Постанова

від 09.01.2025 по справі 904/4124/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4124/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Пономаренко В.С. (поза межами суду);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Кощеєва К.М. (в залі суду);

від відповідача-3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М. повний текст якої підписаний 21.10.2024) у справі №904/4124/24

за позовом Фонду державного майна України, м. Київ

до

1. Державного підприємства Дніпродіпрошахт, м. Дніпро

2. ОСОБА_1 , м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Днепр-Бизнес-Люкс, м. Донецьк

про

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2008, укладеного між ДВАТ Дніпродіпрошахт та ТОВ ДНЕПР-БИЗНЕС-ЛЮКС, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А., зареєстрований в реєстрі за №2659

- витребування на користь Фонду державного майна України у ОСОБА_1 з незаконного володіння частини нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6кв.м, ґанок а2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

- скасування запису про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6кв.м, ґанок а2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33368752, дата державної реєстрації 24.09.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101

- визнання недійсним договору іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрації прав та їх обтяження: 59738530 від 09.08.2021, номер запису про іпотеку в Реєстрі:43397884

- скасування запису про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження, згідно договору іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрації прав та їх обтяження: 59738530 від 09.08.2021, номер запису про іпотеку в Реєстрі:43397884.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі №904/4124/24 заяву Фонду державного майна України про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі, щодо нежитлових приміщень цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6 кв.м, ґанок а2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101).

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та виіршити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано наступні обставини:

- заявлена позивачем вимога «про визнання договору недійсним» може бути вирішена судом незалежно від наявності/відсутності заборони відчуження майна, та/або відчуження майна та/або вжиття/невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що ОСОБА_1 , який є власником зазначеного нерухомого майна, не є стороною оспорюваного договору;

- судом не досліджено та не враховано, що так звані «численні зміни власників та низку проведених державних реєстрацій права на нерухоме майно» було проведено тривалий час потому: в 2009 році (15 років потому), та в 2019 році (5 років потому - між матір`ю та сином), що підтверджує прозорість зміни власників та спростовує доводи про сумнівність «численних» та «низки» державних реєстрацій, які в дійсності не мали місця;

- судом не досліджено та не враховано обставини про те, що в 2022 році Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 932/779/22 вже накладалось обтяження на Спірне майно, яке було припинено ухвалою від 17.03.2023, та ОСОБА_1 протягом більше ніж 18 (вісімнадцять) місяців та станом на сьогоднішній день не вчинив жодних дій, які вказують або припускають, що Спірне майно було/або могло бути ним відчужено/змінено, та/або наявні наміри його відчуження/зміни;

- при звернення до суду із заявою про забезпечення позову позивач не додав доказів в обґрунтування наведених обставин та підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечує, ухвалу вважає законною і обґрунтованою. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі № 904/4124/24 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.11.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

13.11.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 09.01.2025; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

23.12.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні 09.01.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2008, укладений між ДВАТ "Дніпродіпрошахт" та ТОВ "Днепр-Бизнес-Люкс";

- витребувати на користь Фонду державного майна України у ОСОБА_1 з незаконного володіння частину нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6 кв.м, ґанок а2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6 кв.м, ґанок а2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33368752, дата державної реєстрації 24.09.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101;

- визнати недійсним договору іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09.08.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрації прав та їх обтяження: 59738530 від 09.08.2021, номер запису про іпотеку в реєстрі:43397884;

- скасувати запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження, згідно договору іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрації прав та їх обтяження: 59738530 від 09.08.2021, номер запису про іпотеку в реєстрі: 43397884.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незаконне вибуття із державної власності частини майна, що перебувала в управлінні ДП "Дніпродіпрошахт".

14 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі, щодо нежитлових приміщень цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6 кв.м, ґанок а2, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Європейська, 15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101).

Заява обґрунтована тим, що відповідачами по справі було здійснено правочини щодо набуття та відчуження нерухомого майна з порушенням норм чинного законодавства, та неодноразове його відчуження, а відтак, на сьогодні, у випадку не застосування заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі №904/4124/24 заяву Фонду державного майна України про забезпечення позову - задоволено.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходів із того, що вжиття наведених заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження майна та заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про вжиття заходів для забезпечення позову суд повинен врахувати, чи достатньо обґрунтовані доводи заявника щодо необхідності таких заходів. Оцінюється відповідність вимог заявника критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також дотримання балансу інтересів сторін і зв`язок між обраним заходом і предметом позову. Крім того, суд розглядає, чи не завадить відсутність таких заходів виконанню рішення або належному захисту прав заявника, і чи не буде при цьому порушено інтереси інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають відповідати вимогам позову та бути співмірними з його змістом, щоб уникнути непотрібного обмеження прав іншої сторони чи сторонніх осіб. Для підтвердження необхідності таких заходів мають бути надані факти, що свідчать про ризик ускладнення виконання рішення або неможливість поновлення прав позивача. При цьому обґрунтованість самого позову в цей момент не досліджується, оскільки це буде предметом основного розгляду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, якщо Позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Наведені висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Щодо досліджуваної справи, то оскільки позов містить вимоги, в тому числі, про витребування на користь Фонду державного майна України у ОСОБА_1 з незаконного володіння частини нерухомого майна, то суд має встановити, чи може відсутність забезпечувальних заходів призвести до порушення ефективного і справедливого захисту прав заявника, тобто чи зможе позивач реалізувати свої права в межах одного судового провадження, не вдаючись до нових позовів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що відповідний захід забезпечення повинен бути пов`язаний з предметом спору, щоб збалансувати інтереси всіх учасників процесу та запобігти ситуаціям, коли рішення не буде виконане або призведе до додаткових спорів.

Заборона відчуження майна або здійснення реєстраційних дій один із ефективних способів забезпечення позову, оскільки зміна власника ускладнить для позивача отримання потрібного результату, і він буде змушений звертатися до суду з новими вимогами до нового власника майна. Враховуючи можливість повторної реєстрації прав, позивач обґрунтовано стверджує, що відсутність заборони на відчуження може призвести до чергових реєстрацій, які тільки ускладнять захист його прав.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 підкреслює, що суди мають оцінювати ризики ускладнення захисту прав у межах одного провадження. Тож, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що без застосування заходів щодо заборони відчуження і реєстраційних дій позивач не зможе повноцінно захистити свої права в межах цього процесу без необхідності додаткових судових звернень.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Суд зауважує, що будь-яке відчуження спірного майна призведе до зміни власника, що, у разі задоволення позову, унеможливить досягнення бажаного результату для позивача. У такій ситуації позивач буде змушений повторно звертатися до суду для захисту своїх прав уже стосовно нового власника майна. Припущення, що відчуження майна ускладнить захист прав позивача в рамках одного провадження, є обґрунтованим. Суд також враховує часті зміни власників і реєстрації прав на це майно, що підтверджує ризик повторних перереєстрацій.

У разі відчуження об`єкта та нових реєстраційних дій позивач буде змушений ініціювати новий позов, щоб скасувати записи та вимагати знесення вже від нового власника, що є неприйнятною ситуацією. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, що відсутність забезпечувальних заходів може порушити право на справедливий і ефективний захист, оскільки позивач може не реалізувати свої права в межах одного судового розгляду.

У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Таким чином, господарський суд вірно встановив, що відсутність заходів забезпечення позову заборони відчуження та реєстраційних дій щодо майна ускладнить захист прав позивача в рамках цього провадження, змушуючи його звертатися з новими позовами. Отже, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Запровадження заборони на відчуження майна та реєстраційні дії спрямоване на збереження статусу майна до прийняття остаточного рішення у справі та забезпечення ефективного захисту прав заявника у разі задоволення позову.

Позивачем надані достатні, належні та допустимі докази пов`язаності обраного заходу забезпечення із предметом позову та об`єктом спірних правовідносин, а також того, що відповідачем можуть бути вчинені дії, внаслідок яких виконання рішення суду в подальшому стане неможливим, а захист інтересів позивача - неефективним, у порушення вимог ст.ст. 86, 136 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу-2 вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна до вирішення судом спору по суті, є співмірними із предметом спору щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Щодо доводів скаржника, наведених в апеляційній скарзі, то вони не спростовують факту можливого розпорядження майном відповідачем-2 (можливість якого презюмується) під час вирішення спору у даній справі, що може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі №904/4124/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі №904/4124/24 залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.01.2025.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд