Рішення

від 18.12.2024 по справі 125/1018/24

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1018/24

2/125/258/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2024 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

за участі: представника позивача прокурора Бородіча О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «Краєвид Поділля», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 14 травня 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520280800:02:005:0077, площею 2,8083 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володіївецької сільської ради Барського району, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 успадкував спірну земельну ділянку, зареєстрував право власності на неї, та передав в оренду ТОВ «Краєвид Поділля» будучи громадянином російської федерації.

Таким чином відповідач, успадкувавши спірну земельну ділянку, зареєстрував право власності будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності по даний час, всупереч вимогам статті 81 Земельного кодексу України, не відчужив її, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру Сергій Рябцун в судове засідання не з`явився, подав пояснення на позовну заяву, у яких просив позовні вимоги задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутність.

Прокурор Жмеринської окружної прокуратури Олександр Бородіч в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Проти заочного рішення не заперечував.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Краєвид Поділля», в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, відзиву на позовну заяву не надіслав, у зв`язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст. 223 ч. 4, 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення, на підставі наявних доказів.

Згідно із вимогами ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 0501.4-2369/05.2-24 від 16.04.2024, ОСОБА_1 документований Барським РВВС паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , запис «громадянин України» у ньому відсутній. Інформація щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України відсутня.

ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, що підтверджується його паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданого 20.02.2008 відділом по району Коньково ВУФМС росії по м. москва в ПЗАО.

Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 30.04.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520280800:02:005:0077 є ОСОБА_1 , також вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Краєвид Поділля».

Відповідно до договору оренди № 3749-2 від 10.03.2017, ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 0520280800:02:005:0077 в оренду ТОВ «Краєвид Поділля» на 10 років. Право оренди земельної ділянки за ТОВ «Краєвид Поділля» 26.06.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0520280800:02:005:0077, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29.04.2013 визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) площею 2,35 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості), яка розташована на території Володіївецької сільської ради Барського району Вінницької області.

На підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 29.04.2013, розпорядженням голови Барської районної державної адміністрації Вінницької області № 297 від 25.11.2014, ОСОБА_1 видано правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 0520280800:02:005:0077, площею 2,8083 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володіївецької сільської ради Барського району Вінницької області.

03.12.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області Присяжним М.М., зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520280800:02:005:0077, площею 2,8083 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володіївецької сільської ради Барського району Вінницької області.

Таким чином, відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року з набуття права власності на неї та продовжує нею володіти по цей час.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані позивачем всі докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається. Кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору, обґрунтований з огляду на законодавство і містить підстави для задоволення позову.

Юридична кваліфікація встановлених обставин.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення з позовом, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень статті 41 Конституції України, статей 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 5 статті 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з частиною першою статті 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У статті 378 ЦК України зазначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до частини другої статті 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з частиною третьою статті 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до пункту "д" статті 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до пункту "в" частини першої статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно з частиною четвертою статті 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

При вирішенні спору суд враховує сталу практику ЄСПЛ щодо захисту права власності, де у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Як вище зазначено, питання набуття у власність землі в Україні врегульоване нормами Земельного кодексу України; процедура набуття у власність землі іноземцями, а також обмеження, які з цим пов`язані, також чітко визначені даним законодавчим актом, тобто втручання є законним.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Суспільний інтерес в даному випадку проявляється в тому, що земля є власністю Українського народу, землі сільськогосподарського призначення не можуть бути у власності іноземців, що покликане інтересами національної безпеки.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу для виконання свого обов`язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює земельні правовідносини та право власності на землю, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Суд вважає, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, в порушення вимог частини четвертої статті 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровими номером: - 0520280800:02:005:0077, площею 2,8083 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володіївецької сільської ради Барського району, нині Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, добровільно її не відчужив, тому слід припинити право власності відповідача на вищевказану земельну ділянку та конфіскувати її у власність держави.

Отже суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про задоволення позову, що відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд вважає, що в даному випадку факт набуття у власність земельної ділянки громадянином російської федерації та не відчуження її протягом року знайшов своє підтвердження в досліджених судом доказах. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 3-13, 76-80, 82, 89, 259, 263,264265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером: 0520280800:02:005:0077, площею 2,8083 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володіївецької сільської ради Барського району, нині Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Барського районного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, до Вінницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Жмеринська окружна прокуратура (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Національна, 6а, ЄДРПОУ 02909909);

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Повне рішення складено 23 грудня 2024

Суддя: