Рішення

від 09.01.2025 по справі 380/11699/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/11699/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» (позивач/ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001217;

- стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» сплачений ним судовий збір у визначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці;

- стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» сплачену ним суму витрат на переклади документів у визначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001217 (далі також спірні/оскаржувані рішення) є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і наданим до митного оформлення документам, оскільки заявлена митна вартість на імпортований товар визначена «ЕФ ТРИ ЕМ» правильно, відповідно до основного методу (за ціною договору), що підтверджується документально.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант разом з електронною митною декларацією з метою оформлення імпортованого товару подав усі необхідні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України (далі МК України).

Своєю чергою, митниця витребувала додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, поданих разом із митною декларацією, без пояснень того, що ці документи можуть спростувати чи підтвердити числові значення складової митної вартості товару. Отже, Львівська митниця порушила імперативну норму щодо підставності витребування додаткових документів. Крім цього, митний орган повністю проігнорував лист-вимогу від 08 квітня 2024 року № 1, яким декларант просив уточнити, яка саме інформація потребує уточнення та належно обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно із частиною другою статті 53 МК України.

Також митниця не дотримала встановленого порядку визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 57 МК України, проігнорувала подану декларантом 08 квітня 2024 року заяву № 2, якою він просив митний орган, керуючись частинами п`ятою, шостою статті 55 та частиною четвертою статті 57 МК України, проводити консультації у письмовій формі.

Не зазначення Львівською митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару разом з митною декларацією є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

У позовній заяві позивач вказує, що судові витрати у цій справі складаються із суми сплаченого судового збору, витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до справи (витрат на переклади документів), розмір яких становить 2200,00 грн, та витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що під час розгляду наданих декларантом до митного оформлення документів було виявлено таке:

- відповідно до пункту 1.1 Контракту № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року продавець продає, а покупець купує товар згідно з заявками покупця. Заявки до митного оформлення не надавались;

- до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року. Слід зазначити, що вищевказаний документ не скріплений печаткою банківської установи та не містить підписів службових осіб банку. Крім цього, у графі 70 платіжної інструкції міститься посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без вказання конкретного товаросупровідного документа, згідно з яким здійснено платіж;

- пунктом 2 приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу митниці декларант надіслав витяги з Інтернету, видаткову накладну, платіжну банківську інструкцію, лист перевізника, копію експортної декларації, експертний висновок. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (стаття 60 МК України) - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація № UA 209170/2024/13257 від 14 лютого 2024 року, в якій вартість подібного товару зі схожими характеристиками становить 4,8785 дол. США/кг.

Відповідач вказує, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач відзначає, що наданий декларантом банківський документ в графі 70 «Призначення платежу» містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, що жодним чином не дає змоги пов`язати його з цією конкретною поставкою, оскільки контракт розрахований на чимало поставок і такий платіжний документ може стосуватись інших поставок. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 804/15901/15, в якій зазначено: « 22.05.2015 № 110010000/2015/020927 загальна сума за рахунком 9967761,16 руб. У зв`язку із відсутністю у банківському платіжному документі посилань на специфікацію до контракту або інвойс зазначений банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару». Правова позиція про те, що у разі встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ, висловлена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 804/5961/16. Однак належного документу щодо сплати товару до митного контролю подано не було.

Відповідач зазначає, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Тож посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, частини другої статті 53 МК України. Позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Також відповідач зауважує, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Щодо відшкодування витрат на переклади документів відповідач зазначає, що такі витрати без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи, а тому і не підлягають розподілу.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягає, що подав митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої за першим методом, та заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам статті 58 МК України. Відзначає, що заявка це документ, який у жодний спосіб не впливає та не вплинув на визначення митної вартості товару та, своєю чергою, самостійно не може бути підставою для висновку про відсутність належних, відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У платіжній інструкції у графі 70 існує обмежена кількість символів, обов`язковою умовою є зазначення номеру контракту, що було дотримано ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ». Звертає увагу, що в банківському платіжному дорученні міститься посилання на контракт, на підставі якого здійснено купівлю та поставку заявленого до митного оформлення товару. Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18. Практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач, не може застосовуватись у розглядуваній ситуації, оскільки містить різні фактичні обставини. Щодо відшкодування витрат на переклади документів, то вказані переклади документів здійснено для вчинення процесуальних дій подання належних та допустимих доказів у справі для підтвердження обґрунтувань позовної заяви, а понесені витрати позивача документально підтверджені та доведені.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 07 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

10 грудня 2023 року між ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ» (Україна) (Покупець) та FF TRADE SP. ZOO (Польща) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 1/10/23, відповідно до умов якого предметом є поставка меблевої фурнітури (далі Товар) за ціною, узгодженою в інвойсах для кожної окремої поставки на умовах FCA Przemysl 37-700, ul. Jasinskiego 56, Poland (Іncoterms 2010).

На підставі Контракту № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 04 квітня 2024 року № FA/5/04/2024/ЕХ Покупець придбав у Продавця Товар загальною вартістю 7035,95 євро.

Страхування вантажу не проводилось.

З метою митного оформлення придбаного товару декларант 08 квітня 2024 року подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер 24UA209170028527U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (частини меблів з пластмаси, арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, кухонне приладдя з пластмас, вироби з пластмас, меблева фурнітура з пластмаси).

Одночасно з цією митною декларацією, як підставу для застосування основного методу (за ціною договору), декларант надав митниці такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме: зовнішньоекономічний Контракт № 1/10/23 від 10 грудня 2023 року; рахунок-проформу № FPF/1/04/2024/EX від 03 квітня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) № FA/5/04/2024/ЕХ від 04 квітня 2024 року; специфікацію вантажу до інвойсу № FA/5/04/2024/ЕХ від 04 квітня 2024 року; банківський платіжний документ Swift б/н від 04 квітня 2024 року; договір про перевезення № 3/07 від 11 липня 2023 року; рахунок від перевізника № 01/04/24 від 05 квітня 2024 року за договором № 3/07 від 11 липня 2023 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 05 квітня 2024 року; сертифікат походження Євро 1 № PL/MF/AS 0582888 від 05 квітня 2024 року; лист № 05/04 від 05 квітня 2024 року про те, що страхування не проводилось.

Львівська митниця щодо поданої митної декларації № 24UA209170028527U0 надіслала позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України такого змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Задля можливості сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі декларант надіслав Львівській митниці листа-вимогу № 1 від 08 квітня 2024 року, яким просив митницю письмово повідомити до моменту прийняття рішення за результатами проведеного контролю, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно з частиною другою статті 53 МК України.

На вказаний лист-вимогу Львівська митниця не надала жодних обґрунтувань стосовно надісланої нею вимоги про надання додаткових документів.

Своєю чергою, декларант надав Львівській митниці, зокрема: платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року; прайс-лист (цінник) № FPF/1/04/2024/EX від 01 квітня 2024 року; лист від перевізника щодо заявки б/н від 08 квітня 2024 року; експортну декларацію країни відправлення № 24PL401010E0110240 від 05 квітня 2024 року; висновок експерта про вартісні характеристики товару № 24/1/077 від 08 квітня 2024 року з додатками до нього; витяги з інтернету щодо імпортованого товару; видаткову накладну № 10 від 10 березня 2024 року на підтвердження реалізації ідентичного товару за цим контрактом та просив відповідно до підпункту 6 частини другої статті 255 МК України визнати заявлену ним митну вартість товару та завершити митне оформлення в найкоротший строк, передбачений цією статтею, оскільки ним виконано вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови виконання яких митна вартість може бути визнана митним органом, що викладено в заяві № 2 від 08 квітня 2024 року.

Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту, в якому зазначила, що «у Львівській митниці відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів (метод 2а ст. 59 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Рівень митної вартості Товару № 1 методом 2б (ст. 60 МКУ) буде становити 4,8785 дол.США/кг».

За результатами розгляду вказаної митної декларації та доданих до неї, а також надалі на вимогу митного органу, документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001217.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, зокрема, про те, що за результатами опрацювання документів, наданих на підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з тих причин, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а саме:

- відповідно до пункту 1.1 Контракту № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року продавець продає, а покупець купує товар згідно з заявками покупця. Заявки до митного оформлення не надавались;

- до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року. Слід зазначити, що вищевказаний документ не скріплений печаткою банківської установи та не містить підписів службових осіб банку. Крім цього, у графі 70 платіжної інструкції міститься посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без вказання конкретного товаросупровідного документа, згідно з яким здійснено платіж.

Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 МК України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу додатково надано: витяги з інтернету, видаткову накладну, платіжну банківську інструкцію, лист перевізника, копію експортної декларації, експертний висновок. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, розділ III. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (стаття 60 МК України) Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1: митна декларація № UA209170/2024/13257 від 14 лютого 2024 року, в якій рівень митної вартості становить 4,8785 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001217.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

За змістом пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів.

Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованого товару за ціною договору, яка зазначена у наданому митному органу рахунку-фактурі (інвойсі) № FA/5/04/2024/ЕХ від 04 квітня 2024 року, а саме 7035,95 євро.

Факт оплати придбаного товару підтверджується Swift б/н від 04 квітня 2024 року та платіжною інструкцією в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією № 24UA209170028527U0, а надалі на вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (зазначені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та у спірному рішенні): зовнішньоекономічний Контракт № 1/10/23 від 10 грудня 2023 року; рахунок-проформу № FPF/1/04/2024/EX від 03 квітня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) № FA/5/04/2024/ЕХ від 04 квітня 2024 року; специфікацію вантажу до інвойсу № FA/5/04/2024/ЕХ від 04 квітня 2024 року; банківський платіжний документ Swift б/н від 04 квітня 2024 року; договір про перевезення № 3/07 від 11 липня 2023 року; рахунок від перевізника № 01/04/24 від 05 квітня 2024 року за договором № 3/07 від 11 липня 2023 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 05 квітня 2024 року; сертифікат походження Євро 1 № PL/MF/AS 0582888 від 05 квітня 2024 року; лист № 05/04 від 05 квітня 2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року; прайс-лист (цінник) № FPF/1/04/2024/EX від 01 квітня 2024 року; лист від перевізника щодо заявки б/н від 08 квітня 2024 року; експортну декларацію країни відправлення № 24PL401010E0110240 від 05 квітня 2024 року; висновок експерта про вартісні характеристики товару № 24/1/077 від 08 квітня 2024 року з додатками до нього; витяги з інтернету щодо імпортованого товару; видаткову накладну № 10 від 10 березня 2024 року.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а саме:

- відповідно до пункту 1.1 Контракту № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року продавець продає, а покупець купує товар згідно з заявками покупця. Заявки до митного оформлення не надавались;

- до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року. Слід зазначити, що вищевказаний документ не скріплений печаткою банківської установи та не містить підписів службових осіб банку. Крім цього, у графі 70 платіжної інструкції міститься посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без вказання конкретного товаросупровідного документа, згідно з яким здійснено платіж;

- декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Стосовно наведених тверджень митного органу суд зазначає таке.

Щодо ненадання заявки до митного оформлення.

Заявка до контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. І така заявка не матиме жодного значення для числових визначень митної вартості.

Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Окрім того, як встановив суд, до митного оформлення позивач надав рахунок-проформу № FPF/1/04/2024/EX від 03 квітня 2024 року на суму 7035,95 євро.

Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

Тому наданий до митного оформлення рахунок-проформу можна вважати заявкою.

Крім того, заявка не є обов`язковим документом за приписами статті 53 МК України, а також не є обов`язковим супроводжувальним документом для перевезення товару та у жодний спосіб не впливає на розмір визначення складової митної вартості товару.

Отже, суд погоджується з твердженням позивача про те, що ненадання до митного органу заявки до контракту не може бути самостійною підставою для висновку про відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо зауважень в частині оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року.

Насамперед суд відзначає, що для підтвердження переказу коштів за імпортований товар декларант 08 квітня 2024 року подав до митного контролю банківський платіжний документ (Swift б/н від 04 квітня 2024 року) на суму 7035,95 євро, який скріплений печаткою банківської установи, містить підпис службової особи банку та посилання на зовнішньоекономічний контракт № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року.

Платіжна інструкція в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року на суму 7035,95 євро була надана митниці додатково, після отримання позивачем вимоги митного органу про надання додаткових документів.

Обидва платіжні документи не містять жодних розбіжностей, зокрема, і щодо суми оплати, платника та одержувача коштів, підстави оплати.

У позовній заяві позивач стверджує, що вказана платіжна інструкція в іноземній валюті була сформована під час здійснення оплати з використанням онлайн сервісу банку та підписана цифровим електронним підписом.

Жодних заперечень стосовно таких тверджень позивача відповідач не навів.

Тож наведеним повністю спростовуються зауваження митного органу щодо нескріплення вказаного платіжного документа печаткою банківської установи та його непідписання службовими особами банку.

Послання відповідача на те, що у графі 70 платіжної інструкції в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року міститься посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без вказання конкретного товаросупровідного документа, згідно з яким здійснено платіж, суд оцінює критично.

Суд встановив, що в рахунку-фактурі (інвойсі) № FA/5/04/2024/ЕХ від 04 квітня 2024 року, який був наданий відповідачу до митного оформлення, міститься посилання на Контракт № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року, також аналогічні посилання на цей контракт містять і Swift б/н від 04 квітня 2024 року, і платіжна інструкція в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року.

Тож указані платіжні документи містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Також на підтвердження вартості товару позивач надав митниці рахунок-проформу № FPF/1/04/2024/EX від 03 квітня 2024 року на суму 7035,95 євро, що є аналогічною сплаченій сумі згідно з указаними платіжними документами.

Отже, суд доходить висновку, що надану позивачем платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року повністю можна ідентифікувати зі спірною партією імпортованого позивачем товару, з огляду на сукупність поданих позивачем до митного оформлення документів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 380/19286/23.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 804/15901/15, суд відхиляє, оскільки обставини у цій та розглядуваній справі відрізняються.

Так, у справі № 804/15901/15 Верховний Суд дійшов висновку, що наданий позивачем банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару.

Натомість у розглядуваній справі надану позивачем платіжну інструкцію в іноземній валюті № 19 від 04 квітня 2024 року повністю можна ідентифікувати зі спірною партією імпортованого позивачем товару, зважаючи на сукупність поданих позивачем до митного оформлення документів, про що зазначено вище.

Доводи відповідача, що правова позиція про те, що у разі встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ, висловлена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 804/5961/16 суд поділяє.

Водночас у цій справі позивач надав митному органу банківські платіжні документи, що стосуються оплати імпортованого товару, тому як саме вказана позиція Верховного Суду підкріпляє позицію митного органу у розглядуваній ситуації, суду не незрозуміло.

Щодо посилань відповідача на те, що декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що продавець товару надавав покупцю ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ» будь-які знижки, що також не обумовлено у зовнішньоекономічному контракті № 1/10/23 від 10 жовтня 2023 року.

Тож доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Підсумовуючи викладене суд резюмує, що розбіжності, наведені митним органом у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування додаткових документів, позаяк інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Суд дійшов переконання, що відповідач, зобов`язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначив обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (основним методом).

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання позивачем документів, що містять ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, суд уважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Оцінюючи, водночас, рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію № UA209170/2024/13257 від 14 лютого 2024 року.

Утім, відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних доходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2 не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Львівською митницею картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001217, то позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн. Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 4844,80 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі будуть вирішені судом із урахуванням та в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139, статтею 252 КАС України.

Щодо відшкодування витрат на переклади документів у розмірі 2200,00 грн, суд ураховує таке.

Згідно з частинами п`ятою-восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з польської мови на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення, на 11 аркушах.

На виконання вимог частини п`ятої статті 137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- акт надання послуг № 1 від 15 травня 2024 року, згідно із яким виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) надала Замовнику (ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ») послуги письмового перекладу документів за польської мови на українську мову, вартість послуг становить 2200,00 грн;

- рахунок на оплату по замовленню № 1 від 15 травня 2024 року на суму 2200,00 грн;

- платіжну інструкцію № 1108 від 15 травня 2024 року про сплату Замовником на користь Виконавця грошових коштів у розмірі 2200,00 грн за надані послуги письмового перекладу документів.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як уже зазначено судом вище переклад документів замовлений позивачем та наданий до суду з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача, що такі витрати без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи, а тому і не підлягають розподілу.

Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці у розмірі 2200,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» (вул. Зернова, 51А/1, м. Харків, 61124) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2024 року № UA209000/2024/900289/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001217, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» (вул. Зернова, 51А/1, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 41891392) 4844,80 грн сплаченого судового збору та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 2200,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 09 січня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна