Рішення
від 26.12.2024 по справі 914/1803/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 Справа № 914/1803/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт"

про стягнення 5429715,58 грн

за участю представників:

від позивача Гузюк Н.І.

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівською міською радою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" про стягнення 6254431,53 грн, з яких 2381181,09 грн основний борг, 36923,99 грн інфляційні втрати, 27047,50 грн 3% річних та 3809278,95 грн штраф. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка міститься у відповіді на відзив на позовну заяву та яка прийнята судом до розгляду, позивачем заявлено до стягнення 5429715,58 грн, з яких 2381181,09 грн основний борг, 36923,99 грн інфляційні втрати, 27047,50 грн 3% річних та 2984563,00 грн штраф.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.

Львівська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" 14.11.2018 уклали договори оренди землі:

1) №С-4599 про оренду земельної ділянки площею 1,1338 га з кадастровим номером 4610136800:03:001:0047 по вулиці Стрийській, 45, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (далі - договір №1).

Згідно з пунктом 9 договору №1 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1128276,13 грн у рік та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок до 30-го числа місяця наступного за звітним;

2) №С-4600 про оренду земельної ділянки площею 1,0215 га з кадастровим номером 4610136800:03:001:0046 по вулиці Стрийській, 45, для будівництва та обслуговування будівель змішаного використання з житловими одиницями у верхніх поверхах і розміщенням у нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення (далі - договір №2).

Згідно з пунктом 9 договору №2 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 952992,08 грн у рік та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок до 30-го числа місяця наступного за звітним;

3) №С-4604 про оренду земельної ділянки площею 0,5945 га з кадастровим номером 4610136800:03:001:0044 по вулиці Стрийській, 45, для будівництва та обслуговування дошкільного закладу та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (далі - договір №3).

Згідно з пунктом 9 договору №3 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 665554,05 грн у рік та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок до 30-го числа місяця наступного за звітним;

4) №С-4602 про оренду земельної ділянки площею 0,5309 га з кадастровим номером 4610136800:03:001:0042 по вулиці Стрийській, 45, для будівництва та обслуговування виробничих будівель (далі - договір №4).

Згідно з пунктом 9 договору №4 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 237740,74 грн у рік та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Права ТpОВ «Атріум Естейт» оренди земельних ділянок за вказаними договорами від 14.11.2018 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено у позовній заяві, заборгованість відповідача з орендної плати за землю за період з 01.06.2022 по 31.01.2024 становить 2381181,09 грн та станом на дату подання позовної заяви не погашена.

Позивач на підставі пункту 14 договорів нарахував відповідачу штраф у розмірі 2984563,00 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 36923,99 грн інфляційних втрат та 27047,50 грн 3% річних.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 5429715,58 грн, з яких 2381181,09 грн основний борг, 36923,99 грн інфляційні втрати, 27047,50 грн 3% річних та 2984563,00 грн штраф.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

Зокрема відповідач зазначив, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт приймання передачі послуг з оренди земельних ділянок (актів приймання-передачі наданих послуг).

Також відповідач вважає, що розрахунок заборгованості із орендної плати є невірним, зважаючи на неврахування позивачем всіх платежів здійснених відповідачем. Зокрема у відзиві на позовну заяву вказано, що 28 березня 2024 року згідно платіжної інструкції № 516 відповідачем було здійснено оплату орендної плати на суму 452400,00 грн, однак при цьому розрахунок заборгованості не містить даних про здійснення відповідачем цього платежу на користь позивача. З огляду на вказане відповідач зазначив, що розмір заборгованості по орендній платі за усіма договорами від 14.12.2018 за період із червня 2022 по січень 2024 має становити 1928781,09 грн (2381181,09 грн - 452400,00 грн). А неврахування позивачем здійсненого платежу на суму 452400,00 грн на думку відповідача призвело до неправильного нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, відповідач просив зменшити розмір штрафу в 10 разів від суми основної заборгованості, зважаючи на те, що сума нарахованого штрафу суттєво перевищує основну заборгованість відповідача. При цьому, обґрунтовуючи необхідність зменшення штрафу, відповідач посилається на те, що у нього існує складна економічна ситуація.

Також відповідачем подано заяву, в якій він просив розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 календарних місяців, шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами до 30-го (тридцятого) числа кожного календарного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 Закону України "Про оренду землі", орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як встановлено судом, Львівська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" 14.11.2018 уклали договори оренди землі:

При цьому необхідно зазначити, що рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 у справі №914/333/23 за позовом Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" про стягнення 4463978,04 грн встановлено що основна заборгованість відповідача за вищевказаними договорами за період січень-травень 2022 року становить 1243567,95 грн.

Так, рішенням суду у справі №914/333/23 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» на користь Львівської міської ради 1243567,95 грн основного боргу, 2918,14 пені, 298456,30 грн штрафу, 80156,31 грн інфляційних втрат, 6234,87 грн 3% річних та 64761,60 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

При цьому ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 у справі №914/333/23 було розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 у справі №914/333/23 на шість місяців у такому порядку: до 30.09.2023 - 282682,63 грн; до 30.10.2023 - 282682,63 грн; до 30.11.2023 - 282682,63 грн; до 30.12.2023 - 282682,63 грн; до 30.01.2024 - 282682,63 грн; до 29.02.2024 - 282682,63 грн.

Як вбачається із матеріалів даної справи №914/1803/24, заборгованість відповідача за договорами оренди за період з 01.06.2022 по 31.01.2024 становить 2381181,09 грн. Докази сплати вказаної заборгованості відсутні.

Щодо здійсненої відповідачем оплати на суму 452400,00 грн згідно із платіжною інструкцією №516 від 28 березня 2024 року необхідно зазначити, що цей платіж не може бути зарахований до періоду заборгованості у даній справі (з 01.06.2022 по 31.01.2024), оскільки заборгованість встановлена рішенням суду в іншій справі №914/333/23 за попередній період (січень-травень 2022 року) не погашена, що не заперечується сторонами. При цьому суд, зокрема, керується такими засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Необхідно також зазначити, що призначенням платежу відповідно до платіжної інструкції №516 від 28.03.2024 є сплата орендної плати за земельну ділянку №4610136800:03:001:0044. В призначенні платежу не вказано за які місяці (періоди) оренди вносяться грошові кошти, а тому платіж на суму 452400,00 грн необхідно зараховувати в рахунок погашення заборгованості в порядку черговості, тобто в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, стягнення заборгованості по яких не є предметом спору у даній справі №914/1803/24.

Разом з тим суд зазначає, що розстрочення виконання рішення суду у справі №914/333/23 стосується строків, з настанням яких може розпочатись його примусове виконання державним чи приватним виконавцем відповідно до затвердженого судом графіку та не позбавляє відповідача обов`язку щодо своєчасного виконання договірного зобов`язання зі сплати орендної плати за період січень-травень 2022 року. З огляду на вказане твердження відповідача про те, що платіж в сумі 452400,00 грн від 28 березня 2024 повинен бути зарахований в рахунок погашення заборгованості, що є предметом спору у даній справі №914/1803/24 (за період з 01.06.2022 по 31.01.2024) є безпідставним.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося судом, позивач на підставі пункту 14 договорів нарахував відповідачу штраф у розмірі 2984563,00 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 2381181,09 грн основного боргу, 36923,99 грн інфляційних втрат, 27047,50 грн 3% річних та 2984563,00 грн штрафу підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтовані.

Щодо заяви про зменшення розміру штрафу суд зазначає таке.

У заявленому клопотанні відповідач зазначив, що оскільки нарахований штраф суттєво перевищує основну заборгованість, відповідач вважає справедливим зменшити такий штраф в 10 разів від суми основної заборгованості, оскільки стягнення заявленого розміру неустойки є надмірно великим порівняно із збитками позивача, а також є тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: 1) якщо він значно перевищує розмір збитків; 2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (Постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (Постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. Постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22).

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, а тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з тим, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (така ж позиція Верховного Суду наведена у постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 Постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що норми права, закріплені у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, не пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій із одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов`язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.

Разом з тим, суд також враховує правову позицію, наведену у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 та правову позицію Верховного Суду, що міститься у постановах від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, відповідно до яких наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Беручи до уваги те, що розмір штрафу значно перевищує розмір основної заборгованості, а також те, що рішенням суду у справі №914/333/23 вже було стягнуто з відповідача штраф за невиконання зобов`язання зі сплати орендної плати за тими самими договорами оренди землі, зважаючи на баланс інтересів сторін у даній справі, з огляду на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність, а також враховуючи мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, суд дійшов висновку, що обставини справи та доводи відповідача свідчать про наявність в даному випадку інших обставин, які мають істотне значення, що заслуговують на увагу в розумінні частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами.

Таким чином, беручи до уваги обставини наведені вище, керуючись такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, застосовуючи частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу на 90% (дев`яносто відсотків).

Тобто зважаючи на вказане суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 298456,30 грн.

При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін в даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 12 календарних місяців, шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (пункт 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Як зазначив відповідач у зв`язку з введенням воєнного стану на території України відбулось істотне скорочення здійснення товариством господарської діяльності, відтак за період з червня 2022 року по січень 2024 року надходження коштів на рахунки ТОВ «Атріум Естейт» істотно зменшилось.

При цьому як вказано у заяві, залишок коштів на банківському рахунку товариства в АТ «Ощадбанк» становить 0,00 грн, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» від 12.09.2024 і при цьому кошти товариства були витрачені ним на виплату заробітних плат співробітникам, розрахунків з підрядниками, оплати податків, сплату орендної плати та здійснення адміністративних витрат.

Крім того відповідач протягом 2023 року по мірі надходження коштів на рахунок частково сплачував орендну плату, що підтверджується розрахунком заборгованості, наведеним у позовній заяві, а також здійснив платіж у лютому 2024 році на суму 452400,00 грн, що свідчить про намагання виконувати свої зобов`язання, однак через різке зниження надходжень ТОВ «Атріум Естейт» об`єктивно не могло виконати зобов`язання, що передбачені умовами договорів оренди землі, що стало і причиною виникнення значного боргу за вказаним договорами.

Згідно фінансової звітності відповідача станом на 30.06.2024 його кредиторська заборгованість становить 20056500,00 грн, з яких 16171900,00 грн - за товари та послуги, а 4884600,00 грн - зобов`язання щодо орендної плати за землю.

Як також зазначено відповідачем, на його переконання задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції не буде порушено, а навпаки інтереси кредитора будуть захищені, оскільки розстрочення виконання судового рішення надасть товариству реальну можливість погасити всю заборгованість перед кредитором.

Відповідач також просив звернути увагу, що вказана заява подається з єдиною метою: досягнення виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля погашення відповідних коштів за судовим рішенням, ухваленим у цій справі, уникнути вкрай негативних фінансових наслідків та загрози банкрутства товариства.

Розглянувши подану заяву про розстрочку виконання рішення суду, проаналізувавши наведені відповідачем обставини та оцінивши подані ним докази, суд вважає, що фінансовий стан відповідача є дійсно таким, що істотно ускладнює виконанню рішення суду у даній справі.

Необхідно зазначити, що при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду, судом також береться до уваги поведінка відповідача щодо сплати заборгованості з врахуванням його фінансових можливостей, наявність якої встановлено рішеннями суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В силу приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, беручи до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення суду у повному обсязі без надання розстрочки його виконання, а також оцінивши можливі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення у встановлений строк, враховуючи матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, суд дійшов висновку заяву про розстрочку виконання рішення суду задовольнити та розстрочити виконання рішення суду відповідно до такого графіка виконання:

1) до 26.01.2025 235421,21 грн;

2) до 26.02.2025 235421,21 грн;

3) до 26.03.2025 235421,21 грн;

4) до 26.04.2025 235421,22 грн;

5) до 26.05.2025 235421,22 грн;

6) до 26.06.2025 235421,22 грн;

7) до 26.07.2025 235421,22 грн;

8) до 26.08.2025 235421,22 грн;

9) до 26.09.2025 235421,22 грн;

10) до 26.10.2025 235421,22 грн;

11) до 26.11.2025 235421,22 грн;

12) до 26.12.2025 235421,22 грн.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 81445,73 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 18, ідентифікаційний код 41531851) на користь Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код 04055896) 2381181,09 грн основного боргу, 36923,99 грн інфляційних втрат, 27047,50 грн 3% річних, 298456,30 грн штрафу та 81445,73 витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців шляхом здійснення наступних платежів: