Постанова

від 09.01.2025 по справі 1-45/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 1-45/11

Провадження № 1-в/553/23/2025

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.01.2025м. м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві заяву ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 , про скасування арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду із заявою з вимогами:

- вирішити питання пов`язані з виконанням вироку Апеляційного суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі № 11/1690/712/6/2012 скасувати арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 5068037 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні № 40018972 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2014;

- вирішити питання пов`язані з виконанням вироку Апеляційного суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі № 11/1690/712/6/2012 скасувати арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 8910825 наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області про накладення арешту на майно № 09230246 від 22.07.2009.

На обґрунтування заяви зазначено, що вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 292 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі № 11/1690/712/6/2012 вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 292 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 засуджено до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок набрав законної сили 03.04.2012.

На примусовому виконанні ВДВС Полтавського РУЮ перебував виконавчий лист № 1/1616/1159/11 виданий 07.08.2013 Ленінським районним судом м. Полтави про конфіскацію всього належно майна ОСОБА_4 .

На підставі постанови слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області ( ОСОБА_6 ) про накладення арешту на майно від 22.07.2009 накладений арешт на невизначене майно, на все майно ОСОБА_4 по кримінальній справі № 09230246, порушеної 22.07.2009, реєстраційний номер обтяження № 8910825.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявні записи про арешт належного ОСОБА_4 майна, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за обтяженням № 5068037 від 21.03.2014, що накладено на підставі постанови № 40018972, виданої 04.03.2014 ВДВС Полтавського РУЮ.

Державним виконавцем 18.06.2014 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції чинній до 2016 року, оскільки згідно наявної інформації в матеріалах виконавчого провадження та акта державного виконавця у боржника відсутнє майно належне йому на праві власності та на яке може бути звернуто стягнення.

Зареєстрований за боржником будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає конфіскації, оскільки відповідно до додатка до Кримінального кодексу України до Переліку майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду відноситься житловий будинок з господарськими спорудами та земельна ділянка, необхідна для його обслуговування в сільській місцевості, якщо засуджений та (чи) його сім`я в них проживають.

Арешт на невизначене майно, все нерухоме майна, що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 5068037 (спеціальний розділ) та арешт на невизначене майно, все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 8910825, накладено в межах одного кримінального провадження, яке завершилось ухваленням вироку Апеляційним судом Полтавської області від 03.04.2012 у справі № 11/1690/712/6/2012, що набрав законної сили.

На даний час ОСОБА_4 , який в установленому законом порядку відбув призначене йому вироком Апеляційного суду Полтавської області покарання, не має змоги розпоряджатись належним йому майном набутим вже після постановлення вироку.

Також просить врахувати висновки, викладені у постанові ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 569/4374/16-ц.

У судовому засіданні прокурор просив частково задовольнити заяву, вважав слід скасувати арешт належного ОСОБА_4 житлового будинку, в іншій частині слід відмовити у задоволенні заяви, роз`яснивши право звернутися із клопотанням про звільнення від відбування додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку.

У судове засідання заявник ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, від адвоката ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі заявника ОСОБА_4 , заяву підтримують з підстав, які викладені в заяві, та просять задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора, оцінивши доводи заяви та дослідивши матеріали судової справи, суд доходить висновку про таке.

У поданій заяві адвокат ОСОБА_5 просить скасувати арешт, який був накладений в порядку виконання вироку суду у кримінальній справі за правилами КПК України 1960 року.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, при визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року.

Згідно з частиною 1 статті 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок.

У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 КПК України 1960 року накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Відповідно до ст. ст. 125-126 КПК України 1960 року арешт на майно по кримінальній справі накладається з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно зп.6Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №11від 21грудня 1990року «Пропрактику застосуваннясудами Українипроцесуального законодавствапри вирішенніпитань,пов`язанихз виконаннямвироку суду»,суд впорядку ст.ст.409, 411 КПК України 1960 року вправі на стадії виконання вироку вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову чи можливої конфіскації майна, якщо при постановленні вироку ці заходи скасовані не були.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. ч. 2-4 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 292 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі № 11/1690/712/6/2012 вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 292 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 засуджено до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок набрав законної сили 03.04.2012.

ОСОБА_4 відбув основне покарання за вироком суду.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за реєстраційним номером обтяження 8910825, наявна актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень щодо майна ОСОБА_4 : номер запису про обтяження: 8910825, (дата державної реєстрації: 24.07.2009); підстава державної реєстрації: постанова про накладення арешту на майно, 09230246, 22.07.2009, слідчий в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області ( ОСОБА_6 ).

Враховуючи вищевикладене, оскільки метою накладення арешту було забезпечення можливої конфіскації майна засудженого у порядку виконання вироку суду, однак, на даний час сплив строк давності виконання вироку, що у свою чергу, є підставою для звільнення засудженого від відбування додаткового покарання, за відсутності даних про переривання перебігу строку відсутні, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування арешту майна ОСОБА_4 , накладеного постановою слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_6 від 22.07.2009.

В той же час, положеннями КПК України не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

А тому, питання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведених правових положень у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц (провадження № 14-431цс18).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні ВДВС Полтавського РУЮ перебував виконавчий лист № 1/1616/1159/11, виданий 07.08.2013 Ленінським районним судом м. Полтави про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_4 (ВП № 40018972). В даному виконавчому провадженні постановою заступника начальника ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_7 від 04.03.2014 було накладено арешт на майно ОСОБА_4 . 18.06.2014 заступником начальника ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_7 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року, чинного на час прийняття постанови, однак питання зняття арешту вирішено не було.

Розв`язання питання, заявленого ОСОБА_4 в частині скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця, потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури органом ДВС передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що передбачається іншою процедурою судового розгляду справи по суті.

Наведені висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а, які зводяться до того, щоспір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскількиКПК Українине встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Аналогічні правові висновки вбачаються у пунктах 31 - 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №804/4188/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 823/564/17.

Ураховуючи, що заявником невірно обрано спосіб захисту його інтересів, а також юрисдикцію суду, до якого слід оскаржити рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви в частині скасування арешту майна ОСОБА_4 , накладеного постановою заступника начальника ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_7 від 04.03.2014 у ВП № 40018972.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 409, 411 КПК України 1960 року, п. 9 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 , про скасування арешту з нерухомого майна задовольнити частково.

Припинити чинність арешту всього майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_6 від 22.07.2009, № 09230246 (реєстраційний номер обтяження 8910825 від 24.07.2009).

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити, роз`яснивши ОСОБА_4 право звернення до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1