Ухвала

від 11.12.2024 по справі 335/1037/14-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1037/14-ц 4-с/335/42/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Щасливої Марини Олександрівни, на бездіяльність посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Щаслива М.О. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні № 43141234, відкритому з примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2014 у справі №335/1037/14-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 17 500,00 грн., у якому постановою державного виконавця від 18.08.2014 року було накладено арешт на майно боржника. В подальшому, виконавче провадження завершено і виконавчий лист більше до виконання не пред`являвся, проте арешт до моменту подання скарги не знятий.

У зв`язку із викладеними обставинами, заявник просить визнати незаконною бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, та зобов`язати зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 .

Представником Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі подано заперечення проти задоволення скарги, у яких зазначено, що виконавче провадження НОМЕР_3 завершено у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу, що в редакції норм Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на момент завершення виконавчого провадження, унеможливлювало зняття арешту. Крім того, відсутня будь-яка інформація щодо фактичного виконання боржником рішення суду.

Представник заявника суду подала письмову заяву про розгляд скарги у її відсутність, відповідно до якої наполягає на задоволенні вимог скарги.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, суду подав клопотання про розгляд скарги за його відсутності, у якому просить відмовити у задоволенні скарги.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не відомі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув скаргу без фіксування судового засідання технічним засобом.

Врахувавши доводи представника заявника, викладені у скарзі, вивчивши матеріали скарги, заперечення представника державної виконавчої служби, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2014 у справі № 335/1037/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 23.12.2013 року у розмірі 17 500 гривень та судові витрати по справі, на підставі якого судом було видано відповідний виконавчий лист, який перебував на виконанні у Лівобережному ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

05.05.2014 року державним виконавцем за вказаним виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

18.08.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено обтяження у відповідні реєстри.

Відповідно до Інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, зареєстровано обтяження, а саме : Номер запису про обтяження: 7317382 (спеціальний розділ) Дата, час державної ресстрації: 14.10.2014 09:48:16 Державний ресстратор: Шевченко Алла Іванівна , Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька обл. Документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43141234, виданий 18.08.2014, видавник: Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16445828 від 14.10.2014 09:51:13, Шевченко Алла Іванівна, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна Відомості про суб?єктів обтяження: Обтяжувач: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037170 Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

29.05.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце знаходження боржника, відповідно до п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови).

Більше виконавчий лист до примусового виконання не надсилався, стягувач ОСОБА_2 не скористався своїм правом повторно пред`явити виконавчий лист до виконання.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Конституцією України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, і суди не тільки здійснюють правосуддя, а й контролюють виконання судових рішень.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судовий контроль за виконанням судових рішень передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень невід`ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

У даній справі судом встановлено, що стягувач протягом 9 років жодного разу не скористався своїм правом повторно звернутись за примусовим виконанням рішення, не подав суду жодних пояснень, рішення суду не перебуває на примусовому виконанні. Отже, мета арешту майна боржника відпала і таке обтяження більше не переслідує легітимну мету.

За змістом приписів ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 27.12.2013 року) у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Виконавче провадження НОМЕР_3 закрите 29.05.2015 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови).

Доказів відкриття іншого виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суду не надано. Також не надано жодних доказів того, що з моменту повернення виконавчого документа стягувачу (29.05.2015) до звернення боржника із скаргою до суду (16.10.2024) виконавча служба вчиняла будь-які дії з примусового стягнення виконавчого збору на користь держави.

Відповідно до приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що існуючі обтяження майна скаржника переслідують законну мету та на час розгляду цієї справи охороняють чиїсь законні інтереси. Враховуючи те, що на примусовому виконанні у виконавчій службі відсутнє виконавче провадження, за яким боржником є ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог скарги цій частині та вважає за необхідне їх задовольнити.

Вирішуючи вимоги скарги в частині визнання незаконною бездіяльності Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі, суд вважає за необхідне зазначити, що таке визнання можливе за умови, якщо обов`язок вчинити певну дію прямо визначений законом.

У даному випадку суд дійшов висновку про те, що тривале обтяження майна боржника існує не внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб виконавчої служби, відтак підстав для визнання бездіяльності Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі протиправною немає.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 447, 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Щасливої Марини Олександрівни, на бездіяльність посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.

Зобов`язати посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_3.

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.В. Калюжна