Рішення

від 03.12.2024 по справі 766/9396/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/9396/24

н/п 2/766/10554/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.,

за участю секретаря Божко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, третя особа ОСОБА_2 ро відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Біла Т.В. у червні 2024 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Управління освіти Херсонської міської ради, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну працював сторожем в Херсонському закладі дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради. В період окупації міста Херсона виконував свої обов`язки відповідно до посадової інструкції. З серпня 2022 року по 30.12.2022 року не отримував заробітної плати. 30.12.2022 року у мобільному додатку «Вайбер» отримав наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин», що підписаний виконуючою обов`язки директора закладу ОСОБА_2 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року по справі №521/5016/23, яке набрало законної сили 23.04.2024 року скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2023 року №5 в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 , стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивача заробітну плату з серпня 2022 року по грудень 2022 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року. Оскільки з моменту ухвалення зазначеного вище рішення позивач не отримував заробітної плати, його безпідставно обвинувачували у колабораційній діяльності, відповідні обставини слугували підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.08.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначила, що позовні вимоги не визнає оскільки виданню наказу №23 від 30.12.2022 року передували об`єктивні обставини, які фактично унеможливлюють виконанню трудових обов`язків працівників. З 15.05.2024 року ОСОБА_1 виконує свої посадові обов`язки згідно графіку чергувань та отримує своєчасно заробітну плату.

Позивач у судове засідання з`явився, представник позивача надала суду заяву у якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та розглядати справу за наявними у справі доказами.

Представник відповідача у судове засідання з`явилася, надала суду заяву у якій позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні та розглядати справу за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року, визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру, справа № 752/17832/14-ц.

У рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року по справі №521/5016/23 встановлено, що ОСОБА_1 до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну працював сторожем в Херсонському закладі дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради. В період окупації міста Херсона виконував свої обов`язки відповідно до посадової інструкції.

З серпня 2022 року по 30.12.2022 року не отримував заробітної плати.

При цьому, як зазначає позивач у своєму позові та не спростовує відповідач у своєму письмовому відзиві, 30.12.2022 року ОСОБА_1 у мобільному додатку «Вайбер» отримав наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 року за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин», що підписаний виконуючою обов`язки директора закладу ОСОБА_2 .

Зі змісту вищезазначеного наказу вбачається, що призупинено трудові відносини між Херсонським закладом дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради та ОСОБА_1 з 30.12.2022 року до прийняття рішення про скасування призупинення трудового договору. Окрім того зазначено, що призупинення дії трудових відносин відбулося на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року, у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 року за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ).

Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) заробітну плату за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 33500 (тридцять три тисячі п`ятсот) грн.

Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року в розмірі 13400 (тринадцять тисяч чотириста) грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.04.2024 року № 521/5016/23 рішення Малиновського районного суду м. Одеси в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку залишено без змін.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Та, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Верховним Судом у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 711/2765/16-ц, висловлена наступна правова позиція, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що полягало у звільнення позивача із займаної посади, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Формулювання підстав припинення трудових відносин (у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схиленням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановлення та підтримування окупаційного режиму) завдало шкоди репутації позивачу, оскільки таке формулювання є фактичним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеса №521/5016/23 встановлено, що такі звинувачення відповідачем були безпідставними, відповідачем не надано будь-яких доказів протиправної діяльності позивача при виконанні ним посадових обов`язків.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Розмір моральної шкоди є індивідуальним, але при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, керується розумністю щодо суми, яку позивач бажає стягнути до пропорційності завданих збитків.

В постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, враховуючи, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи надані стороною позивача докази, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт порушення його законних прав, яке полягало у звинувачення відповідачем щодо здійсненням пропаганди та незаконному призупинені дії трудового договору, що призвело до моральних страждань.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем при зверненні до суду (100 000,00 грн) є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до ст.28 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків у місцевого бюджету.

Відповідно до Інформації щодо розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 25649457), відсутній в реєстрі як отримувач або розпорядник бюджетних коштів, не має власних розрахунків в органах казначейства. Всі бюджетні видатки фінансуються виключно Управлінням освіти Херсонської міської ради.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради не підлягають задоволенню, так як зазначений відповідач не є отримувачем або розпорядником бюджетних коштів.

Управління освіти Херсонської міської ради є розпорядником бюджетних коштів, тому, як відповідач, несе повну відповідальність фінансових обов`язків щодо Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради.

Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та з урахуванням інших обставин, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача Управління освіти Херсонської міської ради, та вважає, що грошова сума у розмірі 10 000,00 грн. моральної шкоди, є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану діями відповідача моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір пропорційно до задоволених вимог. Оскільки рішенням суду задоволено позов на 10,00 %, то на користь позивача до стягнення підлягає 121, 12 грн судового збору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору № 14-пд/2024 про надання правничої допомоги від 30.03.2024 року.

Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. Договору сторони погодили вартість наданих послуг адвоката, які визначені в Додатку № 1 (прайс-листі), який погоджений сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору. У разі надання правничої допомоги в суді (представництво, складання заяв по суті справи та з процесуальних витань) оплата послуг адвоката проводиться протягом 10-ти банківських днів після набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результатів розгляду справи.

Сторони можуть домовитись про сплату адвокатові гонорару успіху при позитивному для Клієнта вирішення спору, розмір та порядок сплати якого визначається додатковою угодою.

Адвокатом долучено до матеріалів справи додаткову угоду №1 до Договору №11-пд/2024 від 05.03.2024 року у якій зазначено, що сторони домовились, що клієнт ( ОСОБА_1 ) сплачує адвокату гонорар в розмірі 10000,00 грн. у разі отримання позитивного для клієнта судового рішення у справі. Проте, зазначеного договору №11-пд/2024 від 05.03.2024 року, до якого складено додаткову угоду до матеріалів справи не долучено, а отже складову витрат на правову допомогу - гонорар в розмірі 10000,00 грн суд до уваги не приймає як таку, що необґрунтована.

Таким чином, з метою розподілу судових витрат стороною позивача подано звіт №1 про надані послуги за договором №14-пд/2024 від 30.03.2024 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 7300,00 грн.

З врахуванням обсягу роботи адвокатом, а саме складання позовної заяви, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а саме в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, третя особа ОСОБА_2 ро відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одну) гривню 12 копійок.

Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління освіти Херсонської міської ради, юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Воронцовська, буд.15-А, ЄДРПОУ 02146713.

Повний текст рішення складено 03.12.2024

Суддя Я.В. Шестакова