Ухвала

від 09.01.2025 по справі 208/141/25

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/141/25

№ провадження 2/208/1973/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 січня 2025 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області Гречана В.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності,-

ВСТАНОВИВ:

07 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Трун О.В. через систему «Електронний суд» подала матеріали позовної заяви до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Разом з позовною заявою позивач надав клопотання за яким просить відстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення судового рішення в зв`язку з тим, що єдиним джерелом доходу позивача є заробітна плата, заборгованість з якої у ТОВ «Краснолиманське» перед позивачем складає 52 034,99 грн.

Розглянувши клопотання, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ч. 1ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Як роз`яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 Постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно достатті 8 Закону України «Про судовий збір`єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Крім того, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Тобто, підставою для звільнення від сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об`єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 10ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на національні суди покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 № 10 роз`яснено, що судові витрати- передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно з ч. 3 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам, представником позивача - адвокатом Трун О.В. не додано доказів на підтвердження скрутного матеріального стану позивача по справі, що перешкоджає виконати вимоги законодавства, щодо оплати судового збору за подану позовну заяву.

Проте, у своєму клопотанні зазначає, що ТОВ "Краснолиманська" перерахувало позивачу ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.03.2023 року по 19.08.2024 року у розмірі 882032,60 грн.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що у позивача скуртне матеріальне становище, що перешкоджає виконати вимоги законодавства, щодо оплати судового збору.

У статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Відповідно п.1.1.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3028 гривень.

Судом встановлено, що позовна заява подана через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд».

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, при подачі позовної заяви повинен бути сплачений судовий збір у сумі 968,96 гривень (3028грн. *0,4*0,8).

Відтак, позивачу пропонується надати докази сплати судового збору у сумі 968,96 гривень за такими реквізитами: Отримувач коштів -ГУК у Дн-кiй обл/Заводський р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ)37988155, Банк отримувача (ГУДКСУ) - Казначейство України (ел.адм.податків), Номер рахункуUA398999980313191206000004637, Код класифікації доходів бюджету22030101, Найменування коду класифікації доходів бюджетуСудовий збір (Державна судова адміністрація України, 101).

Відповідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суддя вважає за необхідне позовну заяву - залишити без руху та встановити строк для надання позовної заяви відповідно до вищезазначених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю"Краснолиманське" про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків 5 (п`ять) днів з дня отримання ним копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, і роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Г. Гречана