Рішення

від 09.01.2025 по справі 608/3108/24

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" січня 2025 р. Справа № 608/3108/24

Номер провадження2-о/608/41/2025

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

за участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чортківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту смерті на окупованій території її батька, вказавши заінтересованою особою Чортківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. В заяві вказала, що вона є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З 21 лютого 2001 року ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , зі своєю донькою ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 перебував під медичним спостереженням у сімейного лікаря КНП ЦПМСД № 2 з діагнозом: прогресуюча лейкоенцефалопатія на тлі перенесених повторних мікроінсультів у 2016 та 2019 роках, міастенічних порушень, екстрапирамідальної недостатності. За станом здоров`я хворий потребував постійного стороннього нагляду.

В січні 2022 року ОСОБА_1 виїхала з міста Маріуполь, а батьки залишилися проживати у АДРЕСА_2 , за зареєстрованим місцем проживання доньки.

12 травня 2022 року через збройну агресію російської федерації відбувся обстріл вищезазначеного житлового будинку, внаслідок якого всі документи були знищені (згоріли), у зв`язку з чим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в підвальному приміщенні. ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чергового обстрілу, батько помер в підвальному приміщенні вищевказаного житлового будинку. На день його смерті, через окупацію міста, не було можливим, викликати швидку, звернутись за послугами з поховання, тому ОСОБА_3 винесла тіло ОСОБА_2 з підвалу на подвір`я житлового будинку та поклала поряд з іншими тілами невідомих осіб на території дитячого майданчика. 18.05.2022 до вищевказаного будинку під`їхав невідомий автомобіль та тіло ОСОБА_2 та інших невідомих осіб було вивезено в невідомому напрямку.

В двадцятих числах травня 2022 року ОСОБА_3 , подолавши відстань пішки 40 км дісталася підконтрольній Україні території.

ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом зі своєю донькою ОСОБА_1 .

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для проведення державної реєстрації смерті компетентним органом виконавчої влади України та отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразку.

В зв`язку з наведеними обставинами, ОСОБА_1 просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: м. Маріуполь, Донецька область, Україна, у віці 82 років, стать чоловіча, уродженець: Російська Федерація.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Іжук Б. В. в судове засідання не з`явилися. Адвокат Іжук Б. В. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його та заявника відсутності, заяву підтримує, просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Чортківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу, при вирішенні справи покладається на думку суду. Також зазначив, що відділом перевірено матеріали справи та встановлено родинний зв`язок між заявником та померлою особою.

Суд, ухвалює рішення без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (зміна прізвища заявниці з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00042684550), є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Заліщицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в Російській Федерації, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 .

З 21 лютого 2001 року ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади №2024/006508887) з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з реєстру територіальної громади №2024/006508743, проживання в довідці про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1528374-2023).

Проте, фактично подружжя проживало за адресою: АДРЕСА_2 , зі своєю донькою ОСОБА_1 , що стверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1533007-2023.

Відповідно до довідки від 29.12.2021, виданої КНП Маріупольської міської ради «ЦПМСД №2 м. Маріуполя», ОСОБА_2 , 1939 року народження, що проживав за адресою: АДРЕСА_4 , пенсіонер, перебував під медичним спостереженням у сімейного лікаря КНП ЦПМСД № 2 з діагнозом: Прогресуюча лейкоенцефалопатія на тлі перенесених повторних мікроінсультів у 2016 та 2019 роках, міастенічних порушень, екстрапирамідальної недостатністі. За станом здоров`я хворий потребує постійного стороннього нагляду.

За наведених у позові обставин, ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адвокатський запит Іжука Б. В. щодо надання інформації чи наявні в ГУ ПФУ в Донецькій області відомості про факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: м. Маріуполь Донецької області, у віці 82 роки, уродженця російська федерація, який за життя проживав за адресою: АДРЕСА_1 та чи припинено нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.08.2024 №0500-0202-8/84243, вказано, що дана інформація є конфіденційною.

Згідно відповіді виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на адвокатський запит Іжука Б. В. від 15.08.2024 щодо надання інформації про факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.08.2024 №128-1382-04, за результатом розгляду запиту повідомлено наступне. На даний час в Україні діє воєнний стан на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами та доповненнями). Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вся територія Маріупольського району Донецької області (включно з містом Маріуполем) з 05.03.2022 визнана тимчасово окупованою російською федерацією. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, через активні бойові дії, блокування та подальшу окупацію міста Маріуполя, інформація на підтвердження чи спростування інформації про факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області відсутня.

Частинами третьою, четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово - медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України № 545 від 08 серпня 2006 року.

Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Таким чином, заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території на той момент, де проходили активні бойові дії та на якій неможливо було отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для проведення державної реєстрації смерті компетентним органом виконавчої влади України та отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразка.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту смерті, який необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Статтею 1 Закону від 15 квітня 2014 року № 1207-VП (з наступними змінами) «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Проаналізувавши зміст вимог заявника, можна зробити висновок, що предметом розгляду у цій справі є не оскарження правомірності дій заінтересованої особи, а встановлення факту, що має юридичне значення

При цьому, за змістом ст. 315, 318 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. На вказані умови також звертає увагу Верховний Суд України в роз`ясненнях «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд також розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема, в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів окупаційної влади далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У листі Касаційного цивільного суду ВС за №985/0/208-21 від 22.04.2021, адресованому апеляційним судам, міститься роз`яснення, що від осіб, які звертаються до суду із заявою про встановлення відповідного факту (смерть на окупованій території) подання до суду письмової відмови органу ДРАЦС у здійснення реєстрації таких фактів - не вимагається. Також звертається увагу на необхідність брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, «Набійські винятки».

За наведених обставин випливає, що подані докази у своїй сукупності дають суду підстави дійти до висновку про можливість встановити факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України та задовольнити заяву, оскільки, іншого способу захисту порушеного права немає.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 293, 294, 315-319, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 55, 124 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Чортківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Шевченка, 10, м. Чортків, Тернопільська область) про встановлення факту смерті на окупованій території, задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: м. Маріуполь, Донецька область, Україна, у віці 82 років, стать чоловіча, уродженець: Російська Федерація.

Рішення суду невідкладно направити у Чортківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допустити негайне виконання судового рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: (підпис)

Рішення набрало законної сили «_____»

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/3108/24, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «____»

Секретар: