Рішення

від 10.01.2025 по справі 912/2824/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 рокуСправа № 912/2824/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Рудченко І.О., розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/2824/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс", Запорізьке шосе, буд. 62А, м. Дніпро, 49041

до відповідача Приватного підприємства "Колібрі", вул. Центральна, буд. 11А, с. Костянтинівка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28104

про стягнення 190 926,43 грн

Представники сторін:

від позивача Тулінов І.І., довіреність від 01.07.2024 № 13, адвокат;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс" (далі - ТОВ "Торговий Дім "Агроальянс", позивач) до Приватного підприємства "Колібрі" (далі - ПрП "Колібрі", відповідач) з вимогами про стягнення 190 926,43 грн, з яких 41 132,92 грн основного боргу та 149 793,51 грн 365% річних, з покладенням судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки та комплексного обслуговування №00998233С від 25.09.2023 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 11.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2824/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 10.12.2024 о 12:00 год.

09.12.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву, за змістом якої просить перенести розгляд справи та постановити ухвалу про участь його представника в наступному судовому засіданні у справі №912/2824/24 та наступні призначені судові засідання в режимі відеоконференці поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У заяві вказана адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні 10.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву до 26.12.2024 о 14:00 год.

26.12.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.01.2025 о 12:00 год.

В судовому засіданні 10.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив. Відзив на позов суду не подав.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвали суду від 11.11.2024, 10.12.2024, 26.12.2024 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Центральна, буд. 11А, с. Костянтинівка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28104.

Зазначені ухвали направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали у справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду від 11.11.2024, 10.12.2024, 26.12.2024 у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що ПрП "Колібрі" мало можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/2824/24 в судовому засіданні 10.01.2025 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.01.2025 суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

25.09.2023 ТОВ "Торговий Дім "Агроальянс" (Виконавець) та ПрП "Колібрі" (Замовник) уклали Договір поставки та комплексного обслуговування № 0099823ЗС (далі - Договір, а.с. 14), за умовами якого:

- Виконавець зобов`язується передати у власність Замовника запасні частини до сільськогосподарської техніки (товар) на умовах визначених в Додатку №1 та/або на умовах визначених в Додатку №2 здійснювати ремонт та сервісне обслуговування техніки Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки та/або ремонт, сервісне обслуговування техніки замовника (п. 1.1.),

- невід`ємною частиною Договору є відповідні додатки № 1, 2 (п. 1.2.),

- ціна Договору визначається як сума вартості поставки всіх товарів та/або комплексного обслуговування, ремонтів та наданих послуг, здійснених Виконавцем в рамках Договору (п. 1.3.),

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань (п. 2.1.).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Також сторони підписали Додатки №1 та №2 до Договору (а.с. 15-16), де погодили таке:

- товар буде переданий Замовнику після проведення оплати за товар на розрахунковий рахунок Виконавця, якщо інше не зазначено в графіку оплати та поставки Товару, вказаному в Специфікації до Договору однак в будь-якому випадку у відповідності до п. 3.1., 3.2., 2.11. Додатку №1, з наданням видаткових накладних на товар (п. 2.2. Додатку №1 до Договору),

- за надання передбачених Договором послуг Замовник здійснює оплату 100% вартості послуг зазначеної в акті виконаних робіт протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання сторонами Акта виконаних робіт (п. 2.2. Додатку №2 до Договору).

На виконання умов Договору ТОВ "Торговий Дім "Агроальянс" поставило запасні частини та здійснило сервісне обслуговування/ремонт сільськогосподарської техніки ПрП "Колібрі", про що сторони підписали Акт виконаних робіт №82563 від 26.10.2023 на загальну суму 61 132,92 грн.

Позивач зазначає про сплату відповідачем 20 000,00 грн та наявність заборгованості в розмірі 41 132,92 грн, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Згідно ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір, до виконання якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є змішаним договором та має ознаки договорів купівлі-продажу та надання послуг.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг поставки запасних частин та здійснення сервісного обслуговування/ремонту сільськогосподарської техніки, про що сторони підписали Акт виконаних робіт №82563 від 26.10.2023 на загальну суму 61 132,92 грн (а.с. 17 з обороту).

Відповідач згідно вказаного Акта розрахувався частково на суму 20 000,00 грн. У обумовлені Договором строки решту коштів в розмірі 41 132,92 грн не сплатив.

Докази оплати 41 132,92 грн відповідач суду не подав. Розмір заборгованості не заперечив.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з ПрП "Колібрі" 41 132,92 грн основного боргу заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Також позивач заявляє вимоги про стягнення 149 793,51 грн 365% річних за період з 01.11.2023 до 30.10.2024.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами Договору у разі порушення Замовником строків оплати передбачених Договором більше десяти днів, річні проценти у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлять триста шістдесят п`ять відсотків річних за весь час прострочення (п. 5.2.).

Відтак сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

Позивачем правомірно нараховано 149 793,51 грн 365% річних за період з 01.11.2023 до 30.10.2024.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Ураховуючи наведене суд вважає за можливе вирішити питання щодо зменшення розміру процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення грошового зобов`язання з огляду на таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами позивача та відповідача.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пункту 5.2. Договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі - 365% є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 зазначено, що кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення питання зменшення розміру неустойки, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Матеріалами справи підтверджено, що з загальної суми зобов`язання - 61 132,92 грн, до подачі позовної заяви до суду, відповідач сплатив 20 000,00 грн.

Щодо наявної заборгованості в розмірі 41 132,92 грн позивач здійснив нарахування 365 процентів річних на суму 149 793,51 грн, що перевищує суму боргу в три з половиною рази.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд враховуючи дискреційність наданих повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії проти України, ураховуючи суму боргу та часткове виконання відповідачем зобов`язання з оплати, дійшов висновку, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є зменшення розміру процентів річних до 30 %, що становить 44 938,05 грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення 365 процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 44 938,05 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 250, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Колібрі" (вул. Центральна, буд. 11А, с. Костянтинівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28104, і.к. 24710930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс" (Запорізьке шосе, буд. 62А, м. Дніпро, 49041, і.к. 37303065) 41 132,92 грн боргу, 44 938,05 грн процентів річних, а також 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (до Електронного кабінету), відповідачу (вул. Центральна, буд. 11А, с. Костянтинівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28104).

Повне рішення складено 10.01.2025.

Суддя В.Г. Кабакова