Рішення

від 25.12.2024 по справі 621/3500/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

справа №621/3500/24

провадження 2/621/1280/24

25 грудня 2024 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя В.Філіп`єва

за участі секретаря судового засідання К.Сосницької

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явився)

представник позивача - адвокат Г.Оберкович (не з`явилася)

відповідач ОСОБА_2 (не з`явилася)

ІІІ особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (представник не з`явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІІІ особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні батька малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рух справи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.09.2024 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення (а.с. 29).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.11.2024 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом в судове засідання її учасників (а.с. 45).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату й час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Відповідач ОСОБА_5 подала письмову заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності (а.с. 38).

Представник позивача Г.Оберкович подала заяву, в якій просила розглянути справу без її та позивача участі, задовольнити позов в повному обсязі, оскільки відповідач не бере участь у вихованні дитини та його утриманні, поведінка відповідачки не змінилась, продовжує ігнорувати усі свої обов`язки щодо дитини, залишивши позивача самостійно утримувати та виховувати сина (а.с. 46).

Представник третьої особи про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв не подавав.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 серпня 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя спочатку складалося добре, однак на початку збройної агресії російської федерації позивачка виїхала до своїх родичів у м. Хмельницький, де і народився син. Після деокупації Харківської області позивачка повернулась до відповідача разом із сином, проте відносини між подружжям суттєво погіршилися, почали виникати конфлікти та сварки, що призвело до того, що вони втратили взаємні почуття поваги і любові, стали чужими людьми. За взаємною згодою син залишився з батьком, а мати переїхала до своїх родичів. Дружина самоусунулась від виховання та утримання їхнього сина. Постійно змінює місце проживання, не працює, долею дитини не цікавиться. Питання про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні малолітнього сина надасть позивачеві в подальшому можливість оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, а після закінчення воєнного стану виїхати з сином за кордон без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, користуватись гарантіями у сфері трудових відносин, реалізувати право одинокого батька на першочергове отримання житла, тощо. Позивач працює лікарем-стоматологом, утримує свого малолітнього сина, а тому просить суд встановити вказаний факт, що породжує для нього юридичні наслідки, і іншого порядку встановлення вказаного факту законодавством не передбачено (а.с. 1-6).

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не подавала. До початку судового розгляду до суду надійша поштова кореспонденція з заявою, в якій відповідач просила розглянути справу без її участі. Заперечень проти фактів, викладених в позовній заяві, не висловила.

Факти, встановлені судом.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

12.08.2021 року між позивачем та відповідачем укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №3230 від 12.08.2021 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим 12.08.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с. 8).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 09.10.2024 року (справа № 621/2620/24) шлюб між сторонами розірвано (а.с.47-50)

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №996 від 19.05.2022 року (а.с. 16).

Згідно паспорта серія НОМЕР_3 , виданого 23.10.2015 року Зміївським РСГУДМС України в Харківській області, Витягу з реєстру територіальної громади №2024/008017306 від 08.07.2024 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10, 15).

З Довідок №6309-7002068232 та №6309-7002068237 від 08.07.2024 року "Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", вбачається, що фактичним місцем проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є АДРЕСА_2 (а.с. 12, 13).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2024/009910293 від 19.08.2024 року, та довідки Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області №01-21/1546 від 24.09.2024 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 19, 28).

Відповідно до Акта обстеження умов проживання від 07.07.20247 року, проведеного відповідальними особами Служби в справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, за адресою: АДРЕСА_4 , умови проживання позивача та його сина ОСОБА_6 добрі, в наявності побутова техніка (пральна машина, бойлер, телевізори, централізоване опалення. Для виховання та розвитку дитини створено умови: батько зі сином проживають в окремій кімнаті, в наявності диван, стіл, шафа для одягу. Іграшки та одяг згідно віку, в наявності продукти харчування. Зі слів батька вихованням сина займається сам, мати дитини з родиною не проживає з грудня 2023 року. На момент виїзду представників Служби матері дитини та її особистих речей в помешканні не виявлено (а.с. 20).

Згідно Довідки лікаря педіатричної служби АЗПСМ КНП "Зміївський ЦПМСД" №52 від 01.07.2024 року, ОСОБА_1 приводить свого сина ОСОБА_6 на всі обстеження та лікування за потребами дитини, мати дитини на прийом не з`являлася (а.с. 23).

З Довідки, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, Форми ОК-7, від 11.07.2024 року щодо загальногообов`язкового державного соціального страхування за відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що за 2023 рік сплачено страхових внесків на суму3 - 20515,00 гривень, за 2024 рік - 24069,76 гривень (а.с. 24).

Мотиви суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Пунктом 2 ч. 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Відповідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведеними у цій заяві обставинами підтверджуються, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника, як батька, що одноосібно виховує дитину. Заявником вказано мету встановлення такого факту - отримання соціальних пільг та гарантій згідно з законодавством України, в тому числі на отримання субсидій, допомог, першочергового житла, тощо.

Тобто, заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання за позивачем певного соціального статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно із положеннями статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Аналогічна позиція визначена в частині 2 статті 150 Сімейного кодексу України, за якими батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що спільна малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , окремо від матері. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, який самостійно виховує та утримує сина.

Доказів на спростування встановлених судом обставин, матеріали справи не містять.

Службою у справах дітей як органом опіки та піклування перевірено обставини проживання й виховання дитини, та не встановлено факту участі матері (відповідачки) у вихованні й утриманні дитини.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Згідно ч.1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІІІ особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, - задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

ІІІ особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 43919147, юридична адреса: вул. Лиманська, буд. 22, м. Зміїв, 63404.

Повне рішення складено та підписано 03.01.2025 року.

Суддя В. Філіп`єва