Рішення

від 10.01.2025 по справі 600/3898/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3898/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000334/2 від 11.06.2024 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що ним у відповідності до вимог Митного кодексу України при поданні електронних митних декларацій надані всі необхідні документи та достатні відомості, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів. Позивач вважає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано, що пов`язаність продавця та покупця має вплив на митну вартість товару, при цьому обов`язок доведення такої пов`язаності покладається саме на митний орган. Також відповідачем не вказано жодних підстав та умов, за наявності яких він дійшов висновку про вплив пов`язаності на митну вартість оцінюваних товарів. Вказано, що оскаржуване рішення не містить жодних аргументованих доводів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. На переконання позивача, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), в тому числі не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої позивачем. Також в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товару та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, позивач наполягає на тому, що висновки, зроблені відповідачем, саме у зв`язку із неповним та не об`єктивним вивченням наданих для підтвердження митної вартості товарів документів, призвели до прийняття необ`єктивного, безпідставного та упередженого рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази; витребувано з Чернівецької митниці належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на положення, передбачені Митним кодексом України, вказував, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митого режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України. Зазначено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а додатково подані документи не спростовують такі розбіжності та невідповідності. Відповідач також зазначив про те, що метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовано, адже заявлена митна вартість митним органом не визнана. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Надавши пояснення щодо обставин спірних відносин, відповідачем вказано про законність та обґрунтованість прийнятого митним органом та оскаржуваного позивачем рішень. Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відмовлено в задоволення клопотання Чернівецької митниці про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з метою митного оформлення товару (профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) позивачем через свого представника ТОВ «Прованік Лоджистікс» (повноваження на надання митно-брокерських послуг, у тому числі митного декларування, надані ТОВ «Прованік Лоджистікс» на підставі договору про надання послуг з декларування товарів №1605/22 від 16 травня 2022 року) подано митному органу митну декларацію №24UA408020030560U9, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 25252,11 доларів США за курсом валюти 40,2485 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, задекларованого у вказаній вище митній декларації, була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з названими вище митними деклараціями декларантом було надано до митного органу такі документи: пакувальний лист від 04 червня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) №Y082024000000657 від 04 червня 2024 року; автотранспортну накладну А№002225 від 04 червня 2024 року; сертифікат про походження товару В 1227911 від 05 червня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №30 від 07 червня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, доповнення до зовнішньоекономічного контракту (додаткова угода №2 від 06 жовтня 2023 року), зовнішньоекономічний договір (контракт) №13 від 19 травня 2022 року, договір про надання послуг митного брокера №1605/22 від 16 травня 2022 року, договір (контракт) про перевезення №26/04/23 від 26 квітня 2023 року із заявкою до названого договору.

При перевірці вказаних документів посадовою особою митниці встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- згідно з положеннями ч. 18 ст. 58 МКУ «При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: (1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; (2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; (3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. В гр. 9а декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою. Дана інформація дає підстави вважати, що існуючий зв`язок між продавцем і покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості. Разом з тим, в гр. 9б декларації митної вартості зазначено, що взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Документальне підтвердження щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє. Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі №820/4849/16 наголошено, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Роз`яснень та документів з приводу порушеного питання митному органу не надано;

- товар постачається на умовах поставки FCA TR ANTALYA, згідно з якими продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко-перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито; митний збір; податки. В рахунку на оплату від 07 червня 2024 року №30 та довідці про транспортні витрати від 07 червня 2024 року б/н зазначена лише вартість міжнародних транспортних послуг, які і додані до митної вартості відповідно до розрахунку до МД. Таким чином, виникає питання щодо документального підтвердження включення всіх перелічених вище складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано.

У зв`язку з цим відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару);

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

-виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів);

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни);

-копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги, тощо);

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

-довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

-розрахунок ціни (калькуляцію).

