Ухвала

від 22.07.2010 по справі 18/220пн-ад

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-19437/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову господарського суду Луганської області від 25 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року

у справі  № 18/220 пн-ад(22-а-2216/07)

за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі –Ленінська МДПІ у м.Луганську)

до Приватного підприємства «Центрагротрейд-2005»(надалі - ПП «Центрагротрейд-2005»)

про  визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи та припинення юридичної особи, -

встановив:

У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП «Центрагротрейд-2005»та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради, в зв’язку із зміною власника ПП «Центрагротрейд-2005», була проведена державна реєстрація змін до статуту відповідача. Однак, новий власник ОСОБА_1 не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю, отже, метою створення відповідача є проведення господарських операцій з ухиленням від оподаткування.

Постановою господарського суду Луганської області від 25 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року, в позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідачем у справі про визнання недійсним запису державного реєстратора повинен бути сам державний реєстратор,  так як оспорюється його запис. Однак, заміна неналежного відповідача є процесуально неможливою, оскільки це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи. Враховуючи, що в позові про визнання недійсним запису про державну реєстрацію відмовлено, вимоги про припинення юридичної особи –відповідача не підлягали задоволенню в зв’язку з їх безпідставністю, так як підставою для припинення юридичної особи –відповідача є визнання недійсним запису про державну реєстрацію, а цей запис судом недійсним не визнано.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Ленінська МДПІ у м.Луганську звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

12.01.2006 року державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради, в зв’язку із зміною власника ПП «Центрагротрейд-2005»була проведена державна реєстрація змін до статуту відповідача, що підтверджується самим статутом в новій редакції з відповідною відміткою державного реєстратора та Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.05.2007 року № 794170.

Однак, позивач зазначає, що новий засновник підприємства, а саме, ОСОБА_1, був введений в оману, щодо дійсної мети створення ПП «Центрагротрейд-2005». Тому що метою проведення господарський операцій було ухилення від оподаткування.  У свою чергу, невідома особа оманним шляхом заволоділа установчими документами і печатками ПП «Центрагротрейд-2005»з метою порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків, що зокрема підтверджується неподанням податкової звітності, незнаходженням відповідача за юридичною адресою.

Слід зазначити, що відповідачем у даному позові визначено ПП «Центрагротрейд-2005», яке не може відповідати за позовом про визнання недійсним запису державного реєстратора. Крім того, відповідачем не надано доказів, зокрема вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо створення ПП «Центрагротрейд-2005»з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб’єкта господарювання є Закон України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних з вищезгаданих підстав, які могли б стати підставою для задоволення позову судами не встановлено.

Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 9 ст. 3 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративному судочинстві є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача

Окремі випадки, коли в адміністративному процесі у процесуальному статусі відповідача можуть бути й інші особи, а ніж суб'єкт владних повноважень, визначені ч.4 ст.50 КАС України, відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:  про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, перелік випадків, в яких податковий орган має право звертатись до суду з позовом, визначено статтями 20,11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Однак, чинним законодавством України не передбачено право податкового органу звертатись до суду з позовними вимогами щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи та припинення юридичної особи

Отже, до позовної вимоги щодо зобов’язання державного реєстратора вчинити певні дії, суд застосовує вимоги статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України і закриває провадження у справі в цій частині. А врешті ухвалені в справі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 25 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року –в частині відмови в позові щодо зобов’язання державного реєстратора вчинити певні дії скасувати із закриттям провадження в цій частині, а в решті –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.