Рішення

від 10.01.2025 по справі 922/3505/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2025Справа № 922/3505/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" (61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 216) до Державної служба України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вул. Фізкультури, будинок 9) та до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Полтавський Шлях, будинок 46, 4-й поверх) про стягнення 19 000,00 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.10.2024 з Господарського суду Харківської області на адресу Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ - 2012" (далі позивач) до Державної служба України з безпеки на транспорті (далі відповідач 1) та до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач 2) про стягнення 19 000,00 грн. та 31.10.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом старшим державним інспектором Кухарем Є.В. Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954, відповідно до якої за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн.

За заявою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на примусове виконання Постанови № 034954 від 02.11.2023 року Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.12.2023 року було відкрито виконавче провадження № 73675729 про стягнення з позивача 17 000,00 грн суми боргу, а також відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору - 1 700,00 грн виконавчого збору та згідно постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 300,00 грн витрат виконавчого провадження, а всього - 19 000,00 грн.

08 квітня 2024 року Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/33370/23 винесено рішення, за яким визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 520/33370/23 залишено апеляційну скаргу без задоволення, та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/33370/23 без змін.

Відтак позивач вказує, що станом на сьогоднішній день постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954 скасована та визнана протиправною, що є підставою для повернення коштів, сплачених на виконання такої постанови.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" безпідставно набуті кошти у розмірі 19 000,00 грн, яка складається з 17 000,00 грн штрафу, 1 700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.11.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідач 2 сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник зазначив, що в провадженні Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 27.12.2023 по 28.02.2024 перебувало виконавче провадження № 73675729 з примусового виконання постанови № 034954 виданої 02.11.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті.

Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про стягнення з ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ-2012» штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 73675729 з боржника (ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ-2012») було стягнуто грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн.

Платіжними дорученнями № 3351 від 28.02.2024 на користь держави перераховано заборгованість 17 000,00 грн. повному обсязі.

Платіжними дорученнями № 3350 від 28.02.2024 перераховано виконавчий збір у розмірі 1700,00 грн. у повному обсязі.

Платіжним дорученням №3349 від 28.02.2024 та платіжним дорученням № 3348 від 28.02.2024 перераховано витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. у повному обсязі.

28.02.2024 виконавче провадження № 73675729 завершено на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

16.09.2024 до відділу надійшов запит від ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ-2012» про повернення стягнутих коштів за виконавчим провадженням.

15.10.2024 державним виконавцем на вищезазначений запит надано відповідь про те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає порядку повернення боржником суми стягнутих коштів, що підлягали стягненню після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 цього Закону, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для повернення Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягнутих грошових коштів у виконавчому провадженні ВП №73675729.

Представник відповідача 2 звертає увагу суду, що боржником ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ-2012», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення не оскаржувалися та не визнавалися незаконними а тому Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може бути відповідачем по цій справі.

Окрім того представник вказав, що Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях №034954 від 02.11.2023 року скасовано після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене представник відповідача 2 просить у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити в повному обсязі.

19.11.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача 1 сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник зазначив, що Порядок № 787 визначає процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Пунктом 3 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

За змістом пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відтак представник відповідача 1 вказує, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у спосіб, визначений приписами частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та пунктами 3, 5 Порядку № 787, покликане забезпечити збалансованість державного бюджету, оскільки за змістом пункту 13 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України таке повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів не є видатком бюджету.

Отже, на думку відповідача 1 стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України суперечить приписам наведених норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою.

Окрім того представник зазначає, що позивач не звертався до органу виконавчої служби із заявою про повернення суми штрафу, а також не звертався до відповідача 1 із заявою, для формування подання до Казначейства відповідно до Порядку № 787.

З огляду на викладене представник відповідача 1 просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмейл-2012» до Державної служби України з безпеки на транспорті про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у сумі 19000,00 грн відмовити у повному обсязі.

26.11.2024 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, а також 27.11.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відзив відповідача 2, підписано Ілющенко Анастасією Сергіївною. Відомості про вказану особу не внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як про уповноважену особу. На підтвердження повноважень надана довіреність в порядку передоручення від 19.11.2024 року, сформована у підсистемі "Електронний суд".

З огляду на що представник вважає, що згаданий відзив потрібно повернути на підставі ч. 2 ст. 170 ГПК України.

В частині заперечень викладених у відзиві на позовну заяву представником відповідача 2, представник позивача зазначив, що позовна заява подана не з метою оскарження дій або бездіяльності посадових осіб виконавчої служби, а спрямована на стягнення коштів, які утримуються у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Також позовна заява не містить посилань на незаконні дії посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Грошові кошти, які є предметом даного спору, були стягнуті з банківського рахунку Позивача у межах виконавчого провадження № 73675729 на підставі постанови № 034954 від 02.11.2023 року, яку згодом визнано протиправною та скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Так, на момент виконання виконавчого провадження № 73675729 дії державного виконавця перебували в межах його повноважень і не порушували чинного законодавства. Проте, після скасування постанови, яка була підставою для стягнення коштів, вони стали безпідставно утримуватись у Державному бюджеті.

Відтак представник вказує, що включення до складу відповідачів органу виконавчої служби є вимушеним заходом для дотримання процесуального порядку. Проте, основним адресатом позовних вимог є держава як суб`єкт відповідальності за безпідставне утримання коштів у Державному бюджеті.

До того ж, згідно позовних вимог, кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки чи Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок їх бюджетних асигнувань, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Стосовно заперечень представника відповідача 1, позивач зазначив, що Порядок № 787 застосовується до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Разом з тим, оскільки сума адміністративно-господарського штрафу не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до Порядку № 787 надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання; помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Таким чином, посилання Відповідача на Порядок № 787, який не передбачає підстав для повернення сплачених коштів за постановою, яка згодом скасована у судовому порядку, не стосується предмету даного спору.

З огляду на викладене представник просив повернути відзив Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції без розгляду заявнику. У разі прийняття відзиву до розгляду - прийняти до розгляду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" по справі № 922/3505/24 та додати до матеріалів справи.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті та до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 19 000,00 грн. просив задовольнити в повному обсязі.

Суд розглянувши клопотання представника позивача про залишення відзиву на позовну заяву представника відповідача 2 без розгляду зазначає наступне.

Як вірно вказав представник позивача, відповідачем 2 було долучено довіреність в порядку передоручення від 19.11.2024 року, сформована у підсистемі "Електронний суд".

Частиною 2 ст. 58 ГПК України передбачено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

З огляду на те, що ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає відзив на позовну заяву Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до розгляду.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом старшим державним інспектором Кухарем Є.В. Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954, відповідно до якої за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн.

За заявою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на примусове виконання Постанови № 034954 від 02.11.2023 року Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.12.2023 року було відкрито виконавче провадження № 73675729 про стягнення з Позивача 17 000,00 грн суми боргу, а також відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору - 1 700,00 грн виконавчого збору та згідно постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 300,00 грн витрат виконавчого провадження, а всього -19 000,00 грн.

Грошові кошти за виконавчим провадженням №73675729 у розмірі 19 000,00 грн були стягнуті з банківського рахунку Позивача 28.02.2024 року, що підтверджується банківською випискою за 28.02.2024 року по рахунку ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012", платіжною інструкцією № 3071 від 28.02.2024 року, призначення платежу «стягнення за ВП № 73675729 з виконання виконавчого документу: Постанова № 034954 виданий 02.11.2023 документ видав: Державна служба України з безпеки на транспорті. Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях".

28.02.2024 державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73675729 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034954 від 02.11.2023 року, ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" звернулось з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови № 034954 від 02.11.2023 року винесеної Відділом Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

08 квітня 2024 року Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/33370/23 винесено рішення, за яким визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 року у справі 520/33370/23 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/33370/23 залишено без змін.

22.08.2024 року на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Товариство надіслало вимогу № 1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, стягнутих внаслідок відкриття виконавчого провадження № 73675729 від 27.12.2023 року на підставі визнаної в судовому порядку протиправної та скасованої постанови Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034954 від 02.11.2023 року.

Згідно трекінгу відправлення № 6111800004320 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказану вимогу Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях отримала 26.08.2024 року.

Однак, як вказує позивач станом на дату подання позовної заяви Державною службою України з безпеки на транспорті досі не повернуто безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн на користь ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012".

ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" направило до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву № 87 від 13.09.2024 року, що підтверджується квитанцією про відправку, та описом вкладення з вимогою направити до Державної казначейської служби України подання про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСМЕЙЛ-2012» стягнуті за виконавчим провадженням № 73675729 від 27.12.2023 року кошти в загальній сумі 19 000 грн, з яких: 17 000 грн штрафу, 1 700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження.

Вказану заяву Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримав 16.09.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення та тренінгом відправлення № 6117100003330.

Однак, як вказує позивач станом на дату подання позовної заяви, відповідь від Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надійшла, а грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн на користь ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" з Державного бюджету не повернуті.

З відзиву на позовну заяву сформованого відповідачем 2 в системі «Електронний суд» представником було зазначено, що 15.10.2024 державним виконавцем на запит № 87 від 13.09.2024 було надано відповідь про те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає порядку повернення боржником суми стягнутих коштів, що підлягали стягненню після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 цього Закону, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для повернення Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягнутих грошових коштів у виконавчому провадженні ВП №73675729.

Поміж тим в матеріалах справи відсутня згадана відповідь.

З огляду на те, що грошові кошти позивачеві повернуто не було останній просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" безпідставно набуті кошти у розмірі 19 000,00 грн, які складається з 17 000,00 грн штрафу, 1 700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 з подальшими змінами, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Слід зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц, від 15.02.2022 у справі №910/6175/19, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).

Той факт, що позивач вказав відповідачем у справі про стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Державну службу України з безпеки на транспорті - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема відповідачем, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Державна служба України з безпеки на транспорті.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і восьмий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

На момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само, з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене суд вважає, що на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/33370/23 від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 року у справі 520/33370/23, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954, то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем в якості адміністративно-господарського штрафу коштів в розмірі 17 000,00 грн відпали.

Доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Варто наголосити, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, обставини якої є тотожними обставинам у даній справі.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

При цьому, судом враховано, що у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, а також від 05.02.2020 у справі №910/15295/18.

Стосовно стягнення сум сплачених витрат на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження. Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ч. 2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною сьомою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі N 551/1099/21, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.

Таким чином, оскільки підстава для сплати штрафів за оскарженими постановами, а також для сплати виконавчого збору та витрат на виконавче провадження відпала, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем грошові кошти у загальному розмірі 19 000,00 грн. у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті, і, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідачі суду не надали.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236 - 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" (61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 216, код ЄДРПОУ 38160052) 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. виконавчого збору, а також 300 (триста) грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження.

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9; ідентифікаційний код 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" (61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 216, код ЄДРПОУ 38160052) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2025.

Суддя Владислав Демидов