Постанова

від 10.01.2025 по справі 140/33898/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/33898/23 пров. № А/857/13665/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (головуючий суддя: Смокович В.І., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВВ ТРАНСЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВВ Транслогістик», 15.11.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0121190701 від 02 жовтня 2023 року на суму завищення бюджетного відшкодування на суму 53 522,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 352,20грн,

- № 0121200701 від 02 жовтня 2023 року на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 25 415,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 жовтня 2023 року № 0121190701 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 жовтня 2023 року № 0121200701 на суму 13 639,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що через не надання інформації щодо фактичного руху згідно даних GPS по придбаних пристроях спостереження за рухомими об`єктами з GPS-приймачем - GPS трекер FM-TCO4-HCV з радіомодулем системи стільникового зв`язку GSM-900/1800 та GPS приймачем по транспортних засобах та недостовірність ідентифікації, на які саме транспортні засоби встановлені дані засоби пристрою спостереження, неможливо підтвердити використання даних пристроїв у господарській діяльності ТОВ «СВВ ТРАНСЛОГІСТИК». Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем, 19.08.2024 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшлов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи, ТОВ «СВВ Транслогістик» зареєстровано 03 серпня 2022 року виконавчим комітетом Ковельської міської ради, за номером 1010661020000000039 за адресою: 45006 Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, будинок 150, квартира 14 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 серпня 2022 року за № 031722137918.

Так, між ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА» та позивачем укладено Договір №2109/22-02 від 21 вересня 2022 року (далі Договір №2109/22-02) про надання послуги з надання дискового простору на своєму сервері, для зберігання інформації, спеціального програмного продукту, для реалізації можливостей моніторингу транспортних засобів.

За умовами Договору №2109/22-02 Виконавець (ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА») зобов`язується надавати Замовнику (ТОВ «СВВ Траснлогістик») послуги з моніторингу транспортного засобу (транспортних засобів) Замовника в режимі реального часу, на якому встановлено обладнання GPS / GSM (обладнання), а Замовник зобов`язується оплачувати послуги Виконавця відповідно до цього Договору.

Кількість транспортних засобів, щодо яких здійснюється моніторинг, фіксується шляхом реєстрації даних транспортних засобів у системі моніторингу «Trust Track» на інтернет-сайті Виконавця track2.ruptela.com.

Моніторинг транспортних засобів здійснюється Замовником через Інтернет на сайті Виконавця track2.ruptela.com шляхом надання Замовнику парольного доступу до сайту Виконавця.

ГУ ДПС у Волинській області з 23 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СВВ Транслогістик» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З направленням на проведення перевірки ознайомлено директора ТОВ «СВВ Транслогістик» Слободяна В.В. 23 серпня 2023 року та вручено копію наказу про проведення перевірки 16 серпня 2023 року № 1663-п.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом було складено акт «про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СВВ Транслогістик» від 05 вересня 2023 року за № 13411/07-02/44679840, яким встановлено порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4, пункту 200.14, підпункту 200.1.10 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у декларації за червень 2023 року на суму 53522 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) декларації на червень 2023 року в сумі 146 601 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2023 року № 0121190701 на суму завищення бюджетного відшкодування 53 522,00 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 5352,20 грн., податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2023 року № 0121200701 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 25 415,00 грн.

ТОВ «СВВ Транслогістик», не погоджуючись із прийнятими рішеннями контролюючого органу звернулось із цим позовом до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час перевірки позивачем надавалися пояснення відносно неможливості надання інформації щодо фактичного руху згідно даних GPS/GSM, оскільки згідно Договору № 2109/22-02, виконавець (ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА») надає послуги з надання дискового простору на своєму сервері для зберігання інформації, спеціального програмного продукту, для реалізації можливостей моніторингу транспортних засобів, де замовник має можливість контролювати певні параметри транспортних засобів таких як: місце розташування, швидкість пересування, стан системи запалювання (включене, виключене), які допомагають контролювати базове устаткування транспортних засобів у режимі реального часу. Режим реального часу - можливість контролю параметрів транспортного засобу не пізніше, ніж через 10 хвилин після їх зміни. Тому позивач не мав технічної можливості надати інформацію щодо руху транспортних засобів згідно даних GPS / GSM за попередні періоди, оскільки такі підлягали контролю в режимі реального часу. Крім того, зміст п. 5.2 цього договору надання послуг спрямований на захист інформації про сторін договору та про неможливість її розголошення у межах 2 (двох) років після зупинення його дії без взаємної згоди сторін і жодним чином не може означати строк зберігання інформації про ТЗ на сервері надавача послуг. Суд критично оцінює доводи відповідача, що не надання наказів щодо встановлення пристрою спостереження GPS на транспортні засоби, а також інформації про їх фактичний рух, згідно даних GPS, є підставою для висновку щодо використання пристроїв спостереження у не господарській діяльності. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підтвердив факт використання пристроїв спостереження GPS у своїй господарській діяльності первинними документами, а саме: наказами про введення в експлуатацію основних засобів і визначення терміну їх експлуатації, наказами про встановлення на транспортних засобах пристроїв GPS, актами списання матеріалів та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 16.1.2 та 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У свою чергу, відносини з приводу справляння податку на додану вартість регламентовані, насамперед, приписами розділу V ПК України.

Згідно з пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1 статті 187 ПК України).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з п. 198.1 - 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із частинами першою - другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «РУПТЕЛА Україна» відносно використання позивачем в господарській діяльності дискового простору на своєму сервері, для зберігання інформації, спеціального програмного продукту, для реалізації можливостей моніторингу транспортних засобів, то судом встановлено, що позивач не мав технічної можливості надати інформацію щодо руху ТЗ згідно даних GPS / GSM за попередні періоди, оскільки такі підлягали контролю в режимі реального часу.

Крім того, зміст п. 5.2 Договору № 2109/22-02 надання послуг спрямований на захист інформації про сторін договору та про неможливість її розголошення у межах 2 (двох) років після зупинення його дії без взаємної згоди сторін і жодним чином не може означати строк зберігання інформації про ТЗ на сервері надавача послуг.

Також, у акті про списання матеріалів від 30 квітня 2023 року № 171 була допущена механічна помилка, а саме вказаний транспортний засіб вантажний сідловий тягач VOLVO НОМЕР_1 , на який було встановлено пристрій спостереження GPS в кількості 2 шт., фактично пристрої спостереження GPS були встановлені на транспортні засоби НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в кількості по 1 шт.

Зазначені помилки були виправлені шляхом складання бухгалтерської Довідки від 30 вересня 2023 року та актів про списання матеріалів від 30 вересня 2023 року № 422, № 423.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, інформація про рух ТЗ, зафіксована у спосіб, який вимагався податковим органом, не має жодного відношення до вимог податкового законодавства, адже не підтверджує чи не спростовує жодної обставини, яка може стосуватися предмета перевірки. Інформація про рух ТЗ необхідна для бухгалтерського та податкового обліку, а тому зберігається у первинних документах (подорожніх листах тощо).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджується факт використання позивачем пристроїв спостереження GPS у своїй господарській діяльності, зокрема: наказами про введення в експлуатацію основних засобів і визначення терміну їх експлуатації, наказами про встановлення на транспортних засобах пристроїв GPS, актами списання матеріалів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видатковими накладними, актами надання послуг, платіжними інструкціями про оплату робіт з монтажу, наладки та введення в експлуатацію пристроїв спостереження за рухомими об`єктами.

Враховуючи наведене, оскільки витрати позивача були понесені фактично і пов`язані з його виробничою діяльністю, то усі операції позивача є документально підтверджені.

Щодо списання запасних частин та використання пального в господарській діяльності, то контролюючий орган не обґрунтовує вимоги апеляційної скарги в даній частині.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 02.10.2023 № 0121190701 та № 0121200701 в сумі 13639,00 грн підлягають скасуванню.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 140/33898/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін