Рішення

від 10.01.2025 по справі 280/5425/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року Справа № 280/5425/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (пр. Соборний, буд. 44, м. Запоріжжя, 69063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв`язку 06.06.2024, ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.12.2023 про відмову у визнанні інвалідом позивача;

зобов`язати відповідача повторно здійснити огляд позивача для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.12.2022 о 14 год. 15 хв. внаслідок ракетного обстрілу м. Запоріжжя він отримав вогнепальне поранення. Протягом тривалого часу він проходив лікування та 07.12.2023 відповідачем було проведене обстеження позивача, за результатами якого позивача не визнано особою з інвалідністю, видано довідку за формою №167/о. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням процедури, зокрема, не було вивчено документи, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене наслідками поранення, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності, не проводилося цілеспрямоване опитування хворого, а задавалися питання, які не мають для встановлення інвалідності відношення, не було проведено об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії, через що звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 14.06.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

25.06.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що згідно направлення на МСЕК (форма №088/о), виданого ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», від 12.10.2023р., гр. ОСОБА_1 був оглянутий на обласній МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР 07.12.2023р., згідно акту огляду №640 від 07.12.2023р. За результатами огляду група інвалідності гр. ОСОБА_1 не встановлена, у зв`язку з відсутністю для цього підстав. Твердження позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення вважає недоведеним належними та допустимими доказами. Позивачем у встановленому законом порядку не доведено наявності у нього критеріїв для встановлення інвалідності, зокрема, ІІІ групи інвалідності. Сукупність наявних у позивача діагнозів та захворювань не призводять до інвалідизуючих ознак.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини справи.

31.12.2022 о 14:15 год внаслідок ракетного обстрілу м. Запоріжжя позивач отримав вогнепальне поранення.

З 31.12.2022 по 06.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з основним діагнозом: МВТ 31.12.22р. Поєднана травма. Акубаротравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Відкрита травма грудної клітини. Осколкове проникаюче поранення грудної клітини зліва. Травматичний гемо-пневмоторакс зліва. Травматичний пневмоторакс справа. Тампонада серця. Вогнепальне поранення нижньої частини лівої легені. Вогнепальна уламкова рвана рана внутрішньої поверхні верхньої третини правого стегна. Закрита травма черевної порожнини. Ускладнення: травматичний шок 4 ст. Супутні: коронавірусна хвороба.

З 06.01.2023 по 09.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з основним діагнозом: коронавірусна хвороба. Гострий бронхіт. Супутній діагноз: Поєднана травма. Акубаротравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Відкрита травма грудної клітини. Осколкове проникаюче поранення грудної клітини зліва. Травматичний гемо-пневмоторакс зліва. Травматичний пневмоторакс справа. Тампонада серця. Вогнепальне поранення нижньої частини лівої легені. Вогнепальна уламкова рвана рана внутрішньої поверхні верхньої третини правого стегна. Закрита травма черевної порожнини.

З 09.01.2023 по 28.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з основним діагнозом: Правобічний спонтанний пневмоторакс. Ускладнення: дихальна недостатній 1 ст. Супутні: Ішемічна полінейропатія верхніх кінцівок. Сенсорно-моторна форма. Дисциркуляторна енцефалопатія змішаного типу. Постковідний астенічний сіндром. Стороннє тіло (металевий уламок) МШП.

З 02.02.2023 по 10.02.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з основним діагнозом: мінно-вибухова травма. Скалкове поранення грудної клітини ліворуч, правого стегна.

З 12.06.2023 по 26.06.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» (неврологічне відділення) з клінічним діагнозом: G 54.0 Лівостороння плечова плексопатія з ураженням верхнього пучка сплетіння, синдром чутливих розладів, легким парезом до4,0-4,5 б., прогресуючий перебіг, фаза загострення, мінно-вибухова травма, ЗЧМТ: струс головного мозку (в побуті 31.12.2022, клінічно), помірний вестибулярний синдром. Атеросклероз церебральних артерій. Стан після травматичного гемопневмоторакса та тампонади серця. Стороннє тіло (металевий уламок) МШП. Ангіопаті сітківки обох очей за гіпертонічним типом. Пресбіопія. Хронічний простатит, ремісія.

ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» було видане позивачу направленням від 12.10.2023 на медико-соціально-експертну комісію.

Відповідно до акту №640 огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.12.2023 направлення ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» отримане обл. МСЕК №2 - 23.11.2023 й з 23.11.2023 розпочата експертиза, огляд позивача проведено 07.12.2023. Група інвалідності не встановлена.

За наслідками огляду позивача 07.12.2023 відповідачем була видана позивачу довідка про невизнання його інвалідом за формою №167/о.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо не встановлення інвалідності позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону № 875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами першою та другою статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу особа з інвалідністю або дитина з інвалідністю у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною 8 статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:

- групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

- види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

- причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

- ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Відповідно до частини 12 статті 7 Закону № 2961-IV Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про МСЕ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно із пункту 17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі-Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).

Як визначено пунктом 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 26 Порядку особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 Порядку врегульовано, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.

Зокрема, затверджено форми облікової документації: форму первинної облікової документації №157/о, Акт огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 157-1/о, Виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 167/о, Довідка про невизнання інвалідом та інструкцію щодо її заповнення.

Порядок заповнення форми первинної облікової документації Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією (форма №157/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт огляду медико-соціальною експертною комісією, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816 (далі - Інструкція № 577).

Згідно пункту 2 Інструкції №577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

Крім цього, пунктом 39 Інструкції № 577 визначено, що у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

На підставі аналізу положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну правову оцінку прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021у справі № 280/4820/19.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за направленням ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» було видане позивачу направленням від 12.10.2023 позивач 07.12.2023 пройшов огляд МСЕК №2 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради, згідно акту огляду №640 від 07.12.2023. За результатами огляду група інвалідності позивачу не встановлена, у зв`язку з відсутністю для цього підстав.

Також з вищевказаного акту вбачається, що позивачу встановлений діагноз згідно з МКХ-10: Т90, а саме:

- основний: наслідки МВТ (31.12.2023), акубаротравма, ЗЧМТ, поранення грудної клітини зліва, закрита травма черевної порожнини у вигляді помірного вестибулярного синдрому, легким парезом верхньої кінцівки (4,5 б).

- супутній: І-10, Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Стан після травматичного гемопневмоторакса та тампонади серця. Стороннє тіло (металевий уламок) МШП.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку, що саме ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Рішення про інвалідність приймається МСЕК та ґрунтується, зокрема, на оцінці комплексу клініко-функціональних з урахуванням характеру захворювання та ступеню вираженості порушених функцій організму. Критеріями встановлення інвалідності є обмеження категорій життєдіяльності, в тому числі працездатності. Ступінь втрати професійної працездатності визначається МСЕК у відсотковому співвідношенні у залежності від вираження обмеження життєдіяльності. При цьому, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

В той же час, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак суд не в праві здійснювати власну оцінку правомірності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі дотримання процедури прийняття та в контексті застосування норм матеріального права, а суд не вбачає підстав для проведення судово-медичної експертизи в рамках розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19.

Обласною медико-соціальною експертною комісією стосовно позивача група інвалідності не встановлена. Отже, за результатами огляду позивача не визнано особою з інвалідністю.

За приписами п. 23-24 Положення про МСЕК у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що чинним законодавством визначено можливість проведення переогляду особи медико-соціальною комісією вищого рівня та прийняття нею остаточного рішення.

Судом встановлено, що позивач не скористався своїм правом оскарження спірного рішення відповідача до комісії вищого рівня.

Суд звертає увагу, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

При цьому суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів порушення відповідачем процедури проведення МСЕ, а з наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено такого факту.

З огляду на викладене, суд висновує про відсутність правових підстав для скасування рішення відповідача щодо не встановлення позивачу групи інвалідності.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (пр. Соборний, буд. 44, м. Запоріжжя, 69063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «10» січня 2025 року.

СуддяР.В. Кисіль