Рішення

від 07.01.2025 по справі 420/35653/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35653/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 листопада 2024 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від мобілізації поданої ним 28.06.2024 року та отриманої ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 07.03.2024 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 24 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом внесення відомостей про відстрочку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та видачі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати згідно з документами, які будуть надані протягом п`яти днів з моменту винесення рішення.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 28.06.2024 року ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який після реорганізації має назву ІНФОРМАЦІЯ_3 , заяву про надання йому відстрочки від мобілізації, яку обґрунтував тим, що він є членом РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ДРУГОЇ ОДЕСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ С. КОРСУНЦІ ЛИМАНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ», яка є діючою згідно із законодавством України релігійною організацією, віровчення якої не допускає користування зброєю, в зв`язку із чим, його релігійним переконанням суперечить виконання військового обов`язку та використання зброї.

Позивач зазначає, що тим самим він виконав вимоги чинного законодавства щодо особистого подання заяви про надання відстрочки від мобілізації. Зазначена заява отримана відповідачем 03.07.2024 року, що підтверджується трекінгом Укрпошта, заява відповідає за формою вимогам чинного законодавства, до заяви додано копії документів, що підтверджують право позивача на отримання відстрочки. У зв`язку із тим, що щодо п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чинним законодавством взагалі не конкретизовано перелік документів, що надається підтвердження права на відстрочку, позивач надав всі необхідні та достатні документи для цього.

Проте станом на момент подання цього позову заява позивача залишається нерозглянутою.

Адвокат позивача неодноразово направляла адвокатські запити щодо результатів розгляду заяви позивача, проте відповіді не отримала.

Позивач, вважає, що йому не може бути відмовлено в оформленні відстрочки з підстав не проходження військово-лікарської експертизи, з урахуванням того, що він не підлягає направленню на ВЛК до розгляду його заяви про відстрочку.

Щодо суті заяви позивач зазначає, що відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу.

Отже позивач вважає, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач самоусунувся від розгляду та оформлення йому відстрочки від мобілізації з мотивів не проходження військово-лікарської експертизи. Тим самим, відповідачем було порушено вимоги ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 63 Постанови Кабінету Міністрів №560 від 16.05.2024 року.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

Копія ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року про відкриття провадження та позов з додатками було надіслані ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 до електронних кабінетів та доставлені 25.11.2024 року о 13 год. 56 хв. що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Також, ухвала Одеського окружного адміністративного суду про відкриття провадження по справі від 25 листопада 2024 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач та третя особа будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надали. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 07 січня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.02.2007 року виданого взамін військового квитка позивач визнаний непридатним до військової служби 17.11.2006 року медичною комісією Комінтернівського РВК, згідно наказу МОУ №207 1999 року та згідно відомостей зазначених в посвідченні підлягає повторному огляду 17.11.2011 року.

Згідно наданого позивачем скріншоту з застосунку Резерв+ наявна інформація, що позивач є військовозобов`язаним, непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, дата ВЛК 17.11.2006 року.

Згідно довідки №12 від 26.05.2024 року, яка видана РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ДРУГОЇ ОДЕСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ» позивач з 03 серпня 2008 року по теперішній час є членом Релігійної організації «Релігійна громада другої Одеської церкви євангельських християн-баптистів с. Корсунці Лиманського району Одеської області» (код ЄДРПОУ 23211604).

28.06.2024 року позивачем засобами поштового зв`язку направлено заяву від 28.06.2024 року до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області з проханням направити ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу із додатками, а саме Паспорт та РНОКПП, довідка про членство в релігійній організації, диплом бакалавра, фото з церкви, виписка про реєстрацію ФОП. Поштове відправлення згідно інформації з сайту Укрпошті за трекінгом 6501603604980 повернуто відправнику із зазначенням відсутність адресата за вказаною адресою 03.07.2024 року.

Також 28.06.2024 року засобами поштового зв`язку направлено заяву від 28.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 в якою повідомив, що він є особою, яка на підставі абзацу 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та на підставі викладеного просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про результати розгляду заяви та прийняте рішення повідомити письмово за адресою, що зазначена у заяві. Поштове відправлення згідно інформації з сайту Укрпошті за трекінгом 6501603605013 вручено особисто адресату 03.07.2024 року.

15.07.2024 року засобами поштового зв`язку направлено заяву від 15.07.2024 року до Одеської обласної державної адміністрації з проханням направити ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу із додатками, а саме Паспорт та РНОКПП, довідка про членство в релігійній організації, диплом бакалавра, фото з церкви, виписка про реєстрацію ФОП. Поштове відправлення згідно інформації з сайту Укрпошті за трекінгом 6501603606605 вручено особисто адресату 03.07.2024 року 18.07.2024 року.

18.11.2024 року представником позивача направлено поштовою службою «Е-Пост» адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням надати інформацію чи розглянуто комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки, отриману 03.07.2024 року. Якщо так, надати засвідчену копію результатів розгляду заяви, якщо ні повідомити строк розгляду такої заяви та причини її не розгляду станом на дату відповіді.

На час розгляду справи відповідь на адвокатський запит сторонами суду не надана.

Позивач не погоджується бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від мобілізації поданої ним 28.06.2024 року та отриманої ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 07.03.2024 року тому звернувся з даним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.4 ст.35 Конституції України, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

В пункті 4 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» зазначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» №1975-XII від 12.12.1991 (далі - Закон №1975-XII).

Статтею 1 Закону №1975-XII визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (стаття 2 Закону №1975-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення № 154).

Відповідно до п. п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Тобто військовозобов`язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Отже з 18.05.2024 року (з дня опублікування) змінено порядок надання відстрочки та такий обов`язок покладено на комісію, яка приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

За п. 6 цього Порядку № 560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з п. 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

За п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

Таким чином, звернення позивача відбулося не у відповідності до спеціальної процедури, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Натомість для вирішення порушеного позивачем питання, позивачеві належало особисто на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки подати заяву за формою, визначеною у додатку 4 Порядку № 560, до якої додати документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 Порядку № 560.

Представником позивача у позові підтверджено факт не особистого звернення позивача, та в цьому аспекті зазначено: «…особисте подання заяви на відстрочку не виключає її подання поштою та не дорівнює терміну «особисто прибути»… Тим самим позивач виконав вимоги чинного законодавства щодо особистого подання заяви про надання відстрочки від мобілізації. Зазначена заява отримана відповідачем 03.07.2024 року, що підтверджується трекінгом Укрпошта, заява відповідає за формою вимогам чинного законодавства, до заяви додано копії документів, що підтверджують право позивача на отримання відстрочки».

За позицією сторони позивача, він, подавши особисто засобами поштового зв`язку заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання.

З цього приводу суд зазначає, що в відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

В зазначені нормі відсутній припис про необхідність особисто повідомити, але наявний імператив особисто подати на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву за формою, визначеною у додатку 4.

Формулювання «особисто подають на ім`я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв`язку. Воно передбачає, що особа має особисто з`явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.

У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.

Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які вимагають особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.

Натомість надсилання документів поштою чи через кур`єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур`єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення.

Формулювання «особисто подають на ім`я» не може бути розтлумачено як «надіслати документ на ім`я» або «подати документи шляхом направлення на адресу» тощо, оскільки це прямо суперечить його змісту. Слово «особисто» вказує на те, що дія виконується фізичною присутністю конкретної особи. Це означає, що документи подаються не через посередників або сторонніх осіб, а безпосередньо тією людиною, яка повинна їх подати. Надсилання документів поштою, через кур`єра або електронні сервіси суперечить цьому підходу, оскільки особа не є присутньою фізично під час передачі.

Замінити «особисто подають» на «надіслати на ім`я» або «подати шляхом направлення на адресу» неможливо через різницю в суті процесу. Поштове надсилання не забезпечує фізичного контакту між відправником і приймаючою стороною, а це є головним принципом особистого подання.

Важливість точного формулювання в офіційних інструкціях та порядках є суттєвою для уникнення двозначностей, і слово «особисто» однозначно має на увазі фізичний контакт і вручення документів, що не замінюється поштовою пересилкою.

З огляду на вищевикладене, оскільки звернення позивача відбулося у не передбачений Порядком № 560 спосіб, у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в даному випадку не виникло відповідного обов`язку розгляду такого звернення за процедурою надання військовозобов`язаному позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, а тому бездіяльність в цьому аспекті відсутня. В свою чергу, позивачем не оскаржується бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян», а тому суд не надає оцінки цьому аспекту спірних правовідносин.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя С.О. Cтефанов

.