Рішення

від 08.01.2025 по справі 385/1557/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/1557/24

Провадження № 2/385/629/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.01.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,

представника позивача - адвоката Савченка К.С.,

представника відповідача - адвоката Медвідя В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гурьєво» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Гурьєво» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2008 року між батьком позивача, ОСОБА_2 , та приватним підприємством «Гурьєво» було укладено договір оренди земельної частки (паю), згідно якого орендодавець на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 22-18 передав орендарю строком на 49 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3521187600:02:000:0064, загальною площею 2,17 га, яка розташована на території колишньої Чемерпільської сільської ради Гайворонського району (на даний час - Голованівського) Кіровоградської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , помер.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.09.2019 за позивачем визнано право власності у порядку спадкування на вищевказану земельну ділянку після смерті батька. 15 листопада 2019 року державним реєстратором Гайворонської міської ради за ним зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Згідно пункту 12.5 укладеного договору оренди земельної частки (паю) перехід пава власності на орендовану ділянку до другої особи, а також юридичної особи - «Орендаря» не є підставою для змін умов або розірвання договору. Відповідно до Прикінцевих положень цього ж Договору у разі переходу права власності на земельну ділянку до інших осіб договір зберігає чинність для нового власника. Таким чином, після смерті батька договір оренди земельної частки (паю) зберіг свою чинність, а до позивача перейшли права та обов`язки спадкодавця за даним договором.

Умовами вищевказаного договору оренди земельної ділянки передбачено припинення дії договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.

У період з 2019 року по 2023 рік, в порушення у мов договору оренди земельної ділянки, відповідачем жодного разу не було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою. На даний час заборгованість по орендній платі складає 3 733 грн., зокрема за 2019 рік -746,60 грн., за 2020 рік - 746,60 грн., за 2021 рік - 746,60 грн., за 2022 рік - 746,60 грн. та за 2023 рік - 746,60 грн.

На виконання умов договору оренди земельної ділянки 24 жовтня 2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати орендної плати. Однак його звернення залишено без розгляду, а орендну плату не сплачено.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язання відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, що виразилось у систематичній несплаті орендної плати, призвело до заборгованості за грошовим зобов`язанням перед Орендодавцем, що є самостійною та достатньою Підставою для розірвання договору оренди землі.

Просить суд, розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3521187600:02:000:0064, загальною площею 2.17 га, розташованої на території колишньої Чемерпільської сільської ради Гайворонського району (на даний час - Голованівського) Кіровоградської області, укладеного 21 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 , та приватним підприємством «Гурьєво». Стягнути з приватного підприємства «Гурьєво» заборгованість по виплаті орендної плати у сумі 3 733 грн. на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2024 року відкрито провадження у справі.

13.11.2024 року від представника відповідача ПП «Гурьєво», адвоката Медвідя В.А. надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що 15.11.2019 року відбувся перехід права власності на орендовану земельну ділянку від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на підставі рішення Гайворонського районного суду від 17.09.2019 року.

Однак про те, що Позивач став новим власником орендованої спірної земельної ділянки Відповідач довідався лише в жовтні 2023 року, коли Позивач звернувся до нього із заявою від 24.10.2023 року про надання інформації щодо виплати орендної плати по земельним ділянкам. Зі змісту поданої Позивачем заяви вбачається, що вона не містить, зокрема, платіжних реквізитів нового власника. Не дивлячись на це, починаючи з 2023 року Відповідач намагався виплатити Позивачу, як новому орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3521187600:02:000:0064, тобто вжив усіх необхідних заходів щоб здійснити виплату орендної плати власнику землі. Проте Позивач відмовився від отримання орендної плати, що підтверджується інформацією щодо прийняття поштових переказів за період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Гурьєво» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати суперечать принципу добросовісності договірних сторін, не ґрунтуються на вимогах закону, є безпідставними, тому в їх задоволенні судом має бути відмовлено в повному обсязі.

06.12.2024 ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

26.12.2024 ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гурьєво» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати залишити без розгляду в частині стягнення з Приватного підприємства «Гурьєво» на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті орендної плати у сумі 3733,00 грн.

В судове засідання позивач не з`явився. Представник позивача, адвокат Савченко К.С. позов підтримав з підстав зазначених у ньому.

В судовому засіданні представник відповідача, адвокат Медвідь В.А. просив у позові відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

21.10.2008 року між ОСОБА_2 «Орендодавцем» та ПП «Гурьєво» «Орендарем» укладено Договір оренди земельної частки (паю). Відповідно до п. 1.1 Договору - «Орендодавець» передає на підставі Державного акта на право власності земельної ділянки серія КР №22-18, а`Орендар» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п. 2.1 Договору - в оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 2,17 га ріллі, кадастровий номер якої 3521187600:02:000:0064. Договір укладено на 49 років (п. 3.1 Договору). Оренда плата вноситься в строк з 01.08 по 31.12 поточного року. Перехід пава власності на орендовану ділянку до другої особи, а також юридичної особи - «Орендаря» не є підставою для змін умов або розірвання договору (п. 12.1 Договору). У разі переходу права власності на земельну ділянку до інших осіб договір зберігає чинність для нового власника (п. 14.1 Договору) (а.с.7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , помер (а.с.10).

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградській області від 17.09.2019 року, справа №385/1059/19 - визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,17 га, кадастровий номер 3521187600:02:000:0064, що розташована на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області після смерті - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-12).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2019 - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1721 га, кадастровий номер 3521187600:02:000:0064 (а.с.14).

24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Гурьєво» з заявою в якій вказав, що є власником земельних ділянок в тому числі з кадастровим номером 3521187600:02:000:0064. Крім того, в заяві вказав наступне: «Прошу надати інформацію щодо виплати орендної плати по даним земельним ділянкам» (а.с.15).

Згідно інформації щодо прийнятих поштових переказів за період з 01.11.2023 по 31.12.2023, ЄДРПОУ 32954190 - ПП «Гурьєво» через поштовий зв`язок здійснило переказ коштів за пай 2023, 2020-2023, 2018-2023,2023 роки. Позивач ОСОБА_1 , кошти не отримав. (а.с.28-30, 51).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Савченко К.С. вказав, що станом на 26.12.2024 року заборгованість в ПП «Гурьєво» перед позивачем за орендну плату за договором оренди земельної ділянки відсутня.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до ч. 1,3 статті 1481 ЗК України - До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Як вбачається з заяви від 24 жовтня 2023 року, яку ОСОБА_1 подав до ПП «Гурєво», позивач всупереч ч.3 статті 1481 ЗК України не зазначив платіжних реквізитів на які орендар ПП «Гурьєво» мало б сплачувати плату за користування орендованою земельною ділянкою. В свою чергу ПП «Гурьєво» 22.12.2023 року поштовим переказом намагалось сплатити позивачу ОСОБА_1 кошти за користування земельною ділянкою, але останній такі не отримав.

На початку грудня 2024 року, ПП «Гурьєво» сплатило заборгованість за орендну плату за користування земельною ділянкою, перед позивачем ОСОБА_1 поштовим переказом, що в судовому засіданні підтвердив представник позивача.

Суд не вбачає ознак умисної або систематичної невиплати орендної плати та вважає, що відповідні затримки з її виплати, що мали місце раніше, обумовлені виключно поведінкою орендодавця.

За наведених обставин суд погоджується з доводами відповідача про відсутність факту систематичної несплати орендної плати позивачу та відповідно підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року в справі №551/542/20.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та в задоволені позову слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді представник ПП «Гурьєво» - адвокат Медвідь В.А. надав: детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом для надання правової допомоги від 26.12.2024 р. (а.с.60-61), квитанцію до прибуткового касового ордера №84 від 26.12.2024 р., відповідно до якої ПП «Гурьєво» сплатило адвокату 7750 грн., Акт №2/12 (виконання наданих послуг) приймання-передачі коштів за надання юридичних послуг від 26.12.2024 року (а.с. 63), копію договору №08/06 про надання правової допомоги від 27.06.2024 р. (а.с. 64).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

В додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною відповідача доказів, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 7750 грн. витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гурьєво» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Приватного підприємства «Гурьєво», код ЄДРПОУ 329554190, витрати на правову допомогу в сумі 7750 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.01.2025 року.

Суддя: А. М. ГРИШАК

Дата документу 08.01.2025