Рішення

від 06.01.2025 по справі 420/28903/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28903/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури звернувся з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної екологічної інспекція Південно-Західного округу до суду в якому просить визнати протиправною бездіяльність Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (далі відповідач) щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Павлівської сільської територіальної громади Болградського району Одеської області, у с. Вишняки, площею 0,25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї; зобов`язати Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Павлівської сільської територіальної громади Болградського району Одеської області, у с. Вишняки, площею 0,25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Павлівської сільської територіальної громади під полігон твердих побутових відходів., а також державної реєстрації прав на таку земельну ділянку.

Ухвалою від 01.10.2024 відкрити позовне провадження в адміністративній справі та вирішено, що ссправа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відповідно до інформації, наданої Павлівською сільською радою 01.05.2024 №467/02-09, за межами с. Вишняки Болградського району Одеської області з 1997 року розташований полігон твердих побутових відходів, на який розроблений паспорт №51204126/1 (дата реєстрації 12.02.2003), орієнтовна площа сміттєзвалища складає 0,25 га.

Органом місцевого самоврядування документи, що посвідчують право користування або володіння земельною ділянкою під сміттєзвалищем, до цього часу не оформлено.

Згідно із картографічними матеріалами вказаний об`єкт розміщений на території Павлівської сільської ради за межами населеного пункту с. Вознесенка перша та власником місця видалення відходів є Вознесенська перша сільська рада Болградського району Одеської області, та розташований на земельній ділянці, яка відноситься до земель комунальної власності.

Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ (далі Постанова), яка набула чинності з 19.0j7.2020, в Одеській області утворено Белградський район (з адміністративним центром у місті Болград) у складі територій Белградської міської, Арцизької міської, Бородінської селищної, Тарутинської селищної, Василівської сільської, Городненської сільської, Кубейської сільської, Тешхицької сільської, Павлівської сільської, Криниченської сільських територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної Постанови та додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» територію новоутвореної Павлівської ОТГ утворює Павлівська, Долинівська, Вознесенська Перша, Новокапланівська сільські ради колишнього Арцизького району Одеської області, які об`єдналися в Павлівську сільську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром в с.Павлівка Болградського району Одеської області

Перегляд і оновлення даних паспорту місця видалення відходів погоджений з Директором Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації 22.11.2018р.

Однак, наразі Васильківською сільською радою рішення про виготовлення документації із землеустрою для формування вищезгаданої земельної ділянки станом на 13.06.2024 не приймалось, про що свідчить лист Державної екологічної інспекції південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) №2771/1.2 від 13.06.2024 року сільської ради №02-20/350 від 22.05.2024 р.

Разом з тим, Державною екологічною інспекцією південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) позов про визнання бездіяльності Павлівської сільської ради в частині невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у с.Вишняки Болградського району Одеської області, орієнтовною площею 0, 25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї, не заявлено.

Прокурор, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для потреб розміщення місця видалення відходів, з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 26 цього закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради поряд з іншими вирішуються питання регулювання земельних відносин, надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Статтею 30 вказаного закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення, знешкодження та захоронення трупів тварин.

В силу вимог статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Васильківської сільської ради (в тому числі за межами с. Вишняки Болградського району Одеської області) на час виникнення спірних правовідносин є Васильківська сільська рада Болградського району Одеської області.

Так, правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами»

Частиною першою статті 1 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що управління відходами це комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів.

Отже, вирішення питання щодо визначення територіального розташування місця видалення відходів, яке належить до повноважень органу місцевого самоврядування, та оформлення відповідної земельної ділянки (їх формування, використання на умовах права власності, оренди, постійного користування з оформленням відповідних правовстановлюючих документів) у повній відповідності з вимогами законодавства є одним з основних елементів організації управління відходами.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про відходи» в редакції, яка діяла до 09.07.2023 (Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами) органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують виконання вимог законодавства про відходи, вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Статтею 33 вказаного закону визначено, що на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління відходами» полігон це місце захоронення відходів, призначене для їх розміщення на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі.

Отже, місце видалення відходів повинно розміщуватись на спеціально відведеній для нього у встановленому законом порядку земельній ділянці та відповідати вимогам екологічного та земельного законодавства.

Частиною першою статті 26 цього Закону встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами належить вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об`єктів оброблення відходів, створення пунктів роздільного збирання побутових відходів.

Органи місцевого самоврядування здійснюють й інші повноваження у сфері управління відходами відповідно до закону (ч. 3 цієї статті).

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про управління відходами» захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення грунтів і підземних вод.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території.

Відповідно до статті 19 цього закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції організують управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення на своїй території.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, організація землеустрою, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що органи місцевого самоврядування наділені досить широкими повноваженнями у сфері поводження з відходами, зокрема саме вони надають згоду на розміщення на своїй території місць чи об`єктів для розміщення відходів, приймають рішення про виділення земельних ділянок для цих цілей, здійснюють управління відходами, тощо.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;

б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку (стаття 20 цього закону) на землях усіх категорій незалежно від форми власності.

Оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка використовується для розміщення місця видалення відходів, є передумовою для дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема у сфері управління відходами.

Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

До документації із землеустрою поряд з іншим відповідно до статті 25 вказаного закону належить технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Замовниками документації із землеустрою відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників.

Відповідно до п. 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За визначенням статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 вказаного закону, загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо організації та здійснення землеустрою, який проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, та здійснюється зокрема на підставі рішень органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладених договорів між землевласниками та розробниками документації із землеустрою.

Виготовлена документація з землеустрою є підставою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, тобто для її формування, винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки та як наслідок для її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї.

У той же час, як встановив суд, відповідачем не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Вознесенка перша Болградського району Одеської області, орієнтовною площею 0, 25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж-земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на цю земельну ділянку.

Суд звертає увагу, що відповідачем допущено довготривале порушення вимог законодавства у екологічній та земельних сферах та як наслідок протиправну бездіяльність, яка полягає у не вжитті всіх необхідних дієвих заходів наслідком яких має бути оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під місцем видалення відходів, а саме розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), здійсненні у встановленому законом порядку державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та реєстрації прав на неї.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під місцем видалення відходів, як наслідок, порушення вимог законодавства та бездіяльності Павлівською сільської ради, суперечить інтересам держави та суспільства, впливає на реалізацію прав, свобод та інтересів мешканців територіальної громади у сфері поводження з відходами, створює передумови для порушення інших вимог екологічного законодавства під час використання зазначеної земельної ділянки, ризики для нормального функціонування місця видалення відходів, що може призвести до негативного впливу на навколишнє природне середовище, інженерно-технічний і санітарний стан території, її естетичний вигляд, а також погіршення стану здоров`я, санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Не винесення меж земельні ділянки під місцем видалення відходів в натурі (на місцевості), не визначення цільового призначення земельної ділянки та не присвоєння їй кадастрового номера, загрожує забрудненням сусідніх територій відходами, створення екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища.

У випадку припинення експлуатації вказаного місця розміщення відходів (полігону, звалища) згідно з регіональним планом управління відходами власник (балансоутримувач) такого місця повинен забезпечити розроблення та виконання проекту рекультивації місця розміщення відходів та догляд за ним після припинення експлуатації протягом 30 років, як це визначено частиною п`ятою статті 40, абзацу 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами».

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Вознесенка перша Болградського району Одеської області, орієнтовною площею 0, 25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї, підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, тому судові витрати відповідно до статті 139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Павлівської сільської територіальної громади Болградського району Одеської області, у с. Вишняки, площею 0,25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Зобов`язати Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Павлівської сільської територіальної громади Болградського району Одеської області, у с. Вишняки, площею 0,25 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури (вул. Варненська, 19, м. Болград, Одеська область, 68702) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (вул. Лінія, 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд. 22, м. Одеса, 65114,) код ЄДРПОУ 43879780.

Відповідач: Павлівська сільська рада Болградського району Одеської області (провул. Театральний, буд. 2, с. Павлівна, Болградського району Одеської області, 68450) код ЄДРПОУ 04380910.

Суддя Е.А.Іванов