає, що не дочекавшись відповіді на відправлені вимоги передчасно звернувся до суду з клопотанням про виключення автомобіля з ліквідаційної маси.

Наголошує, що у клопотанні зазначено, що при телефонній розмові між арбітражним керуючим та нотаріусом Нощенко Н.М, останньою повідомлено, що в ході вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення довіреності в порядку передоручення вона почула від учасників процесу інформацію про те, що вказаний автомобіль придбавався з метою передачі його до ЗСУ.

Втім, статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому, контролюючий орган вважає, що інформація про придбання автомобіля з метою передачі його до ЗСУ, яку почула нотаріус ОСОБА_4 та усно передала до арбітражного керуючого - не є належним доказом у цій справі.

Крім того, апелянт зауважує, що арбітражний керуючий повідомляє про відсутність коштів на вчинення додаткових заходів проведення погашення боргів. При цьому ж, вказує на тривалість цього розшуку, який проводиться фактично з 26.10.2023 правоохоронними органами, тому є незрозумілим на що мають бути витрачені додаткові кошти, виділені контролюючим органом, щодо розшуку цього майна.

Учасники процесу відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду ухвали господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 19.09.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

25.09.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

02.10.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 30.09.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої, в тому числі, долучено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 по справі №904/5108/24. Клопотання обґрунтовано тим, що оскаржувану ухвалу отримано ним 30.08.2024.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 904/5108/23 апелянту поновлений строк для подачі скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі №904/5108/23; розгляд справи № 904/5108/23 призначено у судовому засіданні на 06.01.2025 на 14:45 год.; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

13.12.2024 до суду від арбітражного керуючого Смолова К.В. надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, в якому останній зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 у справі № 904/5108/23 задоволено заяву арбітражного керуючого Смолова К.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі № 904/5108/24, скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі №904/5108/23 про виключення зі складу ліквідаційної маси транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, держ. номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1 584 см.куб., VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на праві власності, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Смолова К.В. б/н від 09.08.2024 про виключення зі складу ліквідаційної маси транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, держ. номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1 584 см.куб., VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Дана ухвала набрала законної сили та не була оскаржена в апеляційному порядку учасниками даної справи.

Тобто, станом на теперішній час ухвала суду від 27.08.2024, що є предметом апеляційного оскарження, є скасованою на підставі ухвали від 27.11.2024. Відтак, на даний момент відсутній предмет спору, що є підставою для застосування ст.ст.231, 264 і закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів вважає дату ухвали господарського суду (27.11.2024), зазначену арбітражним керуючим у заяві опискою, оскільки судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів оскарження ухвали по цій справі відповідну ухвалу господарського суду, роздруковану із Єдиного державного реєстру судових рішень, яка датована 12.11.2024.

27.12.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про врахування пояснень контролюючого органу, в який останній зазначив, що підстави для закриття апеляційного провадження чітко визначені ст.264 ГПК України під які даний випадок не підпадає, отже, відсутні підстави для закриття апеляційного провадження.

У судовому засіданні 06.01.2025 арбітражний керуючий підтримав доводи своєї заяви про закриття апеляційного провадження.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не заявили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні 06.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття апеляційного провадження.

Заслухавши арбітражного керуючого, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заяви, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

Частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

За змістом частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема: 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч.2 ст.255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.

За приписами частин 1, 2 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду від 27.08.2024 щодо виключення зі складу ліквідаційної маси окремого майнового об`єкта, а саме: транспортний засіб марки Mitsubishi Lancer, держ. номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1 584 см.куб., VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на праві власності.

Відтак, скарга подана учасником справи, кредитором банкрута фізичної особи ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на процесуальний документ, що підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

В той же час, як правильно зауважив арбітражний керуючий Смолов К.В., ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/5108/23 задоволено заяву арбітражного керуючого Смолова К.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі № 904/5108/24,скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі №904/5108/23 про виключення зі складу ліквідаційної маси транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, держ. номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1 584 см.куб., VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на праві власності, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Смолова К.В. б/н від 09.08.2024 про виключення зі складу ліквідаційної маси транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, держ. номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1 584 см.куб., VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Дана ухвала набрала законної сили та не була оскаржена в апеляційному порядку учасниками даної справи.

Отже, на день судового засідання (06.01.2025) та перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 зазначений процесуальний документ є нечинним, - скасованим Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 12.11.2024, за наслідками розгляду заяви арбітражного керуючого Смолова К.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі № 904/5108/24.

Тобто, на день судового засідання відсутній предмет апеляційного оскарження (предмет спору).

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Аналогічні положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

За приписами ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Натомість, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Верховний Суд наголошував, що закриття апеляційного провадження, підстави та порядок якого регламентовано статтею 264 ГПК України, не є тотожним із закриттям провадження у справі, яке визначено статтею 231 названого Кодексу (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 911/4007/16, пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 910/4896/18).

В той же час, також, колегія суддів звертає увагу, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2024 у справі №910/3627/16 наголосив, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що питання щодо можливості повернення заяви, скарги, клопотання на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана) наведено у ст.43 ГПК України, яка носить назву «Неприпустимість зловживання процесуальними правами». І в цій статті наведені випадки, за яких подання скарги, заяви, клопотання може бути визнано зловживанням процесуальним правом і наведені наслідки визнання судом таких дій.

А саме, за ч.1 цієї статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до частин 3, 4 ст.43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Але, у даному випадку суд не може визнати зловживанням правом подання контролюючим органом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 27.08.2024, оскільки на момент такого подання 09.09.2024, апелянт переслідував легітимну мету (захист порушеного права).

В той же час, не є доцільним і обґрунтованим, таким, що відповідає завданням господарського судочинства (зокрема захисту порушеного права), перегляд нечинного процесуального документа.

Колегія суддів зазначає, що хоча положення статті 264 Господарського процесуального кодексу України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що ухвала, яка переглядається, вже не є чинною (скасована на момент апеляційного розгляду), звідси, не підлягає апеляційному оскарженню, однак у разі здійснення такого апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

З урахуванням відсутності предмету апеляційного оскарження (скасування ухвали від 27.08.2024 ухвалою господарського суду від 12.11.2024, яка набула законної сили), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у справі № 904/5108/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 підлягає закриттю, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 та статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань апелянта на відсутність підстав для закриття апеляційного провадження, оскільки даний випадок не підпадає під норму ст.264 ГПК України, то колегія суддів наголошує, що протилежне буде втіленням принципу «процес заради процесу», що не сприятиме реальному виконанню завдань господарського судочинства і суперечитиме вимогам статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та спричинить затягування судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 264, 281 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича про закриття апеляційного провадження задовольнити.

Апеляційне провадження по апеляційній скарзі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі № 904/5108/23 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09.01.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков