Рішення

від 10.01.2025 по справі 460/1066/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2025 року м. РівнеСправа №460/1066/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 20.05.2023 по 19.12.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100;

зобов`язати відповідача:

- нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 20.05.2023 по 19.12.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100;

- здійснити компенсацію позивачу сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Підстави для виплати середнього грошового забезпечення пов`язує з виконанням відповідачем судового рішення у справі №460/13850/23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в структурному підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_3 . При звільненні з військової служби з ним не проведено остаточного та повного розрахунку, зокрема, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022. На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/13850/23 відповідачем 16.01.2024 здійснено виплату відповідної суми заборгованості. Тобто, остаточний розрахунок при звільненні з військової служби відповідач станом на день звільнення не провів. Позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Крім того, покликаючись до положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, позивач вважає, що має право на компенсацію утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 01.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у відповідача довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем було виконано всі вимоги чинного законодавства України та Закону України про Державний бюджет України за відповідні роки проходження служби позивачем у структурному підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , а всі належні позивачу виплати були відомі з наказу про виключення зі списків від 20.05.2023. На момент виникнення спірних правовідносин відповідачем було виконано всі вимоги чинного законодавства України та Закону України про Державний бюджет України за відповідні роки проходження служби позивачем у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а всі належні позивачу виплати були відомі з наказу про виключення зі списків від 15.06.2018, крім того звільнення з військової служби відбувалося за відома та за бажанням військовослужбовця, про бажання продовжувати службу до моменту повного розрахунку та якого саме розрахунку позивач ніяким чином відповідача не повідомляв та відповідного рапорту (заяви) не писав. Тобто, станом на дату звільнення позивача 20.05.2023. належна до виплати сума була перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 . Зауважив, що коштів на реєстраційні рахунки ІНФОРМАЦІЯ_3 для виплат індексації грошового забезпечення не находило, а тому немає підстав вважати що ІНФОРМАЦІЯ_2 ухилявся від забезпечення соціального захисту військовослужбовця чи здійснює протиправну бездіяльність. Військовий комісар та відповідальні посадові особи здійснили всі можливі дії в межах своєї компетенції наданих Конституцією України, Законом України Про Збройні Сили України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, статутами Збройних Сил України та іншими законодавчими актами України. Вважає, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Витребуваних судом доказів відповідач не надав.

Ухвалою від 26.12.2024 суд повторно витребував у відповідача у строк до 30.12.2024 довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача.

За змістом довідки про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд 27.12.2024.

Станом на 10.01.2025 відповідач витребуваних судом доказів не надав.

Враховуючи викладене, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 80 КАС України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 20.05.2023 №93 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (по особовому складу) від 04.04.2023 №227, виключено із списків особового складу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 20.05.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №460/13850/23, яке набрало законної сили 20.12.2023, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року;

- здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

16.01.2024 на виконання вказаного судового рішення на картковий рахунок позивача в АТ КБ ПриватБанк відповідачем перераховано 306488,99 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 22.01.2024 №DQL2AQDS4VB2U8PL.

Вважаючи протиправною поведінку ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення своєчасного повного розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі .

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Таким чином, при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без проведення з ним остаточного розрахунку можливе лише за його письмовою згодою.

Суд встановив, що позивач був виключений зі списків особового складу структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.05.2023.

Нараховані на виконання судового рішення від 21.08.2023 у справі №460/13850/23 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.05.2023 відповідач виплатив 16.01.2024 в сумі 306488,99 грн.

Вказані обставини відповідач у відзиві не заперечив.

Отже, в період з 20.05.2023 по 16.01.2024 включно відповідачем допущено затримку повного розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 306488,99 грн. Вказаний період налічує 242 календарних дні.

За частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, законодавцем встановлене обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним терміном.

Відтак, у зв`язку із затримкою повного розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 306488,99 грн відповідач повинен відшкодувати середній заробіток не більш як за шість місяців, тобто за період з 20.05.2023 по 19.11.2023, який налічує 184 календарних дні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Повертаючись до обставин справи, суд зауважує, що пунктом 2 Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100), передбачено, що у випадках (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З аналізу статей 47, 116, 117 КЗпП України слідує, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Враховуючи викладене, середній заробіток позивача підлягає відшкодуванню з урахуванням обмеженого статтею 117 КЗпП України шестимісячного періоду, що налічує 184 календарних дні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку з позивачем при звільненні в день звільнення з військової служби 20.05.2023, а відновлення такого порушеного права у спосіб зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням обмеженого статтею 117 КЗпП України шестимісячного періоду, що налічує 184 календарних дні, за період з 20.05.2023 по 19.11.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100.

Що стосується вимог про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44), суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з таких виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення та інших виплат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням обмеженого статтею 117 КЗпП України шестимісячного періоду, що налічує 184 календарних дні, за період з 20.05.2023 по 19.11.2023, виходячи із середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100, з одночасним нарахуванням та виплатою компенсації утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складений 10 січня 2025 року.

Суддя Н.О. Дорошенко