Рішення

від 10.01.2025 по справі 904/4908/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4908/24За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 46 232,43грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути солідарно з Криворізької міської ради та Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради заборгованість у розмірі 46 232,43грн, з яких:

- заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 01.04.2015 по 11.07.2024 у розмірі 45 627,04грн;

- заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 11.07.2024 у розмірі 605,39грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Криворізька міська рада є власником, а Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради є балансоутримувачем квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сонячна, буд. 16, кв. 72, а послуги з постачання теплової енергії надані до житлового будинку.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:

- є неналежним відповідачем у справі. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання саме виконавчих органів міських рад віднесено управління майном, яке належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Міська рада створює відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад. Беручи до уваги обставини справи, період заявлених позовних вимог з 01.04.20015 по 11.07.2024, відповідач-1 вважає, що належним співвідповідачем по справі має бути залучене ОСББ "Орхідея 16";

- міська рада є органом місцевого самоврядування та здійснює оплату фактично отриманих послуг за рахунок коштів міського бюджету виключно на підставі договорів, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України;

- міська рада не відповідає ознакам індивідуального споживача, не отримує послуги з теплопостачання за вказаною адресою, не подавала заяву-приєднання до договору і не здійснює сплату рахунків.

Також, відповідач-1 просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

До відзиву на позовну заяву Криворізька міська рада подала заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, просить розглядати справу в загальному позовному провадженні.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:

- квартира, що перебуває у власності Територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради призначена виключно для потреб осіб, які перебувають на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов шляхом передачі її у власність громадянам;

- Департамент не є власником зазначеної квартири, не є споживачем комунальної послуги та не має наміру використовувати нерухоме майно для своїх потреб. Право власності на спірну квартиру зареєстровано 05.11.2021 за Територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради;

- заборгованість за послугу з постачання теплової енергії нарахована за період з 01.04.2015 по 11.07.2024, а реєстрація права власності за Територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради виникла з 05.11.2021;

- статтею 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (2004 року) не встановлено обов`язку балансоутримувача оплачувати житлово-комунальні послуги";

- поняття "балансоутримувач" в Законі України "Про житлово-комунальні послуги", який набув чинності з 01.05.2019, взагалі відсутнє";

- Департамент до КПТМ "Криворіжтепломережа" щодо укладення договору про надання послуги з постачання теплової енергії на об`єкти нерухомого майна не звертався;

- позивачем у позовній заяві не зазначено, які заходи досудового врегулювання спору з відповідачем - 2 вжито;

- Департамент не надавав позивачу відповідної заяви - приєднання до умов індивідуального договору, не сплачував рахунки за надані послуги по об`єктам нерухомого майна та, відповідно, не користувався комунальною послугою;

- пунктом 4.1 Положення встановлено, що департамент має право виконувати функції балансоутримувача житлового та нежитлового фондів, об`єктів благоустрою, з дорожньо-мостового господарства, соціально-культурного призначення, що належать до комунальної власності міста.

Відповідач-2 просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

Третя особа проти задоволення позову заперечує, надала до суду письмові пояснення. Також просить застосувати строки позовної давності.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями міської ради та зазначає, що:

- відсутність договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача;

- власник несе зобов`язання щодо утримання свого майна;

- відповідач зазначив, що спірна квартира не перебуває на балансовому обліку міської ради (не вказуючи при цьому відомостей щодо суб`єкту балансового обліку майна). Відповідач, не вказує на який саме орган та не надає доказів на підтвердження покладення обов`язків з утримання належного їй майна, зі сплати за надані житлово-комунальні послуги надавачам житлово-комунальних послуг щодо спірної квартири;

- до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незважаючи на те, що набуття суб`єктивного права у територіальної громади на відумерлу спадщину пов`язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини;

- позивач вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог позивачем не пропущено, у зв`язку з дією карантину та воєнного стану на території України.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями департаменту та зазначає, що:

- міська рада ухваленими рішеннями визначає порядок користування, набуття, володіння й розпорядження об`єктами права комунальної власності територіальної громади міста. Повноваження щодо користування та розпорядження окремими об`єктами комунальної власності можуть бути передані міською радою її виконавчим органам;

- департамент відповідно до рішення Криворізької міської ради №60 від 23.12.2020 обліковує на власному балансі за незалежною оцінкою спірну квартиру та діє спільно з міською радою щодо володіння, користування й розпорядження об`єктами права комунальної власності (а спірне приміщення знаходиться у комунальній власності міста) та підзвітне міській раді, а отже, на думку позивача, є підстави для солідарної відповідальності, доказів в спростування вказаних обставин департамент не надає;

- відсутність договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача;

- державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації;

- позивач вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог позивачем не пропущено, у зв`язку з дією карантину та воєнного стану на території України.

Відповідач-1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Позивач надав до суду письмові пояснення.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 справу №904/4908/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 11.11.2024 відмовлено Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" в задоволенні клопотання про витребування з архіву Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області копії рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2020 у справі №213/4564/19 (провадження №2-о/213/16/20).

Ухвалою суду від 10.01.2025 відмовлено Криворізькій міській раді в задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка №392599758 від 28.08.2024) квартира, загальною площею 44,9кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності Криворізькій міській територіальній громаді в особі Криворізької міської ради на підставі: рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2020, справа №213/4564/19, провадження №2-о/213/16/20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497277212060, дата внесення запису 03.11.2021) (а.с. 8).

За результатами розгляду цивільної справи №213/4564/19 рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2020 визнано відумерлою спадщину після померлих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 та передано її у власність Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Рішенням Криворізької міської ради №60 від 23.12.2020 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу відумерлої спадщини" вирішено:

- прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу як відумерлу спадщину: квартиру АДРЕСА_3 ;

- Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради: облікувати на власному балансі за незалежною оцінкою квартиру АДРЕСА_2 . Забезпечити документальне оформлення державної реєстрації права власності на зазначені квартири за територіальною громадою міста Кривого Рогу в порядку, визначеному чинним законодавством України;

- Виконкому Інгулецької районної у місті ради забезпечити: фінансування послуг з виготовлення інвентарних справ на квартири для здійснення державної реєстрації права власності на них; за погодженням з департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради розподіл зазначених квартир згідно з чинним законодавством (а.с. 7).

Згідно відповіді виконкому Інгулецької районної у місті ради вих. №14/1.3-27/2576 від 27.08.2024, квартира АДРЕСА_2 , визнана відумерлою спадщиною та прийнята до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади згідно рішення Криворізької міської ради від 23.12.2020 №60 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу відумерлої спадщини".

На підставі клопотання від 21.12.2021 №337 КЗ "Криворізька міська лікарня №17" КМР прийнято рішення виконкому Інгулецької районної у місті ради від 21.09.2022 №213 "Про включення квартири до службового житлового фонду". На момент видачі службового ордеру ОСОБА_3 у зазначеному житловому приміщенні ніхто не був зареєстрований. Власниками квартири були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, та зняті з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю. За період перебування у комунальній власності міста з 23.12.2020 до 12.07.2024 договір найму на житлове приміщення, яке перебуває в комунальній власності та знаходиться на території Інгулецького району не укладався (а.с. 10).

Згідно довідок про зняття з реєстрації місця проживання від 29.10.2019 №№ 11509, 11510 ОСОБА_1 знято з реєстрації 27.03.2015, а ОСОБА_2 25.08.2015 (а.с.11,12).

Ордер на зазначене приміщення видано ОСОБА_3 12.07.2024 (а.с. 11).

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" відповідно до приписів Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. Таким чином, в силу законодавства позивач не може відмовитися від надання послуг з теплопостачання споживачам.

На виконання своєї статутної мети Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до житлових та нежитлових споруд у місті Кривому Розі, у тому числі до будинку

АДРЕСА_4 є багатоквартирним. Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

Отже, Криворізька міська рада, як власник зазначеної квартири, отримувала теплову енергію для опалення приміщення площею 44,9кв.м., так як зазначене приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення будинків.

Належне виконання зобов`язань КПТМ "Криворіжтепломережа" стосовно надання послуги з теплопостачання у період з 01.04.2015 по 11.07.2024 підтверджується Актами подачі та припинення подачі централізованого опалення на житлові будинки, а саме:

- Акт № 404 від 13.04.2015 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт від 28.10.2015 (про подачу теплової енергії);

- Акт № 439 від 07.04.2016 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт від 11.11.2016 (про подачу теплоносія);

- Акт від 25.03.2017 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт від 03.11.2017 (про подачу теплоносія);

- Акт від 03.04.2018 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт №25 від 11.11.2018 (про подачу теплоносія);

- Акт №123 від 06.04.2019 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт №39 від 29.10.2019 (про подачу теплоносія);

- Акт №63 від 15.04.2020 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт №179 від 01.11.2020 (про подачу теплоносія);

- Акт № 65 від 14.04.2021 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт №123 від 27.10.2021 (про подачу теплоносія);

- Акт № 260 від 01.04.2022 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт від 01.11.2022 (про подачу теплоносія);

- Акт від 23.03.2023 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт від 13.11.2023 (про подачу теплоносія);

- Акт від 28.03.2024 (про припинення подачі теплоносія) (а.с. 21-31).

Акти подання теплоносія не є актами приймання-передачі теплової енергії, проте є документами фіксації певної події у часі, складеними та підписаними належними особами - представниками постачальника послуги з теплопостачання - КПТМ "Криворіжтепломережа" та представниками управляючих будинком організацій (ТОВ "Уют-2011", ОСББ "Орхідея 16" тощо).

У зв`язку з тим, що Криворізька міська рада є власником, а Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради є балансоутримувачем вищезазначеної квартири, позивачем здійснено нарахування за послуги постачання теплової енергії за період з 01.04.2015 по 11.07.2024 у розмірі 45 627,04грн, за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 11.07.2024 у розмірі 605,39грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 45 627,04грн та за абонентське обслуговування у розмірі 605,39грн, проти чого заперечують відповідачі, що є причиною звернення з позовом до суду.

Предметом доказування є обставини, пов`язані із виконанням відповідачем-1 обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості послуг з теплопостачання квартир, власником яких він є за відсутності договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

У статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 5, 7 ст. 21 "Про житлово-комунальні послуги").

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (Постанова втратила чинність з 01.05.2022 на підставі Постанови КМ України № 85 від 02.02.2022).

Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором (п. 37 Правил в редакції Постанови КМ України № 85 від 02.02.2022).

Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг (п. 39 Правил в редакції Постанови КМ України № 85 від 02.02.2022).

Таким чином, незалежно від того, чи укладався між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг, споживачі зобов`язані їх оплатити, а відсутність договору не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц.

Установлено, що між позивачем, який є фактично виконавцем та відповідачем-1, як власником (споживачем), договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався.

Також встановлено, що Криворізька міська рада є власником квартири АДРЕСА_2 .

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання, у тому числі й за період з 01.04.2015 (з дати зняття з реєстрації попередніх власників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) до моменту визнання судом відумерлою спадщину та передачі її у власність територіальної громади м. Кривого Рогу (рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 24.04.2020 у справі № 213/4564/19 набрало законної сили 07.08.2020).

Таким чином, фактично вимоги позивача складаються з двох частин: стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2015 по 06.08.2020 (до дати набрання рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 24.04.2020 законної сили) та з 07.08.2020 по 12.07.2024 (дата видачі ордера на квартиру ОСОБА_3 ).

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За приписами частини першої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

При цьому за змістом статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297, ст.1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно є обов`язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (чч. 1,2 ст. 1277 ЦК України).

За приписами частини третьої ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Незважаючи на те, що набуття суб`єктивного права у територіальної громади на відумерлу спадщину пов`язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини.

Згідно правової позиції Великої палати ВС, яка викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20: "Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України "Спадкове право". Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі" (пункти 83, 84 постанови).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, прийнявши відумерлу спадщину, Криворізька міська рада набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця, відповідно має нести тягар утримання майна, що йому належить. При цьому, суд вважає, що зобов`язання зі сплати послуг з постачання теплової енергії у Криворізької міської ради, як споживача, виникло починаючи з часу відкриття спадщини (09.03.2015 та 08.07.2015).

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону)

Отже, на споживачів теплової енергії покладено обов`язок своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та вносити плату за постачання теплової енергії.

Фактичне споживання теплової енергії, в тому числі і у разі відсутності договору, а також не вчинення дій з відключення від послуг теплопостачання, здійснюється відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, не звільняє від оплати вартості спожитої теплової енергії, і вважається допущеним господарським правопорушенням у відносинах теплопостачання. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Споживач не звільняється від оплати послуги з теплопостачання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні і послуга з постачання теплової енергії є обов`язковою до сплати незалежно від проживання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до частин 3, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У частині 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановами Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 та №1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

05 жовтня 2021 року, на виконання вимог Закону, КПТМ "Криворіжтепломережа" оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Згідно з п. 1 оприлюдненого КПТМ "Криворіжтепломережа" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У визначений нормативними актами строк співвласниками вищезазначеного житлового будинку не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з надавачем послуг з постачання теплової енергії КПТМ "Криворіжтепломережа".

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (05.10.2021), суд дійшов висновку, що типовий індивідуальний договір між КПТМ "Криворіжтепломережа" та Криворізькою міською радою є укладеним з 05.11.2021 в силу вимог Закону.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Згідно п. 11 Індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку Послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі-Методика розподілу).

Пунктом 16 Індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

В п. 30 Індивідуального договору зазначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830,в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

В п. 31 Індивідуального договору зазначено - вартістю Послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному вебсайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Пунктом 32 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п. 34 Індивідуального договору зазначено - що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу.

Споживач, в порушення ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ, оплату за отримані послуги не здійснив, та, як наслідок, утворилась заборгованість згідно розрахунку за період з 01.04.2015 по 11.07.2024 в розмірі 46 232,43 грн, з них:

- за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 45627,04 грн (за період з 01.04.2015 11.07.2024); - плата за абонентське обслуговування в розмірі 605,39 грн (за період з 05.11.2021 11.07.2024).

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково споживачем до суду не надано.

З урахуванням доведення позивачем надання послуги з постачання тепла та за абонентське обслуговування та їх вартість, господарський суд вважає вимогу позивача до Криворізької міської ради такою, що заявлена правомірно.

Щодо застосування позовної давності до спірних відносин слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

До позовних вимог застосовується трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 (чинний з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із змін. і доп.) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги нормативні приписи статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності, трирічний строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості починаючи з лютого 2017 року по 11.07.2024, як станом на дату початку в країні карантину, так і на цей час не сплинув. Строк оплати за лютий 2017 року настав 20.03.2017, відповідно до вимог п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яким передбачено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

За таких обставин заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню до позовних вимог, які заявлені позивачем з 1 квітня 2015 року по 31 січня 2017 року на суму 4 752,03грн (748,73грн (2015 рік) + 3067,41грн (2016 рік) + 935,89грн (січень 2017 року)).

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Криворізької міської ради заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40875,01грн (45627,04грн - 4 752,03грн) за період з лютого 2017 року (строк оплати 20.03.2017) по 11 липня 2024 та заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 605,39грн за період з 05.11.2021 по 11.07.2024. В решті заявлених вимог відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності.

В задоволенні вимог до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради - відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн (з урахуванням подання позову в електронній формі), що підтверджується платіжною інструкцією №5732 від 30.10.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 45,51).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2173,41грн (41480,04грн* 2422,40грн / 46 232,43грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", до відповідача-1: Криворізької міської ради, відповідача-2: Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про стягнення 46 232,43грн задовольнити частково.

Стягнути з Криворізької міської ради (ідентифікаційний номер 33874388; пл. Молодіжна, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50101) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код 03342184; пров. Цісик Квітки, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000) заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 40875,01грн (сорок тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн 01коп.), заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 605,39грн (шістсот п`ять гривень 39коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три грн 41 коп.), видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 10.01.2025

Суддя Н.М. Євстигнеєва