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

Для підтвердження митної вартості, заявленої у митній декларації №24UA408020030560U9 декларантом додатково було подано такі документи: лист з додатками ТОВ «Маядо» №446 від 11 червня 2024 року; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця від 06 березня 2024 року №6; виписки за рахунками від 23 січня 2024 року, від 27 лютого 2024 року, від 28 лютого 2024 року; податкові накладні: від 23.01.2024 №31, від 27.02.2024 №61, від 28.02.2024 №65 та квитанції до них; видаткові накладні від 28.02.2024 №103, від 28.02.2024 №104, від 15.02.2023 №67; копія митної декларації країни відправлення від 22.06.2023 №23070100ЕХ00016942, інвойс від 21.06.2023 №082023040000400 не стосуються поставки даної партії товару; копія митної декларації країни відправлення).

Однак відповідач повідомив декларанта, що додатково подані документи не спростовують розбіжності та невідповідності складових митної вартості товару, зазначеного в митній декларації №24UA408020030560U9.

За результатом розгляду митної декларації №24UA408020030560U9 та поданих декларантом документів Чернівецькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000334/2 від 11 червня 2024 року.

Як вбачається з указаного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митої вартості товару. Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МКУ митним органом здійснено коригування митної вартості товару. Відповідно до ч. 18 ст. 58 МКУ «При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.»

В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний.

За основу для визначення митної вартості товарів, задекларованого в митній декларації №24UA408020030560U9, взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД:

- №UА206070/2024/006316 від 20 травня 2024 року: «Покриття для підлоги полівінілхлорид не в плитках: кам`яне-пластикове покриття для підлоги складається з п`яти шарів: вбудованої підкладки ІХРЕ (опромінений, поперечно-зшитий поліетилен-піна є пресміальною акустичною підкладкою), кам`яно-пластикова ком позитивна основа (складається з мінерального наповнювача і гранул ПВХ), декоративна плівка/друкований шар (декоративний папір з ПВХ), захисний шар (на основі уретану, який захищає підлогу від подряпин, плям і потертостей) та УФ-шар. Покриття для підлоги, побутового та полу комерційного призначення. В пластинах різних розмірів (розміри згідно пакувального), товщ.6,5 мм 893,03 кв.м, товщ. 5 мм 1290,84 кв.м, використовуються для оздоблення підлоги в приміщенні. Країна виробництва Туреччина», рівень митної вартості 2,35 USD/кг (19,0380 USD/кв.м).

Названим вище рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган визначив митну вартість товарів за резервним (шостим) методом, внаслідок чого вартість товару збільшилась з 25252,11 доларів США до 50191,33 доларів США.

За таких обставин, не погоджуючись із рішенням Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі МК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Крім цього суд зауважує, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №620/1735/20.

У постанові від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- згідно з положеннями ч. 18 ст. 58 МКУ «При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: (1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; (2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; (3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. В гр. 9а декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою. Дана інформація дає підстави вважати, що існуючий зв`язок між продавцем і покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості. Разом з тим, в гр. 9б декларації митної вартості зазначено, що взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Документальне підтвердження щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє. Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі №820/4849/16 наголошено, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Роз`яснень та документів з приводу порушеного питання митному органу не надано;

- товар постачається на умовах поставки FCA TR ANTALYA, згідно з якими продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко-перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито; митний збір; податки. В рахунку на оплату від 07 червня 2024 року №30 та довідці про транспортні витрати від 07 червня 2024 року б/н зазначена лише вартість міжнародних транспортних послуг, які і додані до митної вартості відповідно до розрахунку до МД. Таким чином, виникає питання щодо документального підтвердження включення всіх перелічених вище складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано.

Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, з матеріалів справи вбачається і не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду справи, що 19 травня 2022 року між Пластиковою і будівельною промисловою анонімною компанією «Адопен» (Республіка Туреччина) як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маядо» (Україна) як покупцем товару, укладено контракт міжнародної поставки №13 (далі - Контракт, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту продавець продає, а покупець купує товар згідно інвойсів. Товар за контрактом це профіль ПВХ в асортименті; захисна плівка і плівка для ламінування для ПВХ профілів, фурнітура віконна і дверна в асортименті; двері ПВХ, а також аксесуари для них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан, діоксин, стабілізатор, крейда, ПВХ) технічна оснастка і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також її частини; різноманітна рекламна продукція (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастка і фурнітура, призначена для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

У пункті 4.1 Контракту визначено, що ціна за товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.

У митній декларації №24UA408020030560U9 вказано, що вартість ввезеного позивачем товару складає 25252,11 доларів США.

Відповідно до інвойсу №Y082024000000657 від 04 червня 2024 року продавцем виставлено рахунок на оплату за товар у сумі 25252,11 доларів США (за товар, задекларований у митній декларації №24UA408020030560U9).

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митній декларації №24UA408020030560U9 вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що зв`язок між продавцем та покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищи рівним митної вартості, а документальне підтвердження щодо впливу такого взаємозв`язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє, то такі суд оцінює критично, з огляду на таке.

Згідно з частинами дванадцятою-шістнадцятою статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.

Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, саме по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Зміст наведених правових норм в сукупності з положеннями статті 53 МК України свідчать про наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митний орган обґрунтовував наявність впливу взаємопов`язаності покупця та продавця на заявлену митну вартість товару виключно тим, що за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості.

Однак виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого ресурсу продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою для визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товару та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Крім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, з яких конкретно джерел митний орган отримав цінову інформацію щодо подібних товарів, не ідентифіковано імпортерів та відповідно товар, який досліджувався митним органом при аналізі цінової інформації.

Навіть за умови обґрунтованого встановлення митним органом різниці в ціні, вказане свідчить лише про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари.

Водночас суд зауважує та погоджується з доводами позивача відносно того, що в силу приписів частини тринадцятої статті 58 МК України митний орган не надав письмових обґрунтувань про наявність впливу пов`язаності продавця та покупця на визначення митної вартості товару, що і не спростовується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Недотримання вказаної норми, в свою чергу, призводить до відсутності у декларанта можливості подати відповідь та докази відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну.

Тобто, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів в обхід встановленого законом порядку одразу ж констатував про наявність впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну оцінюваних товарів.

В той час як за змістом частини чотирнадцятої статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відтак, суд вважає обґрунтованою позицію позивача, що оскільки відповідачем в ході проведення митного контролю не було наведених жодних обґрунтувань щодо впливу взаємозв`язку між продавцем та покупцем на заявлену митну вартість товару то, відповідно, взаємозв`язок між продавцем та покупцем повинен вважатися таким, що не вплинув на митну вартість товару.

Окрім цього виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів згідно з аналізу цінової інформації митного органу не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач на виконання вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин митного законодавства не надав обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а з урахуванням вимог статті 58 МК України вважається, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №200/6521/20-а, від 25 травня 2021 року у справі №200/7957/20-а, від 11 листопада 2021 року у справі №200/6403/20-а, від 27 січня 2022 року у справі №200/6413/20-а, від 28 квітня 2023 року у справі №200/9362/20-а.

Стосовно тверджень відповідача про те, що на умовах FCA до витрат продавця включається оплата навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір та податки, і у зв`язку з поданням позивачем документів, в яких зазначено лише вартість транспортних витрат, у митного органу був сумнів з приводу включення таких витрат до митної вартості, то такі суд також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як зазначалось вище, згідно з пунктом 3.1 Контракту №13 від 19 травня 2022 року кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Відповідно до статті А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року продавець зобов`язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Згідно п. А.4. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Постачання вважається виконаним:

а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.

Частина десята згаданої статті Митного кодексу України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки по митній декларації поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати (навантажувальні роботи, експортне мито, митний збір), то такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.

Разом з цим суд зазначає, що для надання митному органу інформації перевізником позивача були складені спеціальні документи, а саме: довідки про транспортні витрати, що по суті є калькуляціями транспортних витрат, які містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів (реквізити сторін, сума та валюта платежу, номери автотранспортних засобів та напівпричепів, якими здійснювались перевезення і які зазначені в автотранспортних накладних), договори про надання транспортно-експедиційних послуг та заявки до них, рахунки на оплату транспортних послуг, зміст яких дає можливість повністю ідентифікувати такі документи з відповідними поставками.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На переконання суду, сама по собі відсутність у наданих декларантом рахунках відомостей щодо включення митного оформлення товару для експорту в транспортні витрати за наявності відповідних довідок про транспортні витрати, що згідно наведеної позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

Згідно приписів частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №810/1823/16, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1479/16 наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваного у цій справі рішення.

Також варто зазначити таке.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги, тощо); виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваного рішення, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Так, щодо зобов`язання подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати) то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митної декларації було подано Контракт №13 від 19.05.2022 року, відповідно до якого встановлюються дві опції оплати: передплата та оплата після отримання товару, що, на думку суду, є достатнім підтвердження умов оплати за товар.

Однак на виконання даної вимоги декларантом додатково було надано виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця та виписки за рахунками від 23.01.2024, від 27.02.2024, від 28.02.2024, видаткові накладні та податкові накладні.

Відносно зобов`язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митної декларації було подано: автотранспортну накладну А№002225 від 04 червня 2024 року; сертифікат про походження товару В 1227911 від 05 червня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №30 від 07 червня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, доповнення до зовнішньоекономічного контракту (додаткова угода №2 від 06 жовтня 2023 року), зовнішньоекономічний договір (контракт) №13 від 19 травня 2022 року, договір про надання послуг митного брокера №1605/22 від 16 травня 2022 року, договір (контракт) про перевезення №26/04/23 від 26 квітня 2023 року із заявкою до названого договору.

Відносно зобов`язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то у довідці про транспортні витрати від 07 червня 2024 року б/н зазначено, що страхування вантажу не проводилось.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем додатково на рішення про коригування митної вартості надано лист-роз`яснення щодо правильності визначення митної вартості товару, задекларованого в поданій митній декларації №24UA408020030560U9 (лист-роз`яснення №446 від 11 червня 2024 року).

У ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права не надано суду обґрунтованих доводів і, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Тому, оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

Натомість зміст позовної заяви свідчить про не проведення з позивачем указаної консультації при прийнятті оскаржуваного рішення. Тобто, відповідач фактично поставив перед фактом декларанта про неможливість обрання другого-п`ятого методів та обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не спростовував доводів позивача про не проведення такої.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Крім цього, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано резервний метод визначення митної вартості.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості товарів у МД №UA206070/2024/006316 від 20.05.2024.

У зв`язку з цим суд зауважує, що аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, які були задекларовані при митному оформленні подібних (аналогічних) товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Крім цього, суд звертає увагу на те, що ціна по всіх видах товару, який зазначений у митних деклараціях, які були взяті за основу при коригуванні митної вартості товару позивача, є значно вищою за ціну, яка зазначена позивачем у митних деклараціях з обраним першим (основним) методом митної вартості. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

Суд звертає увагу на те, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/1824/19.

Наведене дає суду додаткові підстави для висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні цього спору судом також було взято до уваги і висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у постановах від 29 квітня 2024 року у справі №600/5772/23-а, від 18 вересня 2024 року у справі № 600/7961/23-а, від 16 вересня 2024 року у справі №600/7289/23-а з аналогічних правовідносин між тими самими сторонами.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі платіжної інструкції №20810 від 13 вересня 2024 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 3095,73 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Чернівецькою митницею Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000334/2 від 11 червня 2024 року.

Стягнути з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» судові витрати у виді судового збору в розмірі 3095 (три тисячі дев`яносто п`ять) грн 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 січня 2025 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (вул. Промислова, 38, смт Велика Димерка, Броварський район, Київська область, ЄДРПОУ 35843786), відповідач Чернівецька митниця (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, ЄДРПОУ 43971359).

Суддя О.П. Лелюк