Рішення

від 20.12.2024 по справі 640/17774/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року № 640/17774/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби судової охорони по особовому складу №280 о/с від 20.05.2021;

поновити позивача на службі в Службі судової охорони з 21.05.2021;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період починаючи з 21.05.2021 до дня набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2022 справу після повторного розгляду прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 справу прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю наказу про звільнення позивача зі Служби судової охорони через службову невідповідність у зв`язку із тим, що в день його прийняття він перебував на лікарняному.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 13.06.2019 по 20.05.2021 проходив службу в Службі судової охорони на посаді заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).

Наказом Голови Служби судової охорони по особовому складу №280 о/с від 20.05.2021 полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнено зі служби в Службі судової охорони за п.п. 5 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони у запас Збройних Сил (через службові невідповідність).

Підставою прийняття оскаржуваного наказу є протокол засідання Вищої атестаційної комісії центрального органу управління Служби судової охорони від 16.02.2021 №2, атестаційний лист від 16.02.2021.

Позивач, вважаючи наказ про його звільнення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (ч. 1 ст. 161 Закону).

Частиною першою статті 162 Закону передбачено, що Служба судової охорони:

1) забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;

2) забезпечує підтримання та реагує на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вживає заходів до припинення проявів неповаги до суду;

3) здійснює заходи з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;

4) здійснює заходи із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вживає у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї;

5) реагує в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 163 Закону до кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони застосовуються вимоги, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" для кандидатів на службу в поліції.

Спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони визначаються Головою Служби.

Призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.

Призначення на посади співробітників Служби судової охорони (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.

На співробітників Служби судової охорони поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом України "Про запобігання корупції", а також передбачені для поліцейських Законом України "Про Національну поліцію" обмеження, пов`язані зі службою в поліції.

На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 січня 2021 року Голова Служби судової охорони звернувся до Вищої ради правосуддя (далі по тексту також ВРП) із поданням про звільнення полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).

Рішенням від 28 січня 2021 року №151/0/15-21 ВРП призначила службове розслідування за фактами, викладеними у поданні Голови Служби судової охорони від 18 січня 2021 року, стосовно заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 та зобов`язала Голову Служби судової охорони невідкладно відповідно до Закону України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» створити дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування за викладеними фактами; у місячний термін надати Вищій раді правосуддя висновок за результатами вказаного службового розслідування; на час проведення службового розслідування та прийняття відповідного рішення відсторонила ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).

На виконання рішення ВРП Головою Служби 01 лютого 2021 року видані накази №49, №50, якими утворено дисциплінарну комісію із співробітників та працівників центрального органу управління, якій доручено в термін з 1 лютого по 28 лютого 2021 року провести службове розслідування за фактами порушень заступником Голови Служби судової охорони (керівником апарату Голови Служби) полковником Служби судової охорони ОСОБА_1 службової дисципліни та невиконання покладених на нього функціональних обов`язків.

До ВРП 5 лютого 2021 року надійшов висновок службового розслідування, в якому встановлено, що викладені у поданні Голови Служби судової охорони факти порушень, допущених заступником Голови цієї Служби ОСОБА_1 , підтвердилися.

Рішенням від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21 ВРП задовольнила подання Голови Служби судової охорони від 18 січня 2021 року, звільнила ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).

Не погоджуючись з рішенням ВРП від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21 про його звільнення, позивач звернувся з позовом до Верховного Суду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №9901/72/21, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Наказом Голови Служби судової охорони від 12 лютого 2021 №69 «Про проведення засідання Вищої атестаційної комісії Служби судової охорони» Голові Вищої атестаційної комісії наказано провести засідання Вищої атестаційної комісії щодо атестування полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 16.02.2021 о 11:00год.

Пунктом 23 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування співробітників Служби судової охорони, затвердженої наказом Голови Служби судової охорони від 04.06.2019 №39, передбачено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в десятиденний строк направляється до керівника, якому надано право на звільнення співробітника з посади або зі служби в Службі.

За результатами атестування полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 . Вищою атестаційною комісією центрального органу управління Служби судової охорони 16.02.2021 складено Протокол №2, яким запропоновано прийняти висновок про те, що полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність.

Відповідно до Атестаційного листа за висновком прямого керівника від 15.02.2021 Голови Служби судової охорони полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в Службі через службову невідповідність.

Результати атестування (висновок атестаційної комісії): підлягає звільненню зі служби в Службі через службову невідповідність внесені до Атестаційного листа ОСОБА_1 .

На підтвердження протиправності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивач вказує на те, що він у період з 11 по 25 травня 2021 року перебував на лікарняному, що підтверджується копією листка тимчасової непрацездатності Серії АЛД №460264, який додано до матеріалів справи.

Так, з наданих відповідачем до справи доказів слідує, що згідно Доповідної записки провідного інспектора (з дипломом спеціаліста) медичної служби центрального органу управління Служби судової охорони В. Андронатія від 19.05.2021 полковник ССО ОСОБА_1 з 19.01.2021 відсутній на службі. До теперішнього часу жодного медичного документу від ОСОБА_1 про перебування його на лікарняному до центрального органу управління ССО не надходило. Місце його знаходження та медичний заклад, де він може перебувати на лікуванні, не відомі.

Рапортом начальника управління по роботі з персоналом ССО О. Білецький від 19.01.2021 повідомив, що о 10:50год. полковник ССО ОСОБА_1 повідомив в телефонному режимі про те, що з 19.01.2021 знаходиться на амбулаторному лікуванні. Лист непрацездатності надасть після одужання.

Доповідною запискою провідного інспектора (з дипломом спеціаліста) медичної служби центрального органу управління Служби судової охорони В. Андронатія від 20.05.2021 повідомлено Голову ССО про те, що за наявними у центральному органі управління даними полковник ССО ОСОБА_1 з 19.01.2021 на службі відсутній та жодних медичних документів про перебування його на лікарняному не надавав. За наявною у медичній службі центрального органу ССО інформацією причини відсутності на службі ОСОБА_1 пояснює своєю тимчасовою непрацездатністю. Зокрема, відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва від 22.02.2021 №374 протягом 25.01.2021 - 17.02.2021 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні та продовжував лікування у умовах стаціонару з 18.02.2021 до дати підписання листа. В подальшому під час телефонної розмови з ним 24.03.2021 ОСОБА_1 повідомив, що з 22.03.2021 йому продовжено листок тимчасової непрацездатності. Подальші спроби зв`язатись з ним для уточнення його стану здоров`я та надання необхідних медичних документів, які б підтверджували його відсутність через тимчасову непрацездатність, результатів не дали.

Пунктом 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач був відсутній на службі більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а саме з 19 січня 2021 року по день прийняття наказу про його звільнення - 20 травня 2021 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ Служби судової охорони від 20.05.2021 №280 о/с «По особовому складу», яким полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнено з 20 травня 2021 року зі служби в Службі судової охорони за п.п. 5 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони у запас Збройних Сил (через службову невідповідність) прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби судової охорони по особовому складу №280 о/с від 20.05.2021 має бути відмовлено.

У зв`язку із тим, що судом визнано правомірним наказ про звільнення позивача із Служби судової охорони інші позовні вимоги, які є похідними, також задоволеними бути не можуть.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову та у зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.