Рішення

від 10.09.2024 по справі 921/106/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/106/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" АРКС", вул. Іллінська, 8, м. Київ

до відповідача: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец - Буд - Стандарт", вул. Грушевського, 52, смт. Великі Бірки, Тернопільська область

про відшкодування шкоди у розмірі 155 646 грн 84 коп.

За участі представників

позивача: Гусєв П.В. - адвокат (участь в режимі відеоконференції).

відповідача: Кавійчик В. П. - адвокат.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", далі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, далі - відповідач, про відшкодування шкоди у розмірі 155 646 грн 84 коп., в порядку суброгації.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024, для розгляду справи №921/106/24 визначено суддю Боровця Я. Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2024 відкрито провадження у справі №921/106/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28.03.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 судове засідання відкладено на 25.04.2024 з підстав, викладених у ній.

Ухвалою суду від 25.04.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 921/106/24 за правилами загального позовного провадження. Постановлено розглядати справу №921/106/24 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі (з підготовчого засідання). Підготовче засідання призначено на 16.05.2024.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 16.05.2024.

Ухвалою суду від 15.05.2024, з огляду на перебування судді Боровця Я. Я. в період з 16.05.2024 по 17.05.2024 у відрядженні, підготовче засідання призначено на 27.05.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 підготовче засідання відкладено на 11.06.2024. Залучено до участі у справі №921/106/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд-Стандарт".

У підготовчому засіданні 11.06.2024 оголошено перерву до 27.06.2024, про що відображено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/106/24 до судового розгляду по суті на 11.07.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 21.08.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 11.07.2024 судове засідання відкладено на 21.08.2024.

У судовому засіданні 21.08.2024 оголошено перерву до 04.09.2024, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 04.09.2024 оголошено перерву до 10.09.2024, що відображено у протоколі судового засідання.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне слово, заперечення представника відповідача, його вступне слово та заслухано заключне слово представника позивача та представника відповідача, а також пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 10.09.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" АРКС" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №80112а2кп виплатило власнику застрахованого автомобіля Меrcedes-Benz S 350, державний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування в розмірі 155 646, 84 грн за механічні пошкодження автомобіля, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (наїзд на вибоїну довжиною більше 1 м та глибиною більше 10 см), яка сталася 30.07.2023 на автодорозі Т 2002 400 м з напрямом Товстеньке до повороту в с. Сидорів. Зазначає, що згідно з відповіддю Державного агентства відновлення та розвитку України ділянка дороги загального користування Т-20-02 Тернопіль-Скалат-Жванець км 79+907 перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області. Тому, саме відповідач є особою, відповідальною за забезпечення належного утримання дороги, встановлення відповідних дорожніх знаків. Враховуючи наведене, посилаючись на приписи чинного законодавства, позивач вважає, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області зобов`язана відшкодувати страховій компанії в порядку суброгації завдані збитки в межах сплаченого останньою страхового відшкодування.

Правові підстави позову мотивовані положеннями зокрема, статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до змісту яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

У відзиві на позовну заяву Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області (вх. №2516) з позовними вимогами не погоджується. Вважає, що позивачем не доведено у встановленому Законом порядку наявність усіх складових правопорушення, які могли б слугувати підставою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Вказує на невідповідність робіт та запчастин, наданих згідно рахунку-фактури, протоколу огляду транспортного засобу та вказаним у ньому пошкодженням. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази глибини вибоїни, яка стала причиною ДТП, з матеріалів справи неможливо встановити місце настання дорожньо-транспортної пригоди, відсутні відомості про швидкість з якою рухався транспортний засіб тощо. Просить врахувати, що фіксування ДТП відбулось без залучення представників позивача та підрядної організації, яка займалась експлуатаційним утриманням дороги відповідно до укладеного 15.10.2019 Договору про надання послуг. Зауважує, що адміністративні матеріали щодо неналежного утримання вулично-шляхової мережі ні на Службу, ні на підрядну організацію не складались.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец - Буд - Стандарт" передбачених ст. 168 ГПК України та запропонованих судом в ухвалі від 27.05.2024 письмових пояснень з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову не подала. Явки свого уповноваженого представника в судове засідання 10.09.2024 не забезпечило, причин неприбуття не повідомило, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином (розписка - в матеріалах справи).

Разом із тим, присутній у судовому засіданні 04.09.2024 представник третьої особи зазначав, що позовні вимоги є необґрунтованими. В задоволенні позову просив відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом.

03.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРС" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 80112а2кп "Все включено" (далі - Договір).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Меrcedes-Bеnz S 350 CDI, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 (Вигодонабувач).

У відповідності до умов вказаного Договору Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування, страхова сума визначена в розмірі 2 020 000, 00 грн.

Позивач у позові зазначає, що 30.07.2023 ОСОБА_1 (Страхувальник), керуючи транспортним засобом "Мерседес", державний номерний знак " НОМЕР_1 " на автомобільній дорозі Т 2002 400 м з напрямом Товстеньке до повороту в с. Сидорів потрапив у дорожньо-транспортну пригоду - наїзд на вибоїну довжиною більше 1 м та глибиною більше 10 см, внаслідок якої транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.

На місце ДТП Страхувальником було викликано патрульних поліцейських. Повідомлення (заяву) зареєстровано в журналі єдиного обліку під №1365.

За результатами виїзду на місце події патрульними поліцейськими складено рапорт в якому вказано, що пошкодження транспортного засобу відбулося внаслідок наїзду на вибоїну, та акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, в якому зазначено: "наявні вибоїни глибиною окремих понад 10 см, довжиною понад 1 м, дорожні знаки відсутні".

У зв`язку із настанням страхового випадку, ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРС" із заявою про виплату страхового відшкодування до якої долучив відповідні документи.

За наслідками розгляду заяви Страхувальника та доданих до неї документів Страховиком складено Страховий Акт №ARX3781965 від 15.08.2023.

16.08.2023 страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 155 646, 84 грн.

У відповіді за №5618/06-11/06-01/03.2/12-2263/10-2 від 19.12.2023 на запит Страховика за №0019015/ІНС від 28.11.2023 Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України повідомило, що ділянка автомобільної дороги загального користування Т-20-02 Тернопіль-Скалат-Жванець км 79+907 перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області.

Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що причиною ДТП є неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків балансоутримувача. Посилаючись на приписи ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" стверджує, що оскільки Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області є тією особою, яка не забезпечила належне утримання дороги, тому зобов`язана відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АРС" завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв`язку з виплатою Страховою компанією на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом ст. 9 Закону України "Про страхування", в чинній на момент здійснення страхової виплати редакції, страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування", в чинній до 01.01.2024 редакції, ч. 1 ст. 108 Закону України "Про страхування" №1909-ІХ від 18.11.2021, страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

За правилами статті 933 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальними положеннями статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Окрім того, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду;

г) вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність сукупності всіх зазначених вище умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною другою статті 512 та статтею 514 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 02.06.2021 у справі №755/518/19 Верховний суд вказав: "Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією".

Подібна правова позиція наведена і у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Слід зазначити, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 22.0.2020 у справі №910/18279/19).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" за № 3353-XII від 30.06.1993, з наступними змінами.

Згідно з частиною третьою статті 14, частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про дорожній рух" компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, належить до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

За змістом статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги" органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Статтею 13 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

За приписами пунктів 2, 5, 10 Розділу І "Загальні положення" Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони (тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення ДТП), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується Агентством відновлення (автомобільних доріг загального користування державного значення), підприємствами та організаціями, уповноваженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською держадміністраціями (автомобільних доріг загального користування місцевого значення), підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів) (далі - підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів).

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

У Розділі ІІ "Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" визначено обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій. Зокрема зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об`єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану", ДСТУ 8749:2017 "Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт"; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

У постанові від 16.04.2020 у справі №904/5489/18 Верховний Суд вказав, що тлумачення норм Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільні дороги", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

З такими висновками погодився Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, вказавши у постанові від 14.09.2020 у справі № 127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18), що у силу закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

У постановах від 18.02.2020 у справі №916/2586/18 та від 30.10.2019 у справі №639/2132/18 Верховний Суд зазначив, що якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виплата страхового відшкодування в загальній сумі 155 646, 84 грн була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №80112а2кп від 03.11.2022.

Таким чином факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування. Відповідно, у даній справі позивач виступає на правах потерпілого (Страхувальника), до якого перейшло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Як вже зазначалось вище, у позовній заяві позивач вказує, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої страховою компанією здійснено страхове відшкодування, мала місце на автодорозі Т2002 400 м з напрямом Товстеньке до повороту в с. Сидорів.

Поряд із цим, наявний в матеріалах справи Рапорт помічника чергового відділення поліції №3 (смт Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області від 30.07.2023 свідчить про те, що 30.07.2023 о 14:08 надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що 40 хв. тому на автодорозі Т2002 в с. Суходіл Чортківського району, під час руху автомобілем марки Мерседес (днз НОМЕР_1 ) він заїхав у вибоїну, внаслідок чого пошкодив переднє праве колесо.

Заяву ОСОБА_1 зареєстровано в журналі Єдиного обліку за №1365. Виїздом на місце події (автодорога с. Суходіл) було встановлено, що водій, керуючи транспортним засобом, здійснив наїзд на вибоїну, внаслідок чого пошкодив переднє праве колесо. Патрульними складено план-схему ДТП та відібрано письмове пояснення.

У поясненнях від 30.07.2023, наданих оперуповноваженому СКП відділення поліції №3 (м. Гусятин) Чортківського районного відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області, ОСОБА_1 вказав про те, що 30.07.2023 близько 13:00 год він на автомобілі Мерседес С-350 днз НОМЕР_1 рухався в напрямку Києва між населеними пунктами с. Товстеньке та с. Суходіл Чортківського району, де і відбулось ДТП.

У відповіді за №5618/06-11/06-01/03.2/12-2263/10-2 від 19.12.2023, наданій на запит Страховика за №0019015/ІНС від 28.11.2023, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, повідомило, що ділянка автомобільної дороги загального користування Т-20-02 Тернопіль-Скалат-Жванець км 79+907 перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.07.2023 о 16:30 год. поліцейським СРПП ВП №3 (м. Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в ТО, в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , складено Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі на автодорозі Т2002 400 м за напрямком с. Товстеньке до повороту в с. Сидорів, в якому вказано, що покриття проїзної частини має наявність вибоїн, глибина окремих понад 10 см та довжиною понад 1 м; дорожні знаки, розмітка - відсутні. Забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на Спец Буд Стандарт. За результатами обстеження ділянку визнано аварійною.

Судом встановлено, що 15.10.2019 між Службою автомобільних доріг у Тернопільській області (перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області) та ТОВ "Спец - Буд - Стандарт" укладено Договір №12Е, за умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги: ДК 021:2015:45230000-8-Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Тернопільській області) за рахунок коштів державного бюджету ( інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін.

Згідно з п. 1.2 вказаного правочину Виконавець приймає по акту від Замовника мережу автомобільних доріг загального користування державного значення, дорожні споруди на них для надання послуг з експлуатаційного утримання.

Послуги виконуються Виконавцем згідно щомісячних планів - завдань, актів дефектів, кошторисної документації наданих Замовником ( п. 1.4 Договору).

Пунктом 1.6 Договору визначено, що на період дії цього Договору та протягом гарантійного періоду, Виконавець, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і не матеріальної (в т. ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини Виконавця, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відведення фізичними чи юридичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини Виконавця.

Відповідно до п. 7.3.10 Договору у разі скоєння ДТП внаслідок неналежного виконання умов цього Договору з вини Виконавця він несе за це відповідальність та бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів, пов`язаних з таким ДТП, розгляд справ в судових органах, відшкодування завданих збитків та інших витрат, пов`язаних з врегулюванням таких спорів.

Згідно з п. 8.2 Договору, Виконавець несе відповідальність за невиконання, неналежне виконання умов цього Договору, в тому числі за: незабезпечення безпеки дорожнього руху, згідно діючих нормативів при виконані послуг, якщо ці порушення виникли з вини Виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; ненадання, несвоєчасне або неналежне надання послуг відповідно до планів - завдань, актів дефектів та кошторисної документації.

Договором погоджено, що роботи виконуються на підставі заявок.

Долучені відповідачем до матеріалів справи докази свідчать про те, що ліквідація вибоїн асфальтобетонного покриття на автошляху Т-20-02 Тернопіль- Скалат-Жванець км 70+827-98+849 сторонами вказаного вище правочину запланована на липень-червень 2023 року.

У листі за №06-03/23-2 від 06.04.2023 ТзОВ "Спец-Буд-Стандарт" повідомляло Службу автомобільних доріг у Тернопільській області про те, що на автомобільних дорогах Т2002 км 70+975 - 98+849; Т 2001 км 42+069 - 77+412; Р 24 км 177+906 - 186+768; Т2020 км 0+000 - 9+784, в межах зони обслуговування відповідно до укладеного Договору встановлено тимчасові дорожні знаки 3.29 - "Обмеження швидкості" (50 км) на жовтому фоні; 1.12 - "Вибоїна"; 7.2.1 - "Зона дії" (10 км).

Обставини щодо укладення між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області (Замовник) та ТОВ "Спец-Буд-Стандарт" (Виконавець) Договору №12Е, встановлення (до проведення робіт) Виконавцем на вказаній автомобільній дорозі попереджувального дорожнього знаку 1.12 "Вибоїна" з табличкою 7.2.1 "Зона дії" (2 км), в яку входить зазначена вище ділянка автомобільної дороги", наведено і Державним агентством у відповіді за №5618/06-11/06-01/03.2/12-2263/10-2 від 19.12.2023.

У листі за №15/03 від 15.03.2024 ТзОВ "Спец-Буд-Стандарт" підтвердило наведені ним у листі за №06-03/23-2 від 06.04.2023 обставини щодо встановлення, на виконання листа №11-25/534 від 27.03.2023, у період з 28.03.2023 по 06.04.2023 на автомобільній дорозі Т-20-02 Тернопіль-Скалат-Жванець, з км 78+400 до км. 84+600 дорожніх знаків 1.12 "Вибоїна" з табличкою дії 7.2.1 "Зона дії" (10 км). Також Товариство повідомило, що станом на 14.03.2024 (дата обстеження ділянки автомобільної дороги) жодних заходів з демонтажу вказаних дорожніх знаків на вказаній ділянці автомобільної дороги, після їх встановлення не проводилось.

Відомості про присутність під час проведеного 30.07.2023 о 16:30 год. поліцейським СРПП ВП №3 (м. Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в ТО огляду вказаної в Акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі представників Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області чи підрядної організації в матеріалах справи відсутні.

У відповіді за №5618/06-11/06-01/03.2/12-2263/10-2 від 19.12.2023 Агентство вказало, що представників Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області та підрядної організації не було повідомлено та залучено для огляду вказаної у зверненні дорожньо-транспортної пригоди.

У листі за №2698/41/01-24 від 26.03.2024 Управління патрульної поліції в Тернопільській області повідомило, що матеріали дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 30.07.2023 на автомобільній дорозі Т-20-02 "Тернопіль-Скалат-Жванець" (в районі с. Суходіл Чортківського району) до неї не надходили, протокол про адміністративне правопорушення на підрядну організацію, що відповідає за експлуатаційне утримання вказаної ділянки автомобільної дороги поліцейськими управління патрульної поліції в Тернопільській області не складався.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які б відображали відомості про те чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою в матеріалах справи відсутні.

Долучені позивачем до позовної заяви матеріали фотофіксації не містять жодних відомостей чи даних, які б підтверджували наведені страховою компанією у позові доводи про обставини настання страхового випадку.

Зазначене, на переконання суду, свідчить про те, що наведені позивачем у позовній заяві доводи про настання дорожньо-транспортної пригоди на ділянці автомобільної дороги загального користування Т-20-02 400 м з напрямом с. Товстеньке до повороту в с. Сидорів, в результаті якої застрахованому транспортному засобу нанесено механічні ушкодження у зв`язку із неналежним виконання відповідачем обов`язків балансоутримувача ділянки дороги, не доведено належними та достовірними доказами.

Окрім того, з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №993505 від 16.08.2023 вбачається, що страхове відшкодування в сумі 155 646, 84 грн, яке позивач просить стягнути з відповідача як збитки, спричинені неналежним виконанням останнім обов`язків балансоутримувача ділянки дороги, на якій мало місце пошкодження транспортного засобу, ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" сплачено згідно Акту №ARX3781965 від 15.08.2023 ОСОБА_2 та рахунку-фактури №0000008991 від 14.08.2023.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.07.2023 на підставі укладеного 03.11.2022 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 80112а2кп ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. У даній заяві Страхувальник вказав, що під час руху застрахованого транспортного засобу в селище Кривеньке Тернопільська область він в`їхав у вибоїну, в результаті чого пошкодив /розбив колесо та диск переднє праве.

За наслідками розгляду заяви Страхувальника та доданих до неї документів Страховиком складено Страховий Акт №ARX3781965 від 15.08.2023. Визначено суму відшкодування - 155 646, 84 грн. В графі "інформація про страховий випадок" вказано, що страховий випадок (пошкодження дисків/коліс без наявності інших пошкоджень/збиток внаслідок інших подій) стався 30.07.2023 о 13:15 год. в с. Кривеньке, Тернопільська область.

Поряд із цим, будь-які документи, які б підтверджували відображені у заяві Страхувальника від 30.07.2023 та складеному Страховиком Акті від 15.08.2023 обставини щодо потрапляння застрахованого за Договором № 80112а2кп транспортного засобу у ДТП в с. Кривеньке, Тернопільська область 30.07.2023 о 13:15 год. в матеріалах справи відсутні.

З долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву матеріалів вбачається, що с. Кривеньке знаходиться в стороні від дороги із сполученням с. Товстеньке до с. Суходіл. Дорога з с. Кривеньке є примикаючою до автомобільної дороги загального користування Т-20-02 Тернопіль-Скалат-Жванець км 79+907, яка перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області.

Зазначені обставини підтверджуються і наявною у загальному та відкритому доступі в мережі Інтернет інформацією (https://www.google.com/maps/@49.0092386,26.1194507,13.25z?entry=ttug_ep=EgoyMDI0MTAwMi4xIKXMDSoASAFQAw%3D%3D).

Відомості про особу, відповідальну за утримання дороги в с. Кривеньке в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, суд прийшов до висновку, що факт виплати позивачем страхового відшкодування у зв`язку із потраплянням застрахованого транспортного засобу у ДТП та отриманням останнім пошкоджень саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у неналежному виконанні робіт з експлуатаційного утримання доріг, не доведено належними, допустимими та достовірними доказами.

Висновок суду.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається скаржник).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідками розгляду даного спору, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, суд керується висновками Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Пунктом 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

Згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в силу приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. покладається на відповідача

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3028,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі та третій особі, до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст складено та підписано "10" січня 2025 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. в період з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на навчанні, з 21.10.2024 по 23.10.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 - у відпустці та 25.10.2024 - у відрядженні).

Суддя Я.Я. Боровець