Ухвала

від 10.01.2025 по справі 260/74/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/74/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення адміністративного у справі №260/74/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Лешанич Леся Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким просить суд: 1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 . 2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 . 3. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

09.01.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовної заяви, у якій представник позивача доповнила прохальну частину позовної заяви пунктами такого змісту:

- Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 солдата ОСОБА_1 .

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_5 виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_5 .

Крім того, представник позивача 09 січня 2025 року подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

1. Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії щодо призову по мобілізації ОСОБА_1 до моменту вирішення питання правомірності його мобілізації.

2. Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо призову по мобілізації ОСОБА_1 до моменту вирішення питання правомірності його мобілізації.

3. Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії щодо призову по мобілізації ОСОБА_1 до моменту вирішення питання правомірності його мобілізації.

4. Заборонити військовій частині НОМЕР_5 відправляти ОСОБА_1 в зону бойових дій.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_5 повернути ОСОБА_1 за місцем проживання для продовження виконання своїх цивільних обов`язків.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що позивач отримав відстрочку від призову по мобілізації з підстав, передбачених п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Довідка про відстрочку видана до 16.03.2025р. Відповідно до обставин справи, 03 січня 2025 року ОСОБА_1 рухався на автомобілі в районі Мукачева, коли його зупинили працівники поліції і попросили проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 доносив до відома працівників ТЦК, що він є студентом четвертого курсу денної форми навчання Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму. Проте, не зважаючи на факт наявності в ОСОБА_1 належним чином оформленої відстрочки від призову по мобілізації, його було відправлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а звідти в Рівненську область. Такі дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є незаконними, протиправними та такими, що грубо порушують основоположні права та свободи людини.

Представник позивача зазначає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі. А з огляду на небезпечне середовище, в якому перебуває ОСОБА_1 , у разі не застосування заходів забезпечення позову, існує ризик ймовірності не відновлення його порушених прав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши докази, наявні в матеріалах даної справи, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Приписами п.5, 10 ч.3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення

- зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці

Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З системного аналізу приведених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд також враховує, що у відповідності до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вже зазначалось вище, у своїй заяві про забезпечення позову, позивач просить суд заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії щодо призову по мобілізації ОСОБА_1 до моменту вирішення питання правомірності його мобілізації; заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо призову по мобілізації ОСОБА_1 до моменту вирішення питання правомірності його мобілізації; заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії щодо призову по мобілізації ОСОБА_1 до моменту вирішення питання правомірності його мобілізації; заборонити військовій частині НОМЕР_5 відправляти ОСОБА_1 в зону бойових дій та зобов`язати військову частину НОМЕР_5 повернути ОСОБА_1 за місцем проживання для продовження виконання своїх цивільних обов`язків.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

В частині 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

Як вбачається з Довідки №670 від 06.01.2025 року, виданої Начальником штабу заступником командира військової частини НОМЕР_5 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 з 05.01.2025 року та по дату видачі даної довідки (06.01.2025 року), а отже позивач набув статусу військовослужбовця.

Відтак, у суду відсутні підстави щодо задоволення заяви в частині заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 .

Представник позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що позивач є студентом четвертого курсу денної форми навчання Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму.

На підтвердження вищевказаного до заяви про забезпечення позову надано довідку видану ОСОБА_1 проте, що він дійсно навчається з 08 вересня 2022 року в Прикарпатському фаховому коледжі лісового господарства та туризму на денній формі навчання за спеціальністю 205 «Лісове господарство» на IV курсі і закінчить навчання 30 червня 2025 року, а також надано довідку №1530 від 17.09.2024 року яка видана ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу пункту 1частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 1 частини 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

З матеріалів, доданих до заяви про забезпечення позову, вбачається, що позивача було призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 , що підтверджується довідкою №670 від 06.01.2025 року, виданою начальником штабу заступником командира військової частини НОМЕР_5 , про те що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 з 05.01.2025 року та по дату видачі даної довідки (06.01.2025 року).

Відтак, з огляду на вищенаведене, на переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.

Крім того, на переконання суду, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів.

Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч.2 ст. 3 Основного Закону України).

В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказано і у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (заява №11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Доран проти Ірландії» (Doran v. Ireland, №50389/99) поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Приписами п.4 ч.1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про забезпечення позову, шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_5 вчиняти дії щодо направлення, переведення/відрядження військовослужбовця солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Суд вважає, що вказаний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Крім того, обраний судом спосіб забезпечення позову не підмінює собою судове рішення у справі та не вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, а фактично направлений на збереження існуючого стану речей до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Окремо суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В той же час, у суду відсутні підстави для забезпечення позову шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_5 повернути ОСОБА_1 за місцем проживання для продовження виконання своїх цивільних обов`язків, оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних силах України, та є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 .

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Суд звертає увагу на положення ст.156 КАС України, відповідно до якої ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Заборонити командиру військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) вчиняти дії щодо направлення, переведення/відрядження військовослужбовця солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В задоволенні решти клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Я. М. Калинич