Рішення

від 10.01.2025 по справі 904/4117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4117/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Криворізької південної окружної прокуратури, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Литвиненко Олег Анатолійович, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

Представники:

від прокуратури: Гладченко А.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Губар А.Л.;

від третьої особи: Губар А.Л.;

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька південна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни, в якій просить суд:

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Коноплю Евеліну Олегівну усунути перешкоди Криворізькій міські у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 106,4 га, яка розташована на території Криворізької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону (загальна площа 105,1кв.м), який розташований за адресою: пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

- припинити володіння Фізичною особою-підприємцем Коноплею Евеліною Олегівною нерухомим майном: торгівельним павільйоном (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. від 20.09.2019, шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. (номер запису 33324198), шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110.

Суд ухвалою від 19.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Литвиненко Олега Анатолійовича. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 14.10.2024.

10.10.2024 представник відповідача та третьої особи подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 11.10.2024 заяву представника Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни та Литвиненко Олега Анатолійовича задовольнив.

11.10.2024 позивач подав до суду пояснення.

В підготовче засідання 14.10.2024 з`явився прокурор, представник відповідача та третьої особи. Представник позивача в підготовче засідання не з`явився, 11.10.2024 позивач подав до суду пояснення, в яких просить суд підготовче засідання провести без участі його представника.

10.10.2024 представник відповідача та третьої особи подав до суду клопотання, в якому просить суд продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву.

14.10.2024 в судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 14.10.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни про продовження процесуального строку для надання відзиву - задовольнив. Продовжив Фізичній особі-підприємцю Коноплі Евеліні Олегівні строк для надання відзиву на позовну заяву до 28.10.2024 включно. Відклав підготовче засідання на 04.11.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4117/24 з представником Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни та Литвиненко Олега Анатолійовича, призначене на 04.11.2024 о 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27.10.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що Конопля Евеліна Олегівна є добросовісним набувачем права власності на нерухоме майно торгівельного павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно (торгівельний павільйон) за Коноплею Евеліною Олегівною є договір дарування торгівельного павільйону від 20.09.2019 року між Литвиненко Олегом Анатолійовичем та Коноплею Евеліною Олегівною, відповідно до якого Литвиненко Олег Анатолійович безоплатно передав у власність Коноплі Евеліні Олегівні торгівельний павільйон, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому, після уточнення адреси об`єкта нерухомого майна - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, буд. 35В. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С. Зазначив, що Конопля Евеліна Олегівна сумлінно дотримується вимог податкового законодавство згідно з яким подає податкові декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та сплачує відповідні податки та збори у повному обсязі. Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.08.2024 №39071/5/04-36-24-17-13, лист додається прокуратурою до позову, станом на 23.08.2024 згідно наявних баз даних контролюючого органу в інтегрованій картці платника податків ФОП Коноплі Е.О. за кодом класифікації доходів бюджету 18010301 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості» по Інгулецькому району м. Кривого Рогу податковий борг відсутній. Таким чином, жодною посадовою особою органу державної влади та/або місцевого самоврядування не пред`явлено позову до Коноплі Е.О. з приводу стягнення завданої шкоди, тобто будь-які збитки, а також цивільні позови про відшкодування збитків до Коноплі Е.О. з приводу будівлі торгівельного павільйону не пред`являлися. Відповідач зазначає, що знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18. Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна. При цьому позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво торгівельного павільйону відбулося на самовільно захопленій земельній ділянці, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, які перебувають на вказаній ділянці, внесені незаконно на підставі неналежних документів. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.11.2024 відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.

04.11.2024 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

В підготовче засідання 04.11.2024 з`явився прокурор, представник відповідача та третьої особи. Представник позивача не з`явився.

04.11.2024 в судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 04.11.2024 відклав підготовче засідання на 18.11.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4117/24 з представником Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни та Литвиненко Олега Анатолійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.11.2024 прокурор подав до суду відповідь на відзив.

13.11.2024 прокурор подав до суду заперечення на клопотання про закриття провадження.

13.11.2024 прокурор подав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

18.11.2024 відповідач подав до суду заперечення.

В підготовче засідання 18.11.2024 з`явився прокурор, представники позивача відповідача та третьої особи не з`явились.

Суд ухвалою від 18.11.2024 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 18.12.2024 включно. Відклав підготовче судове засідання на 11.12.2024.

27.11.2024 прокурор подав заяву про зміну предмету позову. Просить:

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Коноплю Евеліну Олегівну усунути перешкоди Криворізькій міські у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 106,4 кв.м, яка розташована на території Криворізької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону (загальна площа 105,1кв.м), який розташований за адресою: пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

- припинити володіння Фізичною особою-підприємцем Коноплею Евеліною Олегівною нерухомим майном: торгівельним павільйоном (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. від 20.09.2019, шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. (номер запису 33324198), шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110.

Господарський суд прийняв заявлену зміну предмету позову.

В підготовче засідання 11.12.2024 з`явились прокурор, представник відповідача та третьої особи. Представник позивача не з`явився, 11.12.2024 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

11.12.2024 в судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 11.12.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 10.01.2025. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4117/24 з представником Фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни та Литвиненко Олега Анатолійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 10.01.2025 з`явились прокурор, представник відповідача та третьої особи, представник позивача не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2015 між Криворізькою міською радою (розпорядник) та Фізичною особою-підприємцем Литвиненко Олегом Анатолійовичем (сервітуарій) було укладено договір особистого сервітуту № 12015075 (далі - договір)

Розпорядник на підставі рішення міської ради від 22.07.2015 № 3842 встановлює межі зони дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки житлової та громадської забудови, а сервітуарій розміщує в цих межах тимчасові споруди: 2 торгівельні павільйони з улаштуванням майданчику благоустрою (п. 1.1. договору).

Частина земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, розташована на пр-ті Перемоги, біля будинку 35 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (п. 1.2. договору).

Площа частини земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут складає 0,0090 га (п. 2.1. договору).

На частині земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут відсутні будинки, будівлі, споруди та інші об`єкти (п. 2.2. договору).

Кадастровий номер частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут 1211000000:12:261:0033 (п. 2.3. договору).

Договір укладено на 3 роки (п. 3.1. договору).

Частина земельної ділянки житлової та громадської забудови, щодо якої встановлено особистий сервітут, передається в строкове платне користування для розміщення групи розташованих поряд тимчасових споруд (2х торгівельних павільйонів) з улаштуванням майданчика благоустрою(п. 5.1 договору).

Сервітуарій зобов`язаний використовувати частину земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, без зміни цільового призначення та в межах земельного відведення (п. 5.3. договору).

Після припинення дії договору сервітуарій повертає розпоряднику частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у стані, не гіршому від того, у якому він одержав її у користуванні (п. 7.1. договору).

Сервітуарій зобов`язаний привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у придатний для подальшого використання стан. Це включає благоустрій частини земельної ділянки, після її звільнення, шляхом демонтажу тимчасової споруди (п. 7.3 договору).

Прокурор зазначає, що договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2015. Згідно з інформацією Державного земельного кадастру строк дії договору особистого сервітуту до 05.10.2018. Даних про поновлення договору особистого сервітуту не виявлено. Отже, на земельній ділянці що передавалася у строковий земельний сервітут допускалося розміщення лише тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Жодних підстав для будівництва Литвиненко О.А. нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:12:261:0033 площею 0,009 га за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Кривого Рогу, договором особистого сервітуту від 14.09.2015 № 12015275 не передбачено. Однак, в супереч умовам договору особистого сервітуту ФОП Литвиненко О.А. після закінчення строку дії договору особистого сервітуту не повернув земельну ділянку, тимчасову споруду не демонтував. Натомість, не зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:12:261:0033 площею 0,009 га відводилася під розміщення двох тимчасових споруд, а не будівництва нерухомого майна, Литвиненко О.А. розпочав будівництво нежитлової будівлі, торгівельного павільйону площею 105,1 кв. м на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 361854283 від 15.01.2024 (т. 1 а.с. 36-38) 18.07.2019 за Литвиненком О.А. зареєстровано право власності на торгівельний павільйон площею 105,1 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки від 14.09.2015 №12015075, технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 07.06.2019, видавник ФОП Ткачов М.Г. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Прокурор зауважує, відомості щодо надання для здійснення державної реєстрації документів щодо прийняття майна в експлуатацію, присвоєння відповідної адреси відсутні. До того ж, відповідно до технічного паспорту на торгівельний павільйон від 07.06.2019 (т. 1 а.с. 40-42), наданого державному реєстратору, загальна площа земельної ділянки, яка використовується становить 106,4 кв.м. Однак, фактично будівля торгівельного павільйону знаходилась та знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1211000000:12:261:0033 загальну площу 0,009 кв.м. Вказане свідчить про протиправне, самовільне зайняття Литвиненком О.А. земельної ділянки комунальної форми власності без належних на то підстав та документів. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відводилася для розміщення тимчасових споруд, а будівництво нерухомого об`єкту було можливе виключно після отримання земельної ділянки в оренду. Разом із цим, як зазначає прокурор, дозвільні документи щодо надання у користування земельної ділянки для будівництва торгівельного павільйону по пр-ту Перемоги в районі житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 105,1 кв.м, та подальшої реєстрації ОСОБА_1 не отримувалися. В експлуатацію спірне майно не прийнято. Так, відповідно до витягів з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо переліку дозвільних документів, наданих для будівництва за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 (офіційний сайт: https://admin.e-construction.gov.ua/tech_admin_in/view=0). Окремо прокурор зазначає про відсутність на час реєстрації рішення про присвоєння адреси об`єкту нерухомості торговельному павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , наявність якого є необхідною умовою для реєстрації права власності на новозбудований об`єкт. Так, на підставі наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради від 21.12.2019 №146-А об`єкту будівництва присвоєно адресу АДРЕСА_1 . Тобто, рішення про присвоєння адреси спірному об`єкту нерухомості було видане вже після державної реєстрації торгівельного павільйону адресою: АДРЕСА_1 . Отже, на час вчинення реєстраційних дій у ОСОБА_1 був відсутній офіційний документ, що підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Як вбачається з електронної реєстраційної справи, первинну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 105,1 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 проведено без підтвердження присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, та за відсутності документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Вище вказані обставини свідчать про безпідставне набуття ОСОБА_1 речових прав на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 105,1 кв.м по АДРЕСА_1 та реєстрацію права власності на вказаний об`єкт всупереч вимог діючого законодавства, самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на ній. На даний час торговельний павільйон загальною площею 105,1 кв. м розташований по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1879594212110), на підставі договору дарування торгівельного павільйону від батька ОСОБА_1 до доньки ОСОБА_2 , від 20.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу, Терещенко Миколою Степановичем, зареєстрованого в реєстрі за №1172, належить Коноплі Евеліні Олегівні (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ). Таким чином, враховуючи, що фактично зайнята земельна ділянка (кадастровий номер 1211000000:12:261:0033) площею 0,009 га за адресою: АДРЕСА_1 ні ФОП Литвиненко О.А., ні будь-яким іншим особам під будівництво нерухомого майна торгівельний павільйон загальною площею 105,1 кв. м не надавалась, відповідні дозволи на його будівництво не видавались та не реєструвались, спірне нерухоме майно в експлуатацію не приймалось, воно є об`єктом самочинного будівництва. Отже, в силу ст. 376 Цивільного кодексу України, ні особа, яка здійснила самочинне будівництво спірного нерухомого майна, ні відповідач фізична особа-підприємець Конопля Е.О., яка його експлуатує та вважає себе власником зазначеного майна, не набула права власності на самочинно збудований торгівельний павільйон загальною площею 105,1 кв за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного прокурор просить суд:

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Коноплю Евеліну Олегівну усунути перешкоди Криворізькій міські у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 106,4 кв.м, яка розташована на території Криворізької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону (загальна площа 105,1кв.м), який розташований за адресою: пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

- припинити володіння Фізичною особою-підприємцем Коноплею Евеліною Олегівною нерухомим майном: торгівельним павільйоном (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. від 20.09.2019, шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. (номер запису 33324198), шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110.

Як вказано вище, 14.09.2015 між Криворізькою міською радою (розпорядник) та Фізичною особою-підприємцем Литвиненко Олегом Анатолійовичем (сервітуарій) було укладено договір особистого сервітуту № 12015075 (далі - договір)

Розпорядник на підставі рішення міської ради від 22.07.2015 № 3842 встановлює межі зони дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки житлової та громадської забудови, а сервітуарій розміщує в цих межах тимчасові споруди: 2 торгівельні павільйони з улаштуванням майданчику благоустрою (п. 1.1. договору).

Частина земельної ділянки житлової та громадської забудови, щодо якої встановлено особистий сервітут, передається в строкове платне користування для розміщення групи розташованих поряд тимчасових споруд (2х торгівельних павільйонів) з улаштуванням майданчика благоустрою(п. 5.1 договору).

Сервітуарій зобов`язаний використовувати частину земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, без зміни цільового призначення та в межах земельного відведення (п. 5.3. договору).

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз ст. 376 Цивільного кодексу України дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1. договору сервітуарій розміщує в цих межах тимчасові споруди: 2 торгівельні павільйони з улаштуванням майданчику благоустрою.

Згідно з п. 7.3 договору сервітуарій зобов`язаний привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у придатний для подальшого використання стан. Це включає благоустрій частини земельної ділянки, після її звільнення, шляхом демонтажу тимчасової споруди.

Докази відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для здійснення будівництва в матеріалах справи відсутні.

До того ж, належні докази надання дозволу на будівництво торгівельного павільйону, реєстрації такого дозволу, затвердження проекту будівництва, а також прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації в матеріалах справи відсутні.

Наведені вище обставини дають суду підстави вважати спірний торгівельний павільйон самочинним будівництвом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Так, частинами 3 - 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Формулювання положень ст. 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст.76 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

В подальшому торговельний павільйон загальною площею 105,1 кв. м, розташований по пр. Перемоги, 35В у м. Кривому Розі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1879594212110) на підставі договору дарування торгівельного павільйону від 20.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу, Терещенко Миколою Степановичем, зареєстрованого в реєстрі за №1172, було відчужено ОСОБА_2 .

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст.391 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).

Отже, залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Коноплі Евеліни Олегівни усунути перешкоди Криворізькій міські у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 106,4 кв.м, яка розташована на території Криворізької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону (загальна площа 105,1кв.м), який розташований за адресою: пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про припинення володіння Фізичною особою-підприємцем Коноплею Евеліною Олегівною нерухомим майном: торгівельним павільйоном (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, та скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ). До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

З наведеного вбачається, що рішення суду про знесення/демонтаж самочинно побудованого нерухомого майна, а саме торгівельного павільйону (загальна площа 105,1кв.м), який розташований за адресою: пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимоги припинити володіння Фізичною особою-підприємцем Коноплею Евеліною Олегівною нерухомим майном: торгівельним павільйоном (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. від 20.09.2019, шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110 та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон (загальна площа 105,1 кв.м), який розташований за адресою пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького Нотаріального округу Терещенко М.С. (номер запису 33324198), шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1879594212110 - є неналежним та неефективним способом захисту, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

04.11.2024 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд відхиляє твердження відповідача про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки, як встановлено судом, відповідач є фізичною особою-підприємцем, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.01.2024 № 361854283 спірне нежитлове приміщення площею 105,1 кв.м. є торгівельним павільйоном. З огляду на наведене, враховуючи суб`єктний склад сторін та характер спірних відносин, цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

04.11.2024 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна спірне нерухоме майно вперше зареєстровано 18.07.2019. Починаючи з липня 2019 року, прокурор та Криворізька міська рада, могли довідатись про вказаний факт та звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, якщо б вважали державну реєстрацію права власності спірного об`єкта нерухомого майна протиправною. Позовна заява прокурора надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 18.09.2024, тобто після спливу строку позовної давності. У зв`язку із чим просить суд застосувати до правовідносин позовну давність.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Господарський суд наголошує, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Отже, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів»

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Криворізькою південною окружною прокуратурою скеровано на адресу Криворізької міської ради листи (від 16.07.2024 за № 57-5785вих-24 (т. 1 а.с. 26-27), від 28.08.2024 за №57/1-232вих-24 (т. 1 а.с. 32-34), в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки по пр-ту Перемоги, 35В в м. Кривий Ріг шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також набуття права власності на об`єкти нерухомого майна (реєстраційний номер 1879594212110), що є самочинним будівництво, на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися.

Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Криворізької міської ради від 22.07.2024 №12/18/5062 (т. 1 а.с. 28) та від 06.09.2024 №12/18/6086 (т. 1 а.с. 35-36).

Таким чином, як зазначає прокурор, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Криворізької міської ради.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру, Криворізькою південною окружною прокуратурою листом від 18.09.2024 № 57/1-255вих-24 (т. 1 а.с. 63) повідомлено Криворізьку міську раду щодо прийняття рішення про представництво інтересів держави в її особі.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір (за позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою) підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора в розмірі 2422,40 грн; витрати по сплаті судового збору (за позовні вимоги про припинення володіння та скасування державної реєстрації права власності) покладаються на прокурора у розмірі 4844,80 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Коноплю Евеліну Олегівну ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) усунути перешкоди Криворізькій міські (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ідентифікаційний код 33874388) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 106,4 га, яка розташована на території Криворізької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону (загальна площа 105,1кв.м), який розташований за адресою: пр-т Перемоги, 35В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної-особи підприємця Коноплі Евеліни Олегівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.01.2025

Суддя І.В. Мілєва