Рішення від 08.01.2025 по справі 926/2874/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2874/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гурин Микола Олександрович, розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080)

до відповідачів:

1) приватного підприємства «Буковина Транс Вуд» (58032, м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 37, код ЄДРПОУ 43238036);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про солідарне стягнення заборгованості в сумі 709359,95 грн.

Представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача 1 не з`явився;

від відповідача 2 не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позицій учасників справи

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до приватного підприємства «Буковина Транс Вуд» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором сумі 709359,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.03.2021 між акціонерним товариством «Акцент-Банк» та приватним підприємством «Буковина Транс Вуд» було укладено кредитний договір №N50.85.0000000015, відповідно до якого відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 500000,00 грн на поточний рахунок, строком на 24 місяці.

Крім того, 12.03.2021 між позивачем та відповідачем 2 в забезпечення виконання умов кредитного договору укладено договір поруки №N70.85.0000000116 за яким поручитель відповідає солідарно перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником зобов`язань за кредитним договором.

Прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором кредитодавець виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кошти в межах встановленого ліміту по відновлювальній кредитній лінії, з остаточним терміном повернення кредиту до 11.03.2023.

Однак, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у відповідача утворився борг на загальну суму 709359,95 грн, з яких: 436482,01 грн загальний залишок заборгованості за кредитом відповідно до Траншів №N50.85.0000000015.9, №N50.85.0000000015.10, №N50.85.0000000015.11, № N50.85.0000000015.12, № N50.85.0000000015.13 та 272877,94 грн заборгованість за процентами. Відтак, оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою ОСОБА_1 за договорам поруки №N70.85.0000000116 від 12.03.2021, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Відповідачі наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надали.

2. Рух справи

12.11.2024 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2874.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по суті призначено на 10.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 відкладено розгляд справи по суті на 08.01.2025.

На призначений день розгляду справи позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Однак, разом з позовною заявою 12.11.2024 представником позивача було подано клопотання (вх.№3463) в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві, а також, просив розглянути справу без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання ухвал на адреси зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте конверти з ухвалами повернулись до суду неврученими із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд цієї справи, однак останні не скористалися своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак суд вважає, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідачі своїм правом на подання до суду відзиву, у встановлений судом строк, не скористалися.

Згідно з частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

12.03.2021 між акціонерним товариством «Акцент-Банк» та приватним підприємством «Буковина Транс Вуд» було укладено кредитний договір №N50.85.0000000015, відповідно до якого відповідачу 1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 500000,00 грн, в тому числі 500 000 грн. 00 коп. на поповнення обігових коштів. (п. А2 Договору).

Відповідно до пункту А1 Кредитного договору визначено, що: - вид кредиту - відновлювана кредитна лінія. В рамках відновлюваної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами траншами. Сума запитуваного позичальником траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в пункті А2 цього договору, зменшений на суму фактичної заборгованості позичальника за цим договором.

Пунктом А3 Кредитного договору передбачено, що кредит надається на термін 24 місяці з дати укладення договору. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є « 11» березня 2023 року.

Відповідно до пункту А7 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: - для траншів строком до 60 днів - 19,9% річних; - строком до 90 днів 21,9% річних; - для траншів строком до 180 днів - 23,9% процентів річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

У випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом згідно з пунктом А7 від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі % подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються (пункт А8 Кредитного договору).

Згідно з пунктом А9 Кредитного договору датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з пунктом 2.3.2 цього договору).

За видачу кожного траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,5 % від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у пункті А2 цього договору (пункт А10 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А2 цього договору, не пізніше 5-ти днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено, що термін повернення кредиту зазначений у пункті А3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А13, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.

Зобов`язання позичальника визначені у пункті 2.2 Кредитного договору, а саме: - використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пунктом 1.1 цього договору; - сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; - повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору; - сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.11 цього договору.

Відповідно до умов підпункту 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушення заставодавцями/іпотекодавцями зобов`язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу; неотримання від заставодавців/ іпотекодавців до укладення договору застави/іпотеки та під час його/їхньої дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя; порушення заставодавцями/потекодавцями правил про заміну предмету застави, втрата предмету застави/іпотеки за обставинами, заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки; порушення господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про скасування державної реєстрації позичальника; ухвалення (прийняття) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; порушення кримінальної відповідальності відносно позичальника; втрата можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших причин), підтвердженій актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.11 цього договору; відсутність у банку вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє позичальника; наявність судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразове (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 цього договору.

Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором;

або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за ним договором;

або: в) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за ним договором.

Відповідно до пункту 5.8 Кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. 00 коп. + 5% від суми встановленого у пункті А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В пункті 6.1 Кредитного договору сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 Кредитного договору).

Умовами пункту 6.3 Кредитного договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Доказів визнання Договору недійсним, або ж його розірвання суду надано не було.

Позичальник у заявах на видачу кредитних коштів №8 від 09.09.2021, №9 від 10.09.2021, №10 від 23.09.2021, №11 від 24.09.2021 та №12 від 24.09.2021 (додаток 1 до Кредитного договору) просить надати кредитні кошти на поточний рахунок в АТ «А-Банк» за загальну суму - 440000 грн., з метою використання - на поповнення обігових коштів.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит у розмірі 440000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №TR.19210523.29389.64999 від 09.09.2021, №TR.19219826.29989.70198 від 10.09.2021, №TR.19400733.26308.64999 від 23.09.2021, №TR.19413366.27653.64999 від 24.09.2021 та №TR.19416204.29903.64999 від 24.09.2021.

Згідно з виписками за особовими рахунками Позичальника від 31.10.2024, відповідач здійснював часткові оплати на погашення кредиту та процентів. Дата останнього платежу згідно з вказаною випискою 31.01.2022 (на погашення траншу №N50.85.0000000015 від 21.03.2021).

Однак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів та своєчасної сплати процентів за їх користування в повному обсязі, що призвело до виникнення у нього простроченої заборгованості. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 709359,95 грн, з яких: 436482,01 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) та 272877,94 грн загальний залишок заборгованості за процентами.

4. Позиція суду по суті спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частинах першій, другій статті 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Надані до матеріалів справи меморіальні ордери свідчить про зарахування кредитних коштів в сумі 440000,00 грн на рахунок відповідача 1, що підтверджує належне виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором №N50.85.0000000015 від 12.03.2021 щодо надання Позичальнику кредитних коштів в сумі 440000,00 грн, внаслідок чого у відповідача 1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти у порядку та строки, визначені умовами цього Договору.

В зв`язку з існуванням простроченої заборгованості у відповідача 1 з повернення кредиту, позивач звернувся із цим позовом про стягнення загальної заборгованості за кредитним договором.

Отже, вимоги позивача про стягнення 436482,01 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом суд визнає обґрунтованими.

Також, в результаті неналежного виконання відповідачем 1 договірних зобов`язань у нього утворилась прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 31.10.2024 в сумі 272877,94 грн.

Доказів сплати заборгованості по процентах за користування кредитом відповідач 1 суду не надав, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення даної заборгованості є обґрунтованою.

5. Щодо договору поруки

Положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між позивачем акціонерним товариством «Акцент-Банк», як кредитором, та ОСОБА_1 (відповідач-2), як поручителем, було укладено договір поруки №N70.85.0000000116 від 12.03.2021 (надалі - Договір поруки), за яким поручитель відповідає солідарно перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання поручителя банкрутом. У випадку припинення боржника, та/або заміни боржника в зобов`язанні/зобов`язаннях за кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов`язання/зобов`язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов`язань за кредитним договором, поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовилися, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Пунктом 5.1 Договору поруки визначено, що сторони домовилися збільшити встановлену законом позовну давність, дійшли згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем 1 зобов`язання перед позивачем не виконано, відповідачі 1 та 2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З урахуванням викладеного з приватного підприємства «Буковина Транс Вуд» та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає стягненню солідарно 436482,01 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 272877,94 грн заборгованості за процентами.

6. Висновки суду.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та відповідає адекватним фактичним обставинам справи.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 8512,32 грн покладається порівну на обох відповідачів у справі.

8. Щодо витрат на правову допомогу.

У силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати на оплату правової допомоги «гонорар успіху» у розмірі 15000 грн.

На підтвердження надання адвокатом Омельченком Є.В. адвокатських послуг при розгляді справи №926/2874/24 позивачем надано суду Договір №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги, який укладено між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та адвокатом.

Пунктом 4.2 Договору про надання правової допомоги, передбачений додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару ycпixy». «Гонорар ycпixy› становить 5% (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000 грн та не більше 15000 грн, по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000 грн.

Заявлений до стягнення з відповідачів «гонорар успіху» складає 15000,00 грн.

Так, чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар ycпixy, проте господарським судом враховано те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар ycпixy», що відповідає принципу свобода договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ССПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «lатрідіс проти Греції» (latridis v.Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ССПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатили відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом i клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що відповідачі не заявляли клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами та не заперечували факт їх надання.

Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, суд вважає за можливе покласти на відповідачів витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 232, 233, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути солідарно з приватного підприємства «Буковина Транс Вуд» (58032, м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 37, код ЄДРПОУ 43238036) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 436482,01 грн заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 272877,94 грн заборгованість за процентами, 8512,32 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 436482,01 грн заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 272877,94 грн заборгованість за процентами, 8512,32 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

4.З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2025

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Микола ГУРИН

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.