Рішення

від 07.01.2025 по справі 920/1174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.01.2025м. СумиСправа № 920/1174/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1174/24

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю САНАВТО ТУР

(вул. Петропавлівська, буд 52, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 35384011)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

2) ОСОБА_3 (

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

про визнання трудових відносин припиненими,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

від третіх осіб: не прибув,

при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору. 17.09.2024 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю САНАВТО ТУР (вул. Петропавлівська, буд 52, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 35384011) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до протоколу від 17.09.2024 автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1174/24 призначено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1174/24 та призначено підготовче засідання на 17.10.2024, 10:00; залучено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; залучено ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 14 хв. до 13 год. 37 хв. 17.10.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 17.10.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 17.10.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/1174/24 на 29.10.2024, 12:45 (з урахуванням ухвали суду від 23.10.2024 про виправлення описки).

21.10.2024 позивачем надано до суду Заяву від 21.10.2024, б/н (вх.№5900/24), відповідно до змісту якої позивач просить суд здійснювати розгляд справи №920/1174/24 за відсутності представника позивача.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 12 год. 15 хв. до 17 год. 10 хв. 29.10.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 29.10.2024 не відбулось

Ухвалою суду від 29.10.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/1174/24 на 19.11.2024, 12:40.

Ухвалою суду від 19.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1174/24 до судового розгляду по суті на 17.12.2024, 10:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 22 год. 53 хв. 16.12.2024 до 12 год. 28 хв. 17.12.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 17.12.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 17.12.2024 призначено судове засідання у справі №920/1174/24 на 07.01.2025, 12:00.

На визначену судом дату судового засідання - 07.01.2025, сторони та треті особи не прибули.

18.12.2024 копія ухвали суду від 17.12.2024 була отримана позивачем через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 104).

Відповідач та треті особи про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду (а. с.105) про надіслання копії ухвали суду від 17.12.2024 на юридичну адресу відповідача та адреси місцезнаходження третьої особи 1 та третьої особи 2, зазначені позивачем в позовній заяві.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0610216842580) копія ухвали суду від 17.12.2024 була отримана третьою особою 2 ОСОБА_3 особисто 25.12.2024 року.

Водночас поштові повідомлення, адресовані відповідачу (лист з ухвалою суду від 17.12.2024) та третій особі 1 (лист з ухвалою суду від 17.12.2024) повернулись на адресу суду з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідками оператора поштового зв`язку (а.с.109, а.с.113).

Слід зазначити, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Суд зауважує, що відповідно до положень ч.3 ст.202 ГПК України неявка в судове засідання учасників справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

Беручи до уваги достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи неявку представників сторін, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, 07.01.2025, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНАВТО ТУР» (далі ТОВ «САНАВТО ТУР», Відповідач) зареєстровано як суб`єкт господарювання з 24.09.2007, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за №16321020000006013.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАВТО ТУР» є дві особи: ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду якого складає 22 000,00 грн, що складає 50 % частки статутного капіталу Товариства, та ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду якого складає 22 000,00 грн, що складає 50 % частки статутного капіталу Товариства.

Згідно з п. 4 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «САНАВТО ТУР» від 20.09.2007, б/н обов`язки директора Товариства покладено на ОСОБА_1 (далі Позивач).

Відомості про Позивача як керівника зазначеного товариства містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.6.1, п.7.1. , п. 7.3., п. 7.4. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАВТО ТУР» (Нова редакція), затвердженого протоколом учасників Товариства №1 від 15.01.2020 (далі - Статут), органами Товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган - Директор. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник Товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник Товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі Товариства, якщо інше не передбачено статутом.

До компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить призначення на посаду та звільнення з посади Директора (підпункт 7 пункту 7.5 та пункту 8.2 Статуту).

Згідно з п. 8.2. Статуту призначення директора на посаду та звільнення з посади здійснюється загальними зборами учасників.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників скликаються з ініціативи виконавчого органу товариства.

Згідно приписів частин 1 - 5 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»:

- загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства;

- виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства;

- виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства;

- повідомлення про скликання зборів учасників надсилається поштовим відправленням з описом вкладення;

- у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

19.06.2024 Позивачем було подано загальним зборам учасників ТОВ «САНАВТО ТУР» ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) заяву про звільнення з посади директора ТОВ «САНАВТО ТУР» за власним бажанням.

20.06.2024 Позивачем було направлено повідомлення про скликання зборів учасників Товариства з ініціативи виконавчого органу Товариства. Учаснику Товариства - ОСОБА_2 дане повідомлення було направлено засобами поштового зв`язку; учаснику Товариства - ОСОБА_3 дане повідомлення було вручено під підпис особисто.

Згідно зазначеного повідомлення: Загальні збори будуть проведені 22.07.2024 року об 11 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 .

Загальні збори учасників ТОВ «САНАВТО ТУР» не відбулися 22.07.2024, у зв`язку з неявкою учасника Товариства ОСОБА_2 , що володіє 50 % голосів на зборах учасників Товариства.

Таким чином, за твердженням Позивача останній в супереч своєї волі позбавлений можливості припинити трудові відносини з ТОВ «САНАВТО ТУР» у зв`язку з не можливістю прийняття відповідного рішення уповноваженим органу управління юридичної особи про зміну одноосібного виконавчого органу товариства.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

У відповідності до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Одночасно, ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Відповідно до ч. 1-2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Згідно із ч.1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена з постанові Верховного Суду від 24.12.2019 в справі №758/1861/18.

Як було зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому Позивач як директор ТОВ «САНАВТО ТУР» не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 32 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

При цьому директор має дотриматись вимог ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач дотримався порядку скликання загальних зборів ТОВ «САНАВТО ТУР» та надіслав повідомлення учаснику товариства у строк, формі та за змістом згідно Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і Статуту ТОВ «САНАВТО ТУР».

