Ухвала

від 10.01.2025 по справі 500/69/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/69/25

10 січня 2025 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Юзьків М.І., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області у якій позивачка просить суд:

- зобов`язати суддю ОСОБА_2 (Богдан Олещук) витребувати в ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ ЗБУТ" код ЄДРПОУ: 43498880 докази цивільно - правових відносин з ОСОБА_3 , про що було повідомлено в заперечені, яке він залишив без розгляду;

- скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року у справі № 598/2231/24, провадження № 2/598/527/2024 і постановити нове рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка на свою поштову адресу отримала рекомендований лист від Збаразького районного суду Тернопільської області із ухвалою суду від 14.11.2024 та рішенням суду від 14.11.2024 у цивільній справі № 598/2231/24 за позовом ТОВ "Тернопільоблгаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення боргу згідно умов договору. Таке рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 у цивільній справі № 598/2231/24 позивачка вважає протиправним та протизаконним, що і слугувало підставою для звернення із даним позовом до адміністративного суду.

Ознайомившись із змістом позовних вимог та їх обґрунтуваннями, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд враховує наступне.

За приписами пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, з наведеними у статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Як слідує зі змісту позову ОСОБА_1 , предметом позовних вимог є оскарження та скасування рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року у справі № 598/2231/24, провадження № 2/598/527/2024.

Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і зумовлює відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI ).

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 установив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в КАС України касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 , які зазначені у поданій позовній заяві, стосуються прийняття рішення та вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, а тому, не можуть бути оскаржені поза межами порядку передбаченого процесуальним законом, зокрема шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьов проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви/апеляційної скарги та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви/апеляційної скарги та визначення складу суду для її розгляду.

Відповідної позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі №757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі №462/32/17, від 20 березня 2019 року в справі №295/7631/17, від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18, від 02 жовтня 2019 року в справі №815/110/16, від 16 жовтня 2019 року в справі №1340/4052/18, від 27 листопада 2019 року в справі №1540/4005/18, від 26 лютого 2020 року в справі №280/1334/19, а також Верховний Суд у постановах від 13 червня 2024 року в справі №280/8200/23, від 28 листопада 2024 року в справі №440/2653/24 та інших.

При цьому, з огляду на зміст позовних вимог, позивач просить Тернопільський окружний адміністративний суд скасувати рішення рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року у справі № 598/2231/24, провадження № 2/598/527/2024 і постановити нове рішення, а також зобов`язати (суддю цього суду) вчинити певні дії у судовій справі, яка розглянута Збаразьким районним судом Тернопільської області, що, як уже зазначалось, є неприпустимим, оскільки будь-яке втручання у здійснення правосуддя, чи вплив на суд або суддів під час розгляду судової справи заборонений Законом.

Так, у випадку незгоди з рішеннями судді місцевого суду під час розгляду справи, їх оскарження здійснюється шляхом подання апеляційної скарги до відповідного суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими відповідним процесуальним законодавством України.

Отже, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає судовому розгляду інакше, ніж за процедурою апеляційного оскарження, встановленою відповідним процесуальним законодавством.

За аналогією пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду інакше, ніж за процедурою апеляційного оскарження, встановленою відповідним процесуальним законодавством.

З огляду на зазначене, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 241, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Юзьків М.І.