Ухвала

від 09.01.2025 по справі 461/104/25

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/104/25

Провадження № 2/461/712/25

УХВАЛА

09.01.2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігл» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду надійшла зазначена позовна заява про визнання договору недійсним.

Дослідивши позовну заяву, суд прийшов до висновку, про необхідність залишення позову без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати і розмір судового збору визначенийЗаконом України «Про судовий збір».

Відповідно дост. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривень.

Оскільки позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, то останній необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за наступними реквізитами та подати до суду відповідну квитанцію.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях:

Отримувач коштівГУК Львiв/Галицький р-н/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38008294Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.)Рахунок отримувачаUA898999980313171206000013952Код класифікації доходів бюджету22030101

Суд не погоджується з доводами позивача про її звільнення від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» з огляду на наступне.

Так, при прийнятті рішення, судом враховується правова позиція Верховного суду, викладена у постанові від 24.11.2021 року у справі №191/2617/19, відповідно до якої згідно з преамбулою до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Із аналізу вказаних норм права вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, помилковими є висновки судів про те, що договір про правову допомогу - це договір між фізичною особою споживачем та надавачем послуг (адвокатом), до якого, у разі "несправедливості умов договору", можна застосувати положення статті 18 Закону Україна "Про захист прав споживачів".

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії договору про надання правничої допомоги № 02052406 від 02.05.2024 року, такий був укладений між ТОВ "Лігл" в особі директора Герасімова Станіслава та ОСОБА_1 .

Предметом договору визначено підготовку та подачу позову до суду щодо зобов`язнання вчинити певні дії, а саме надати доступ до приміщень, надати право користування приміщенням та речима у ньому. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що до вказаних спірних правовідносин щодо визнання недійсним договору про надання правової допомоги не підлягають застосуванню положення ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" в частині звільнення від сплати судового збору.

Згідно звимогами ч.1ст.185ЦПК Українисуд,встановивши,що позовнузаяву поданобез додержаннявимог,викладених устаттях 175і 177цього Кодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху.

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані,ЦПК Українипри цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушеньст. 177 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.185, 260, 294, 318 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігл» про визнання договору недійсним, - залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали, для виправлення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їй.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко