Рішення

від 10.01.2025 по справі 904/4942/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4942/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4942/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Криворізька гімназія "ІНТЕЛЕКТ" Криворізької міської ради

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 08.11.2024 за вих. №б/н до Криворізька гімназія "ІНТЕЛЕКТ" Криворізької міської ради (далі - відповідач) про стягнення 7.796,98 грн, з яких: 6.018,91 грн основної заборгованості, 1.343,80 грн пені, 142,51 грн трьох процентів річних, 291,76 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4942/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2024.

Ухвалою від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 21.11.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Через систему "Електронний Суд" від позивача 29.11.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач також просить поновити строк для надання відповідь на відзив.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

У зв`язку із тим, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію, у тому числі і позивача від надання відповіді на відзив, а також з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи суд вважає за можливе продовжити позивачу строк для надання відповіді на відзив.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 02.12.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Через систему "Електронний Суд" від позивача 04.12.2024 надійшли додаткові пояснення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу позивач передав відповідачу природний газ, який останній оплатив лише частково, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає вимоги необґрунтованими, та зазначає про те, що за договором від 06.11.2023 № 03-4221/23-БО-Т про постачання природного газу заборгованість станом на 31.12.2023 складала 18.018,91 грн. Заборгованість поступово погашалася, і станом на 10.09.2024 була повністю закрита, що підтверджено платіжними дорученнями та актом звіряння розрахунків від 31.10.2024, однак позивач не врахував ці дані перед поданням позову.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач визнає, що сума основного боргу за договором №03-4221/23-БО-Т від 06.11.2023 у розмірі 6 018,91 грн сплачена. Проте погашення відбулося з порушенням умов договору.

Позивач зазначає, що на момент існування боргу нараховано штрафні санкції, пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Ці розрахунки проведені згідно з п. 7.2 договору та нормами ГК і ЦК України.

Позивач підтримує позовні вимоги з урахуванням погашення основного боргу, але наполягає на стягненні штрафних санкцій.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач стверджує, що до виникнення заборгованості були досягнуті усні домовленості з менеджером позивача щодо розбивки платежів до кінця року. Ці домовленості виконувалися, про що свідчать підтвердження оплат.

Позивач не дотримався п. 6.4 та 11.1 договору, які передбачають обов`язок вирішувати спори шляхом переговорів і консультацій. Відповідач вважає, що усні домовленості січня 2024 року діяли, а нарахування штрафних санкцій є некоректним, оскільки позов подано 08.11.2024, майже через два місяці після повного погашення боргу (10.09.2024).

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки природного газу; настання строку оплати природного газу; оплати природного газу; наявності/відсутності заборгованості, правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 06.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі позивач, постачальник) та Криворізька гімназія "ІНТЕЛЕКТ" Криворізької міської ради " (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №03-4221/23-БО-Т постачання природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору цей постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Пунктом 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6 договору).

Ціна природного газу та порядок його розрахунку визначена в розділі 4 договору.

Згідно п. 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п.5.3 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з листопада 2023 року по грудень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 243.093,84 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. 33,34, том 1), а саме:

актом від 11.12.2023 приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року на суму 82.777,72 грн;

актом від 12.01.2024 приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року на суму 160.316,12 грн.

Також позивачем долучено до матеріалів справи інформацію про надходження коштів на рахунки позивача за період з 06.11.2023 до 21.05.2024 від відповідача.

Як у позові зазначив позивач, оплату за отриманий природний газ відповідач здійснив частково, на суму 237.074,93 грн, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 6.018,91 грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що за договором від 06.11.2023 № 03-4221/23-БО-Т заборгованість станом на 31.12.2023 складала 18.018,91 грн, яка поступово погашалася відповідачем, і станом на 10.09.2024 була повністю закрита, що підтверджено платіжними дорученнями та актом звіряння розрахунків від 31.10.2024, однак позивач не врахував ці дані перед поданням позову.

Позивач визнав, що сума основного боргу за договором №03-4221/23-БО-Т від 06.11.2023 у розмірі 6.018,91 грн сплачена відповідачем, проте погашення відбулося з порушенням умов договору.

Тому, позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням погашення основного боргу, однак наполягає на стягненні штрафних санкцій.

Позивач, посилаючись на наведені обставини, звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 6.018,91 грн основної заборгованості, 1.343,80 грн пені, 142,51 грн трьох процентів річних, 291,76 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками (за допомогою кваліфікованого електронного підпису).

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар, в даному випадку природній газ і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Матеріалами справи, актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що позивач у період з листопада по грудень 2023 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 243.093,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Ціна природного газу та порядок його розрахунку визначена в розділі 4 договору.

Згідно п. 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Відповідно до акту від 11.12.2023 приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 82.777,72 грн, яка була сплачена відповідачем у повному обсязі та в строки передбачені договором.

Актом від 12.01.2024 приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 160.316,12 грн, яка погашалась відповідачем частково з простроченням, а саме:

- 26.12.2023 відповідачем було сплачено 142.297,21 грн;

Відповідачем було сплачено більш ніж 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, згідно з п.5.1. договору на загальну суму 142.297,21 грн.

Залишок заборгованості у сумі 18.018,91 грн, яку відповідач повинен був сплатити за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ, необхідно було здійснитидо 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, тобто до 15.01.2024 (включно).

Однак, в порушення умов договору відповідач здійснював часткові оплати залишку заборгованості на суму 18.018,91 грн з простроченням таких платежей, а саме:

- 31.01.2024 відповідачем було сплачено 1.000,00 грн;

- 29.02.2024 відповідачем було сплачено 3.000,00 грн;

- 28.03.2024 відповідачем було сплачено 1.000,00 грн;

- 27.04.2024 відповідачем було сплачено 1.000,00 грн;

- 30.05.2024 відповідачем було сплачено 1.000,00 грн;

- 28.06.2024 відповідачем було сплачено 5.000,00 грн;

- 31.07.2024 відповідачем було сплачено 4.000,00 грн;

- 30.08.2024 відповідачем було сплачено 1.000,00 грн;

- 10.09.2024 відповідачем було сплачено 1.018,91,00 грн.

Відповідач у відзиві підтвердив факт постачання природного газу та те, що його заборгованість станом на 31.12.2023 складала 18.018,91 грн, яка поступово ним погашалася і станом на 10.09.2024 була повністю закрита, що підтверджено платіжними дорученнями та актом звіряння розрахунків від 31.10.2024.

Позивач визнав, що сума основного боргу у розмірі 6.018,91 грн була сплачена відповідачем. Проте зазначив про те, що вона була погашена з порушенням умов договору.

Тому позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням погашення основного боргу.

Разом з тим, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем до виникнення заборгованості в усній формі були досягнути домовленості стосовно того, що відповідач, як бюджетна організація не можемо сплатити заборгованість та було запропоновано запропонували позивачу розбити оплату до кінця року. Як зазначає відповідач він отримав усну згоду та робив оплати кожного місяця на що надані усі підтвердження.

Також відповідач зазначає, що згідно п. 6.4 договору постачальний зобов`язаний забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового вирішення спорів, чого не було зроблено в ніякому вигляді. Згідно п 11.1 договору у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. Відповідач продовжує співпрацю з позивачем та ніяких спроб для врегулювання даної заборгованості не було прийнято, тобто відповідач робив висновок, що усні домовленості досягнуті в січні 2024 року продовжують діяти.

Щодо нарахування штрафних санкцій на дату яка передувала даті подання позову відповідач вважає некоректним у зв`язку з тим, що позов сформовано 08.11.2024, заборгованість погашена 10.09.2024, тобто позов подано майже через 2 місяці після виконання відповідачем зобов`язань згідно договору.

Водночас, суд відзначає, що відповідно до ст. 19 Господарського процесуального кодексу зазначається, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. При цьому особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивач повідомляє про відсутність встановленого законом обов`язкового досудового порядку врегулювання спору між позивачем та відповідачем.

Тобто, закон не забороняє одразу звернутися до суду, минаючи стадію досудового вирішення конфлікту, оскільки вона є додатковим, а не основним способом захисту порушеного права.

Посилання відповідача на усні домовленості між ним та позивачем також не можуть братись судом до уваги, оскільки не підтвердженні жодними доказами.

Як встановлено судом вище, погашення спірної заборгованості у сумі 6.018,91 відбулося до подачі позову, а саме у вересні 2024 року, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звіряння розрахунків від 31.10.2024, який підписаний сторонами та скріплений печатками. Також даний факт не заперечується сторонами у своїх поясненнях.

Позовну заяву позивачем було подано через систему «Електронний суд» 08.11.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в частині позовних вимог на суму 6.018,19 грн.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розрахунок штрафних санкцій, що підлягають стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України (з урахуванням п. 7.2 договору), з наступного дня від дня прострочення основного зобов`язання.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.

При цьому судом враховується, що нарахування пені позивачем проведено з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1.343,80 грн за сукупний період з 16.02.2024 по 30.06.2024.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, який здійснений позивачем і визнав їх арифметично і методологічно правильними.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку пені не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1.343,80 грн є обґрунтованими у заявленому розмірі, згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 142,51 грн за сукупний період з 16.02.2024 по 30.06.2024 та інфляційних втрат у розмірі 291,76 грн за період з березня 2024 року - червень 2024 року.

Господарський суд перевірив розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, які здійснені позивачем і визнав їх арифметично і методологічно правильними.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі, згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав є обґрунтованими частково.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовив в частині позовних вимог про стягнення 6.018,19 грн основної заборгованості, то судовий збір в цій частині покладається на позивача у розмірі 1.870,09 грн.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Криворізької гімназії "ІНТЕЛЕКТ" Криворізької міської ради (50002, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Гірничих інженерів, будинок 48-К; ідентифікаційний код 37664736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676) 1.343,80 грн (одну тисячу триста сорок три грн 80 к.) пені, 142,51 грн (сто сорок дві грн 51 к.) трьох процентів річних, 291,76 грн (двісті дев`яносто одну грн 76 к.) інфляційних втрат, 552,31 грн (п`ятсот п`ятдесят дві грн 31 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 6.018,19 грн) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк