Рішення

від 10.01.2025 по справі 908/2747/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/207/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025 Справа № 908/2747/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Львівського комунального підприємства «Зелений Львів», (79020, м. Львів, вул. Варшавська, буд. 49)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД», (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 8)

про стягнення 98831,43 грн.

16.10.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 11.10.2024 (вх. № 3024/08-07/24 від 16.10.2024) Львівського комунального підприємства «Зелений Львів», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД», м. Запоріжжя про стягнення 98831,43 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 24/1 від 24.06.2022, в тому числі 79362,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 14301,81 грн. інфляційних втрат та 5167,62 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 справу № 908/2747/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2024, після залишення позовної заяви без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2747/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/207/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 07.02.2025.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 16, 525, 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, договором купівлі-продажу № 24/1 від 24.06.2022, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 79362,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 14301,81 грн. інфляційних втрат та 5167,62 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД» (ідентифікаційний код 43598855) є: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 8, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2747/24, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Також, ухвала суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2747/24 направлялася відповідачу на відому суду адресу його електронної пошти та доставлена до електронної скриньки 11.11.2024.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2747/24.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Ухвалою суду від 11.11.2024 у справі № 908/2747/24 відповідачу запропоновано у строк до 28.11.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 11.11.2024 у справі № 908/2747/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 11.12.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 10.01.2025.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

24.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД» (Постачальник, відповідач у справі) та Львівським комунальним підприємством «Зелений Львів», (Покупець, позивач у справі) укладено Договір купівлі-продажу № 24/1 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору зобов?язується поставити, а Покупець - на умовах даного Договору прийняти та сплатити матеріальні цінності, зазначені специфікації № l (далі «Специфікація») до даного Договору, яка є його невід?ємною частиною, в подальшому іменовані «Товар».

Загальна сума Договору становить 88 180, 00 грн. без ПІДВ (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору кількість Товару та його ціна, обумовлені в специфікації № l.

Пунктом 5.1 Договору визначена оплата Товару: - передплата в розмірі 100 % від вартості зазначеної в Специфікації, якщо інше непередбачено умовами Специфікації.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі поставки Товару неналежної якості, Постачальник за свій рахунок і своїми силами в узгоджений з Покупцем термін зобов?язується замінити неякісний Товар на якісний або відновити товар або повернути вартість Товару. У разі невиконання постачальником п.8.3. цього договору. Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день прострочення.

У разі отримання передоплати з не поставки товару Постачальник зобов`язується повернути отримані грошові кошти Покупцеві протягом 3 (трьох) банківських днів (п. 8.4 Договору).

Пунктом 8.5 Договору сторони обумовили, що у разі відмови Покупця від приймання товару Покупець разово сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості Товару.

Згідно п. 10.5 Договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року. До обміну оригіналами юридичну силу мають електронні та факсимільні копії з підписами і печатками.

Специфікацією № 1 та № 2 сторонами узгоджено найменування (пілот та комплект ножів 350 мм), кількість (по 1 шт.) та ціну (88 180, 00 грн.) товару.

Термін поставки 5 робочих тижнів після отримання передплати (п. 2 Специфікації).

Пунктом 3 Специфікації визначено - Передплата 100 %.

З наданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що платіжним дорученням № 269 від 28.06.2022 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти в розмірі 88 180, 00 грн. з ПДВ з призначенням платежу: «Оплата згідно рахунку №14-28.06.2022 p., за пілот і комплект ножів,тенд.дог.неуклад. ПДВ 20% - 0,00грн ПДВ 20 % - 14696.67 грн».

Таким чином, матеріалами справи доведено, що позивач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, перерахувавши відповідачу попередню оплату за товар, що має бути поставлений.

09.08.2022 за експрес-накладною № 59000846710737 від 01.08.2022 товар (інші запчастини) на загальну суму 88 180,00 грн. був отриманий позивачем.

Також 09.08.2022 товар було повернуто відповідачу, а відповідачем отримано - 16.08.2022, у зв`язку з поставкою товару не належної якості, що підтверджується експрес-накладною № 59000849660265.

Відповідачем доказів поставки обумовленого Договором купівлі-продажу № 24/1 від 24.06.2022 товару не надано.

Листами від 11.12.2023 вих. № 446 та від 14.06.2024 вих. № 329 позивач просив про повернення суми попередньої оплаті в розмірі 88180,00 грн.

Проте, грошові кошти відповідачем в добровільному порядку повернуті не були, листи залишені без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 79362,00 грн. (за розрахунком позивача , з урахуванням п. 8.5 Договору (88 180,00 - 10% = 79 362,00)) попередньої оплати за непоставлений товар за Договором купівлі-продажу № 24/1 від 24.06.2022. Також відповідачем, за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, нараховані 14301,81 грн. інфляційних втрат та 5167,62 грн. 3 % річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 5.1 Договору та п. 3 Специфікації вбачається, що сторонами чітко визначена умова оплати товару шляхом здійснення попередньої оплати.

Матеріалами справи доведено, що позивачем перераховано відповідачу 88 180,00 грн. грошових коштів як попередня оплата.

Відповідачем товар, що є предметом Договору, поставлений не був, грошові кошти не повернуто.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Системний аналіз положень ст. 673, 675 ЦК України дозволяє дійти висновку, що на продавця законом покладений обов?язок передати покупцеві у порядку та строки, передбачені умовами договору, товар, який має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

В свою чергу, з положень ст. 689 ЦК України випливає. що законом на покупця покладено обов?язок прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов?язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 675, ч. 1 ст. 676 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), який починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред?явити вимогу у зв?язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку(ч 3ст. 680 ЦК України).

Відповідач належних і допустимих доказів, передання позивачу товару, що є предметом Договору № 24/1 від 24.06.2022, суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Платіжним дорученням № 269 від 28.06.2022 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти в розмірі 88 180,00 грн.

Виходячи з умов п. 2 Специфікації товар відповідач повинен був поставити протягом 5 робочих тижнів після отримання передплати.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 09.08.2022 за експрес накладною № 59000846710737 від 01.08.2022 товар (інші запчастини) на загальну суму 88 180,00 грн. був отриманий позивачем.

І в цей же день 09.08.2022 позивачем товар було повернуто відповідачу, а відповідачем отримано - 16.08.2022 (експрес-накладна № 59000849660265).

Отже, з урахуванням приписів п. 8.4 Договору, починаючи з 22.08.2022 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договором в частині повернення коштів попередньої оплати.

Відповідачем зазначені факти належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростовані.

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 79362,00 грн. (за розрахунком позивача, з урахуванням п. 8.5 Договору (88 180,00 - 10% = 79 362,00)) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, оскільки обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 79362,00 грн. грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 79362,00 грн. грн. є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5167,62 грн. за період з 09.08.2022 по 09.10.2024, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Також слід врахувати, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

З урахуванням зазначеного, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та втрати від інфляції від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги вище наведені висновки суду, вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування 3 % річних.

Згідно проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 5082,82 грн. за період з 22.08.2022 по 09.10.2024.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 5082,82 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 14301,81 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з серпня 2022 по серпень 2024 року.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат.

Згідно проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втратив розмірі 13 282,72 грн., за період з вересня 2022 по серпень 2024 року.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 13 282,72грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволені позову відмовляється.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 79362,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 13 282,72 грн. інфляційних втрат та 5082,82 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача,пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Львівського комунального підприємства «Зелений Львів», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОКОМ ЛТД», (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 8, ідентифікаційний код 43598855) на користь Львівського комунального підприємства «Зелений Львів», (79020, м. Львів, вул. Варшавська, буд. 49, ідентифікаційний код 05472519) 79362 (сімдесят дев`ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 00 коп. попередньої оплати, 5082 (п`ять тисяч вісімдесят дві) грн. 82 коп. 3 % річних, 13 282 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 72 коп. інфляційних втрат та 2 994 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 18 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 10» січня 2025 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.