Рішення

від 10.01.2025 по справі 420/35815/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35815/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 19.11.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області оформлене наказом від 02.08.2024 № 18-12/45Д, про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб;

2. Зобов`язати Управління соціального політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області надати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб з дати звернення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона 03.07.2024 перемістилась до м. Южне, Одеської області з м. Нова Каховка Херсонської області. Майже одразу після прибуття я звернулась до Управління соціального захисту у м. Южне, з метою отримання довідки внутрішньо переміщеної особи. Натомість в Управлінні позивачка отримала в усній формі відмову у реєстрації її як внутрішньо переміщеної особи з посиланням на те, що вона перемістилась не з зони бойових дій, або тимчасово окупованої території. 02.08.2024 позивач звернулась з письмовою заявою до Управління про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. На зазначену заяву отримала лист за № 18-08/1740 від 02.08.2024 та копію Наказу від 02.08.2024 № 18-12/45Д Про прийняття рішення щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 . Підставою для відмови є твердження відповідача, що позивач нібито перемістилась не з територій на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих російською федерацією територій.

Вважає таке рішення протиправним та звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

25.11.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.12.2024 до суду (вх.№ЕС/73258/24) від Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що ОСОБА_1 перемістилась не з територій, на яких ведуться бойові дії або з тимчасово окупованих рф територій, а повернення з-за кордону не пов`язане з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за відсутності інформації щодо наявного знищеного або пошкодженого (до ступеня непридатного для проживання) житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України.

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до паспорту громадянина України (а.с.9), адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , з 16.08.1989, що відповідачем не заперечується.

Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області прийняло наказ від 02.08.2024 №18-12/45Д «Про прийняття рішення щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 » (а.с.8), яким наказано відмовити ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб у зв`язку із відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

З наказу від 02.08.2024 №18-12/45Д вбачається, що 02.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала заяву про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. До заяви додано документи, передбачені п.3 порядку, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2024 №509.

Відповідно до вказаної заяви встановлено, що 12.05.2023 заявник виїхала до тимчасово окупованої території АР Крим, звідки виїхала до Республіки Польща, де проживала більше року. З Республіки Польща 03.07.2024 прибула до України, а саме до м.Южне Одеського району Одеської області (вказані встановлені обставини позивачем не заперечуються).

При прийнятті спірного наказу, відповідачем, із посиланням на приписи п.1 ч.10 ст.4 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», зазначено, що 03.07.2024 ОСОБА_1 перемістилась не з територій, на яких ведуться бойові дії або з тимчасово окупованих рф територій, а повернення з-за кордону не пов`язане з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за відсутності інформації щодо наявного знищеного або пошкодженого (до ступеня непридатного для проживання) житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України.

Вважаючи спірне рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами частин 1-3 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.7 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Згідно з ч.10 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці. Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (надалі - Порядок №509)

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (п. 1. Порядку № 509)

Згідно із п.8 Порядку № 509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

З наведених вище положень законодавства слідує, що наявність у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, є достатньою підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо особа проживала на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Факт реєстрації позивача в АДРЕСА_1 з 16.08.1989, що підтверджується копією паспорту та не заперечується відповідачем, як й не заперечується, що на момент виникнення обставин, зазначених у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», позивач проживала за цією адресою.

Іншого відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що позивач підпадає під визначення внутрішньо переміщеної особи, наведене в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», і зазначені ч.10 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та пунктом 8 Порядку №509 підстави для відмови позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи були відсутні.

Вирішуючи у який спосіб мають бути задоволені позовні вимоги суд враховує наступне.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядком № 509 визначено, що за наслідком розгляду заяви про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи уповноважений орган приймає рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Оскільки позивачу відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи саме рішенням, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід визнати таке рішення протиправними та скасувати його.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета кореспондує положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, з урахуванням вище окресленого, належним способом захисту прав буде зобов`язання Управління соціального політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб за її заявою від 02.08.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки його рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеними ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, а доводи відповідача відхиляє з вищенаведених підстав, вважаючи ухвалене судом рішення справедливим, що відповідає завданням адміністративного судочинства (ч.1 ст.2 КАС України).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.11), а відтак, керуючись ст.139 КАС України, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області оформлене наказом від 02.08.2024 № 18-12/45Д про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Зобов`язати Управління соціального політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб за її заявою від 02.08.2024.

Стягнути з Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська область, Одеський район, м. Южне, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 7/1, код ЄДРПОУ 22492021).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА