Рішення

від 10.01.2025 по справі 913/437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м.Харків Справа № 913/437/24

Провадження №8/913/437/24

Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, м. Старобільськ Луганської області,

про стягнення 6 176 грн. 91 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, в якій просить стягнути з відповідача 6 176 грн. 91 коп., з яких 3% річних в сумі 1 530 грн. 80 коп. та інфляційні втрати в розмірі 4 646 грн. 11 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. В свою чергу, відповідача, який є бюджетною установою, було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Як зазначає позивач, у період з 07.11.2021 по 23.12.2021 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,62933 тис. куб. м на суму 62 902 грн. 61 коп.

В свою чергу, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 50 991 грн. 41 коп.

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 50 991 грн. 41 коп., пені в сумі 7 529 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 2 543 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 15 655 грн. 95 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24 позов задоволено повністю.

Однак, позивач вказує, що наразі відповідач рішення суду не виконав, а факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язання за договором і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Відтак, позивач вважає, що за період, не охоплений рішенням Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24, відповідач має сплатити на його користь 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп. (за період з 01.10.2023 по 30.09.2024) та інфляційні втрати у сумі 4 646 грн. 11 коп. (за період 01.07.2023 по 30.09.2024), що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 справу №913/437/24 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні; у разі отримання відповіді на відзив, у п`ятиденний строк з дня її вручення, подати суду обґрунтовані заперечення з доказами направлення іншій стороні; подати контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат в разі незгоди з її розміром, визначеним позивачем, з доказами направлення іншим учасникам справи.

Запропоновано позивачу у разі отримання відзиву на позовну заяву, у п`ятиденний строк з дня його отримання подати суду обґрунтовану відповідь на відзив, з доказами направлення іншій стороні.

Згідно з ч. 6. ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Положеннями ч. 7 ст. 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки відповідач - 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, ухвала про відкриття провадження, у справі №913/437/24 була надіслана до його електронного кабінету та отримана останнім, що підтверджується відповідною довідкою.

Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/437/24 та її розгляд в умовах воєнного стану.

25.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не погоджується з вимогами позивача.

Відповідач зауважує, що листом від 04.01.2024 №04-321/202 Державна служба України з надзвичайних ситуацій зобов`язала підпорядковані підрозділи звертатись за збільшення кошторисних призначень у чітко визначені терміни, а саме з 5 по 15 число місяця. Термін розгляду, зазначених звернень, складає від 15 робочих днів.

Як вказує відповідач, на виконання вимог керівного органу він надіслав потребу про виділення коштів на виконання рішення суду від 07.10.2024 по справі №913/71/24 у зв`язку із винесенням постанови Східного апеляційного господарського суду. Відповідь про внесення змін у кошторис отримана 01.11.2024.

Відповідач на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 по справі №913/71/24 звернувся до позивача про визначення рахунків для надіслання коштів на виконання зобов`язання.

11.11.2024 відповідач виконав рішення Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 в повному обсязі.

Тому відповідач вважає, що ним було вжито всіх можливих заходів з метою виконання зобов`язання в належні терміни.

Також відповідач звернув увагу суду, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності.

В зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вказаний відзив приймається судом та долучається до матеріалів справи.

26.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що відхиляє аргументи відповідача з наступних підстав.

Позивач вказує, що факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язання за договором і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Тому позивач вважає, що за період, який не охоплений рішенням Господарського суду Луганської області рішенням від 29.04.2024 у справі №913/71/24 відповідач (споживач) має сплатити на користь позивача 3% річних у сумі 1 530,80 грн (за період з 01.10.2023 по 30.09.2024), а також відшкодувати інфляційні втрати у сумі 4 646,11 грн (за період 01.07.2023 по 30.09.2024).

В зв`язку з наведеним позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд приймає відповідь на відзив та долучає її до матеріалів справи.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917- Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природногогазу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В значенні Бюджетного кодексу України 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області є бюджетною установою.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді-грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та 6 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (Споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

За приписами п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).

За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Позивач зауважує, що нарахування вартості спожитого природного газу проводилось ним на підставі даних Оператора ГТС про об`єм спожитого природного газу.

Як зазначає позивач, у період з 07.11.2021 по 23.12.2021 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,62933 тис. куб. м на суму 62 902 грн. 61 коп.

В свою чергу, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 50 991 грн. 41 коп.

В березні 2024 року позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 50 991 грн. 41 коп., пені в сумі 7 529 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 2 543 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 15 655 грн. 95 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення 76 721 грн 30 коп. задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" борг в сумі 50 991 грн 41 коп., пеню в сумі 7 529 грн 96 коп., 3% річних в сумі 2 543 грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 15 655 грн 95 коп., судовий збір в сім 2 422 грн 40 коп.

Позивач вказує, що відповідач рішення суду не виконав, а факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язання за договором і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо виконання рішення суду зі сплати заборгованості не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп. (за період з 01.10.2023 по 30.09.2024) та інфляційних втрат у сумі 4 646 грн. 11 коп. (за період 01.07.2023 по 30.09.2024), тобто за період, не охоплений рішенням Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом у рішенні Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24 відповідач був включений до реєстру споживачів постачальника "останньої надії", що підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Оператора ГРМ, а спожитий відповідачем газ за період з 07.11.2021 по 23.12.2021 віднесено до портфеля постачальника "останньої надії".

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу за вказаний період у об`ємі 1,62933 тис.куб.м. підтверджується листом Оператора ГТС від 26.10.2023 №ТОВВИХ-23-15245 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000121GСG00А.

Об`єми поставленого природного газу також підтверджуються Актами приймання-передачі природного газу № 19390 на суму 11 911 грн 20 коп. та №31026 на суму 50 991 грн 41 коп.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно п. 4.3 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу.

При цьому, Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).

Суд в рішенні від 29.04.2024 у справі №913/71/24 зазначив, що поставка природного газу відбувалась у період з 07.11.2021 по 23.12.2021 на загальну суму 62 902 грн 61 коп., проте відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством "Ощадбанк", відповідачем за період з 01.10.2021 по 31.01.2022 сплачено позивачу 11 911 грн 20 коп. за поставлений природний газ у листопаді 2021 року.

Поставлений у період з 01.12.2021 по 23.12.2021 природний газ відповідач у відповідності до умов п. 4.4 розділу IV типового договору був зобов`язаний оплатити до 31.01.2022, проте цього не зробив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за період з 01.12.2021 по 23.12.2021 складає 50 991 грн 41 коп.

Враховуючи наведене, Господарський суд Луганської області у справі №913/71/24 прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення боргу за поставлений природний газ за період з 01.12.2021 по 23.12.2021 в сумі 50 991 грн. 41 коп. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №761/29966/16-ц.

Таким чином, в рішенні Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24 встановлено факт поставки позивачем відповідачу природного газу за період з 01.12.2021 по 23.12.2021 у об`ємі 1,62933 тис.куб.м. на загальну суму 62 902 грн. 61 коп.

Також у вказаному рішенні встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ у період з 01.12.2021 по 23.12.2021 в сумі 50 991 грн. 41 коп.

Суд зауважує, що вказані факти є преюдиційно встановленими, отже не підлягають доказуванню, в зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, а тому вони є обов`язковими при вирішенні даної справи.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Типовому договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений Договором, в зв`язку з чим у відповідача була наявна заборгованість в сумі розмірі 50 991 грн. 41 коп.

Позивач стверджував, що на момент зврнення до суду із даним позовом відповідач рішення суду не виконав, заборгованість не погасив.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, Конституційний Суд України також вказував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оскаржив рішення Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24, в зв`язку з чим воно набрало законної сили 04.10.2024, в день винесення постанови Східним апеляційним господарським судом.

Як свідчать матеріали справи та вказував сам відповідач, зазначене рішення було виконано ним в повному обсязі 11.11.2024.

Натомість, в цій справі позивач заявляв до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп. та інфляційні втрати у сумі 4 646 грн. 11 коп. за період, не охоплений рішенням Господарського суду Луганської області від 29.04.2024 у справі №913/71/24.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання здійснено за зобов`язаннями грудня 2021 року з 01.10.2023 по 30.09.2024 на суму 50 991 грн. 41 коп. в розмірі 1 530 грн. 80 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в розмірі 4 646 грн. 11 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат нарахованих за зобов`язаннями грудня 2021 року за період з липня 2023 року по вересень 2024 року на суму 50 991 грн. 41 коп. складає 4 646 грн. 11 коп.

Натомість, за розрахунком суду інфляційні втрати за зобов`язаннями грудня 2021 року за період з липня 2023 року по вересень 2024 року на суму 50 991 грн. 41 коп. становлять 3 554 грн. 70 коп., а не 4 646 грн. 11 коп. як зазначав позивач.

Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат з відповідача підлягає задоволенню частково в розмірі 3 554 грн. 70 коп.

Твердження відповідача про те, що ним було вжито всіх можливих заходів з метою виконання зобов`язання в належні терміни є безпідставними, оскільки відповідач мав оплатити поставлений газ ще в 2022 році, а саме до 31.01.2022, однак добровільно не виконав свого зобов`язання, в зв`язку з чим позивач був змушений звертатися до суду за захистом його порушених прав.

При цьому, посилання відповідача на порядок і строки виділення коштів на виконання рішення суду не беруться судом до уваги, так як потребу на виділення коштів відповідач надіслав вже після набрання рішенням суду від 29.04.2024 у справі №913/71/24 законної сили, через що воно було виконане 11.11.2024.

Таким чином, відповідач виконав зобов`язання з оплати за поставлений позивачем газ більш ніж через 2 роки після того, як мав сплатити за нього, що не може вважатися виконанням зобов`язання в належні терміни, як стверджував відповідач.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності.

Оскільки підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути лише відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, а не її лист.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп. та інфляційні втрати в розмірі 3 554 грн. 70 коп.

В іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області задовольнити частково.

2. Стягнути з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (92700, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Старотаганрогська, б. 113, ідентифікаційний код 38052448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 3% річних у сумі 1 530 грн. 80 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 554 грн. 70 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 994 грн. 38 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Рішення складено та підписано без його проголошення 10.01.2025.

Суддя Антон ІВАНОВ