Рішення

від 08.01.2025 по справі 922/4378/24

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025м. ХарківСправа № 922/4378/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит" (02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал 12" (61064, м. Харків, вул. Бакуніна, буд. 15) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Стовбуна О.Й. (ордер серія АІ № 1316247 від 01.12.2023);

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал 12", в якій просить суд:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ12» (код ЄДРПОУ 42615460, юридична адреса: 61064, м. Харків, Новобаварський район, вул. Бакуніна, б.15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» суму заборгованість Договором № UА129 від 29.01.2021 року в сумі 132119,13 грн, яка складається з: 121200,32 грн. основна сума боргу, 10918,81 грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ12» (код ЄДРПОУ 42615460, юридична адреса: 61064, м. Харків, Новобаварський район, вул. Бакуніна, б.15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу.

Позов обгрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № UА129 від 29.01.2021 року в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4378/24. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "08" січня 2025 р. о 11:30.

Присутній у судовому засіданні 08.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання, призначене на 08.01.2025 об 11:30, не з`явився.

Згідно ч. 6ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Копія ухвали про відкриття провадження від 10.12.2024 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до судуневрученою з довідкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

В силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4378/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні 08.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» (далі - Комісіонер, Позивач) в особі директора Пилипейка Віталія Юрійовича, що діє на підставі Статуту та відповідно до Договору комісії № LT-28/10/2020 від 28.10.2020 р., укладеного з Закритим акціонерним товариством Петрол Трейд Юроп УАБ (UAB Petrol Trade Europe, далі - Комітент), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ 12» (далі - Підприємство, Відповідач, Замовник) в особі директора Коваль Олександра Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, разом іменуються Сторони, 29.01.2021 укладено Договір № UA129 (далі - Договір).

На підставі п. 1.1, 1.2 Договору Комісіонер відповідно до договору комісії № LT-28/10/2020 від 28.10.2020 р. від свого імені та за рахунок Комітента зобов`язується укладати договори з надання послуг з заправлення автотранспорту Підприємства дизельним паливом та одержання додаткових послуг на підставі пред`явлених Підприємством пластикових карток «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/«ПЕТРОЛ КОМПАНІ» за межами митної території України, а Підприємство зобов`язується здійснити Комісіонерові оплату за надані послуги.

На виконання п. 2.1 Договору ТОВ "ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ" передало, а ТОВ «ГЛОБАЛ 12» прийняло в користування пластикові картки, за якими Відповідачу надавалися послуги по заправці автотранспорту, що підтверджується Актом приймання-здавання карток № 129ПК від 05.02.2021, Актами приймання-передачі Паливних карток № 129В від 05.02.2021, №129/1В від 11.05.2021 та Актами про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ12» № UA129 (10) від 31.10.2021 року, № UA129(11) від 30.11.2021 року та UA129(12) від 31.12.2021 року (акт звірки взаємних розрахунків).

Відповідно п. 2.1.3 Договору Комісіонер зобов`язується щомісяця здійснювати з Підприємством звірку взаєморозрахунків. Рахунки-фактури на оплату виставляються щотижня в електронній формі. Реєстри висилаються Підприємству щотижня електронною поштою.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2. Договор, Підприємство зобов`язується прийняти від Комісіонера за актом пластикові карти «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/«ПЕТРОЛ КОМПАНІ», щомісяця здійснювати з Комісіонером звірку взаєморозрахунків з наданням акту звірки з печаткою та підписом уповноваженої на це особи.

Згідно з п. 2.3.3 Підприємство зобов`язуєтеся приймати від Комісіонера акти приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту заправлення Підприємством дизельного палива по пластиковим карткам «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/«ПЕТРОЛ КОМПАНІ» за межами митної території України.

При одержанні Підприємством від Комісіонера рахунку-фактури та реєстру до нього, а також акту звірки взаєморозрахунків та за відсутності висунутих заперечень Підприємства в письмовій формі протягом 7 календарних днів з моменту їх одержання, факт заправлення Підприємства дизельним паливом за пластиковою карткою вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 календарних днів з моменту їх одержання, зазначені документи вважаються прийнятими Підприємством без претензій до Комісіонера та є належними доказами, що підтверджують факт заправлення та узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) щодо відпуску дизельного палива.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору Підприємство зобов`язується здійснювати оплату послуг з заправлення автотранспорту та додаткових послуг на умовах, передбачених цим Договором та Протоколом узгодження.

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна послуг з заправлення автотранспорту, що діє між сторонами для розрахунку за цим Договором, визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції з умовами, передбаченими в Протоколах, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна дизельного палива та послуг з заправлення автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції. Фактом надання послуг Підприємству є чеки «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/«ПЕТРОЛ КОМПАНІ». При заправленні дизельним паливом на автозаправній станції при обслуговуванні за пластиковими картками «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/«ПЕТРОЛ КОМПАНІ», за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження заправлення (доказом) є інформація у вигляді реєстру, що поступила на сервер Комісіонера.

У випадку відсутності ціни в платіжній квитанції (чеку), ціна АЗС визначається згідно з прейскурантом цін автозаправних станцій, що перебувають на офіційному сайті Комітента.

Прийняттям ціни Підприємством вважається факт заправлення автотранспорту, що направляється, Підприємством на АЗС.

Строк, протягом якого Підприємство оплачує вартість наданих послуг з заправлення автотранспорту дизельним паливом, вказується в Протоколі узгодження умов розрахунків (пункт 3.2 Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 1 Протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками до Договору № UA129 від 29.01.2021 року встановлений наступний строк оплати послуг з заправлення автотранспорту дизельним паливом і додаткових послуг: передоплата.

Вартість послуг з заправлення автотранспорту для розрахунків за цим Договором визначається на підставі чинної ціни на автозаправних станціях на день виставлення рахунку-фактури з врахуванням п. 3 цього Договору та п. 3 цього Протоколу.

Згідно з відомостями Акту про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ 12» № UA129(10) від 31.10.2021 року, звітний період з 01.10.2021 року по 31.10.2021року та реєстру заправок автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ 12» кількість відпущеного дизельного пального за наданими послугами складає 11 847,650 літрів загальною вартістю 198 653,53 грн. За цей період надійшло оплат на суму 361 594,74 грн, сальдо станом на 01.10.2021 - 342 989,85 грн та сальдо станом на 31.10.2021 - 180 048,64 грн. Акт підписано директором ТОВ "ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ" та директором ТОВ "ГЛОБАЛ 12" та скріплено печатками сторін.

Згідно з відомостями Акту про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ 12» № UA129(11) від 30.11.2021 року, звітний період з 01.11.2021 року по 30.11.2021року та реєстру заправок автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ 12» кількість відпущеного дизельного пального за наданими послугами складає 3812,690 літрів загальною вартістю 67 721,06 грн. За цей період надійшло оплат на суму 126 569,38 грн, сальдо станом на 01.11.2021 - 180 048,64 грн та сальдо станом на 30.11.2021 - 121 200,32 грн. Акт підписано директором ТОВ "ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ" та директором ТОВ "ГЛОБАЛ 12" та скріплено печатками сторін.

Згідно з відомостями Акту про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ 12» № UA 129(12) від 31.12.2021 року, звітний період з 01.12.2021 року по 31.12.2021року, загальний розмір заборгованості за надані послуги станом на 31.12.2021 року становить 121 200,32 грн. Акт підписано директором ТОВ "ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ" та директором ТОВ "ГЛОБАЛ 12" та скріплено печатками сторін.

Як повідомляє позивач, оплата від відповідача в повному обсязі не надходила.

Позивачем засобами поштового зв`язку на адресу відповідача направлялось повідомлення від 02.11.2023 №02/11 про заборгованість та акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 - жовтень 2023.

09.02.2024 та 03.04.2024 позивач направляв на електронну пошту відповідача лист про існуючу заборгованість.

Позивач вказує, що листи було залишено без відповіді, відповідачем заборгованість не погашена, у зв`язку з чим позивачем нараховано 10 918,81 грн 3% річних.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цимКодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюютьсяЦивільним кодексом Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.626, ч. 1 ст.628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уст. 204 Цивільного кодексу Українизазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зіст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно дост. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписамист. 509 Цивільного кодексу Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу Українивстановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи предмет укладеного між позивачем та відповідачем Договору та зміст їх договірних зобов`язань як сторін означеного правочину, суд дійшов висновку про те, що Договір № UA129 від 29.01.2021 за своєю правовою природою є договором надання послуг у розумінніст. 901 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно дост. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Договір № UA129 від 29.01.2021 є укладений, недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку сторонами змінений чи розірваний не був, а відтак підлягає до виконання сторонами на визначених ним умовах.

Згідно зіст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі121 200,32 грн, що підтверджується Актами про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ «ГЛОБАЛ12» № UA129 (10) від 31.10.2021 року, № UA129(11) від 30.11.2021 року та UA129(12) від 31.12.2021 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.

Згідно із положеннямист. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача суми 121 200,32 грн заборгованості за надані послуги за Договором № UA129 від 29.01.2021 законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, такі підлягають задоволенню в повному обсязі.

З посиланням на приписист. 625 Цивільного кодексу Українипозивач також просить стягнути з відповідача суму 10 918,81 грн 3% річних.

Згідно зіст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставіст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу Україниврегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 Цивільного кодексу Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних у межах визначеного позивачем боргового періоду, суд зазначає, що сума 10 918,81 грн 3% річних нарахована правильно та правомірно і підлягає стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 132 119,13 грн, в тому числі 121 200,32 грн заборгованості за Договором № UA129 від 29.01.2021, та 10 918,81 грн 3% річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності достатті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змістустатті 77 ГПК Українивбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справіРуїс-Матеос проти Іспаніївід 23 червня 1993 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат у справі слід зазначити наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що правовідносини між позивачем та Адвокатським бюро "Савчак" в особі директора Савчака Ярослава Олеговича на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються Договором про надання професійних правничих послуг адвоката № 15-11/2024 від 15.11.2024, а також ордером на надання правничої допомоги серії АА №1196845 від 15.11.2024.

Умовами Договору встановлено погодинний порядок розрахунку гонорару, вартість 1 години - 2000,00 грн, час, який орієнтовано буде витрачено - 5 годин, орієнтовний гонорар - 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 2 Договору Адвокат приймає на себе доручення Іншої сторони - Клієнта (або його представника) - про надання Клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених Договором, а інша сторона - Клієнт (або його представник) - зобов`язується сплатити Гонорар за дії Адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Статтею 3 Договору передбачено, що сторони вільно погодили вказаний розмір Гонорару та порядок його виплати за виконання предмету даного Договору, визначені на стор. 1-2 даного Дотипру

Кількість годин роботи Адвоката (у випадку не вказання на стор. 1-2 даного договору) може визначатися у Рахунку, який виставляється Адвокатом Клієнту по факту виконаних (наданих) послуг. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом. Факт надання Адвокатом послуг належної якості та обсягу (кількості) та належного отримання Клієнтом підтверджується Актом приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката, який підписується Сторонами протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання Клієнтом Акту приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката, будь-яким способом, в т.ч. і засобами електронної пошти, мессенджерів, тощо. У випадку відсутності зворотнього направлення Адвокату Акту або Заперечень до Акту приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання Клієнтом Акту приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката, вважається, що Адвокат надав послуги належної якості та обсягу (кількості) Клієнту, а Клієнт їх прийняв належним чином.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн позивач надав суду Розрахунок за надану правову допомогу згідно із Договором про надання професійних правничих послуг адвоката № 15-11/2024 від 15.11.2024 та Акт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката № 1 від 01.12.2024, підписаний позивачем та директором бюро. З означених документів вбачається, що бюро надало професійні послуги адвоката згідно із умовами Договору з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором № UA129 від 29.01.2021 тривалістю 5 годин вартістю 10 000,00 грн.

Надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

З огляду на викладене та враховуючи те, що цим рішенням позов задоволено, оскільки відповідачем не надано жодних заперечень, суд вважає за доцільне заяву позивача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями4, 20,73,74, 76-79,86,123,126, 129,236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ12» (код ЄДРПОУ 42615460, юридична адреса: 61064, м. Харків, вул. Бакуніна, буд.15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» (код ЄДРПОУ 43819716, юридична адреса: 02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А) заборгованість за Договором № UА129 від 29.01.2021 року в сумі 132 119,13 грн, яка складається з 121200,32 грн - основна сума боргу, 10 918,81 грн - 3% річних; витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» (код ЄДРПОУ 43819716, юридична адреса: 02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ12» (код ЄДРПОУ 42615460, юридична адреса: 61064, м. Харків, вул. Бакуніна, буд.15).

Повне рішення складено "09" січня 2025 р.

СуддяО.О. Присяжнюк