Рішення

від 08.01.2025 по справі 285/5599/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 285/5599/24

провадження у справі № 2/0285/398/25

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2025 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коцюби О.М.

за участю секретаря Загривої Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Звягель цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державний ощадний банк України, Звягельська державна нотаріальна контора Житомирської області ЦМРУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі рішення Новоград-Волинського народного суду Житомирської області №2-697/1982 від 23.11.1982 року набув право власності на 47/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріуса для вчинення нотаріально дії щодо частини будинку, а саме оформлення Договору дарування, було встановлено, що відчужити свою частину він не може, оскільки 08.07.1991 року накладено арешт на будинок, зареєстровано в реєстрі 24.03.2006 року за № 55637989. Вказаний арешт накладено на ОСОБА_2 , який володіє рештою 53/100 частин будинку. Арешт було накладено Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою за поданням АТ «Ощадбанк». При зверненні до АТ «Ощадбанк» із запитом про причини накладення арешту було встановлено, що жодних кредитних заборгованостей за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровано. Від Звягельського ВДВС також надійшла відповідь, що виконавчі провадження на ім`я позивача чи відповідача не реєструвались. Тому, позивач, не маючи відношення до накладеного арешту, змушений звернутись до суду із цим позовом про скасування накладеного арешту на його власність.

В судове засідання позивач та його представник адвокат Кривицька В.С. не з`явились, надіслали заяву про розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду не надав.

Представник АТ «Ощадбанк» надіслав заяву у якій просить справу слухати без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач згідно рішення Новоград-Волинського народного суду Житомирської області №2-697/1982 від 23.11.1982 року набув право власності на 47/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.07.2024 року ОСОБА_1 на праві власності належить 47/100 частин будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке обтяжено арештом згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесених державним реєстратором Герасимчук М.В., № обтяження 55637989 (а.с. 16).

Згідно довідки від 25.10.2024 року АТ «Ощадбанк» кредитна заборгованість на ім`я ОСОБА_1 відсутня (а.с. 19).

Довідкою Звягельського ВДВС від 24.10.2024 року встановлено, що згідно даних Автоматизованої ситеми виконавчих проваджень та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виконанні не перебували (а.с. 21).

З відповіді Державного нотаріуса Звягельської державного нотаріальної контори випливає, що у зв`язку із відсутністю повідомлення установи про погашення позики (кредиту) здійснити будь-які дії щодо запису про накладення обтяження у вигляді заборони не в змозі (а.с. 22).

Статтею 41Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 року № 1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», збереження арешту майна за відсутності підстав для цього є порушенням права власності позивача.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що позовні вимоги стосовно зняття з майна арешту, а саме з житлового будинку з адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог:Державний ощаднийбанк України,Звягельська державнанотаріальна контораЖитомирської областіЦМРУ МЮ(м.Київ)про зняттяарешту змайна -задовольнити.

Зняти арешт, накладений на житловий будинок, що розташований за адресою: в АДРЕСА_1 , зареєстрований Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою 24.03.2006 року на підставі повідомлення б/н ОСБ 2943, реєстраційний № обтяження 3012382, № реєстра 39, № 80012Е3D2AED2B307926.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Головуючий: О.М. Коцюба