Також Позивач подав заяву про звільнення з посади директора ТОВ «САНАВТО ТУР» 19.06.2024 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Однак, загальні збори учасників ТОВ «САНАВТО ТУР» не відбулися, у зв`язку з неявкою одного з учасників на збори.

Внаслідок вказаного, питання припинення повноважень ОСОБА_1 як директора ТОВ «САНАВТО ТУР» згідно законодавчо визначеного порядку не вирішено і Позивач не має повноважень самостійно вирішити таке питання.

Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

У п.п. 50,51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22 вказано, що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Як пояснює ВП ВС у наведеному пункті, так само і у цій справі, як просить Позивач, констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема з 22 липня 2024 року, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Перед судом постало питання чи може бути задоволена вимога про припинення трудових відносин з певної дати, про яку просив Позивач.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Суд зазначає, що припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

При цьому, суд враховує, що прийняття судового рішення з констатацією визнання припиненими відносин керівника з Товариством з дати про яку просить ОСОБА_1 , що минула, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора, оскільки в період з дати (зазначеної Позивачем) 22.07.2024 та по день набрання законної сили рішенням суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 буде значитися директором (керівником) Відповідача, і ці відомості мають статус достовірних.

Крім того, з 22.07.2024 та до часу набрання законної сили рішення у даній справі не виключено, що ОСОБА_1 могла/може вчиняти управлінські та інші дії як керівник ТОВ «САНАВТО-ТУР» з третіми особами, укладати/розривати угоди, розпоряджатися майном Товариства тощо.

Саме факт неприйняття загальними зборами рішення про припинення повноважень свідчить про збереження цих повноважень ОСОБА_1 , а також свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили спір про припинення правовідносин між сторонами буде вирішено.

Окрім цього, припинення правовідносин між Директором та Товариством з дати набрання рішенням суду законної сили забезпечить можливість та надасть Товариству (загальним зборам учасників товариства) додатковий час до набрання рішенням законної сили обрати (призначити) директором іншу особу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підтягаються захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносини з 22.07.2024, підлягають задоволення частково, а саме суд дійшов висновку визнати припиненими трудові відносини з дати набрання рішенням законної сили.

Суд виходить з того, що заява Позивача про припинення трудових відносин у зв`язку із звільненням з посади директора ТОВ «САНАВТО-ТУР» від 19.06.2024, хоча й не містить вимоги до Товариства та загальних зборів Товариства про припинення (звільнення) з посади директора - припинення як трудових відносин так і управлінських корпоративних відносин, але за своєю суттю така заява стосується припинення саме комплексу цих повноважень: трудових та управлінських повноважень (корпоративних), які підлягають одночасному припиненню.

В той же час, право Позивача є порушеним і підлягає захисту, тому суд не може відмовити у задоволенні цієї вимоги лише з наведених формальних причин, оскільки вимога текстуально так сформульована Позивачем.

Як суд зазначив у цій справі, зважаючи на взаємний похідний юридичний зв`язок між трудовими правами Директора та його корпоративними правами на управління Товариством, ці права не можна розривати, вимагаючи припинити лише трудові права/обов`язки без припинення прав/обов`язків управлінських як директора.

Тому, суд висновує, що не залежно від того, як у змісті вимоги Позивача викладена вимога про припинення юридичних зв`язків між ним та Товариством (про розірвання трудового договору; припинення трудових відносин; припинення трудового договору; про визнання звільненим з посади керівника (директора); дострокового розірвання договору тощо) корпоративний спір у разі неприйняття загальними зборами Товариства рішення про звільнення із займаної посади директора (керівника) звільнення із займаної посади директора товариства є корпоративним спором про припинення управлінських повноважень директора, що автоматично має припинити і трудові відносини.

Суд виходить з того, що оскільки Директором було дотримано встановленого корпоративним законодавством України порядок скликання загальних зборів учасників Товариства, він мав законне (легітимне) право отримати рішення зборів про своє звільнення у день проведення таких зборів. Оскільки в цей день рішення зборами не прийнято, то право Позивача може вважатися порушеним, що дає йому право на судовий захист своїх порушених прав та інтересів. Отже, як вбачається з наведеної хронології, дата 22.07.2024 є днем, коли стало відомо, що права ОСОБА_1 бути звільненою з посади директора та припинення трудових відносин з Товариством, цим Товариством були порушені. Таким чином дата 22.07.2024 є днем, коли у ОСОБА_1 виникло право на судовий захист своїх прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За фактом набрання законної сили рішення у справі про припинення повноважень керівника (директора) юридичної особи таке рішення суду тягне за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що стосувалися такого керівника, отже є підставою внесення відповідних змін до реєстру.

Заявником змін до Єдиного державного реєстру відповідно до ст. 1 п. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» може бути, зокрема, позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

В будь якому разі рішення господарського суду, що набрало законної сили, про припинення прав управління особою як керівником юридичної особи, змінює встановлений статтею 10 вказаного Закону статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такі відомості втрачають статус достовірних на підставі рішення господарського суду, і не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Рішення господарського суду, таким чином, є актом, який спростовує презумпцію достовірності відомостей ЄДРЮОФОПГФ, такі відомості з набранням рішенням законної сили, - є недостовірними.

Суд, враховуючи правові позиції ВП ВС у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вважає, що належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 та її законних інтересів у цій справі є вимога припинити трудові відносини та повноваження директора/керівника, які будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовується 3028 грн 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносин між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю САНАВТО ТУР (вул. Петропавлівська, буд 52, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 35384011) з дати набрання цим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САНАВТО ТУР (вул. Петропавлівська, буд 52, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 35384011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028,00 грн, судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.01.2025.

СуддяС.В. Заєць