Рішення

від 03.12.2024 по справі 766/9397/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/9397/24

н/п 2/766/10555/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Божко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Біла Т.В. у червні 2024 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Управління освіти Херсонської міської ради, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час за час вимушеного прогулу, заробітної плати та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну працював сторожем в Херсонському закладі дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради. В період окупації міста Херсона виконував свої обов`язки відповідно до посадової інструкції. З серпня 2022 року по 30.12.2022 року не отримував заробітної плати. 30.12.2022 року у мобільному додатку «Вайбер» отримав наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин», що підписаний виконуючою обов`язки директора закладу ОСОБА_2 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року по справі №521/5016/23, яке набрало законної сили 23.04.2024 року скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2023 року №5 в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 , стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивача заробітну плату з серпня 2022 року по грудень 2022 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року. Оскільки з моменту ухвалення зазначеного вище рішення позивач не отримував заробітної плати, відповідні обставини слугували підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання з`явився, надав суду заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглядати справу за наявними у справі доказами.

Представник відповідача у судове засідання з`явилася, надала суду заяву у якій позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні та розглядати справу за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

У рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року по справі №521/5016/23 встановлено, що ОСОБА_1 до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну працював сторожем в Херсонському закладі дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради. В період окупації міста Херсона виконував свої обов`язки відповідно до посадової інструкції.

З серпня 2022 року по 30.12.2022 року не отримував заробітної плати.

При цьому, як зазначає позивач у своєму позові та не спростовує відповідач у своєму письмовому відзиві, 30.12.2022 року ОСОБА_1 у мобільному додатку «Вайбер» отримав наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 року за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин», що підписаний виконуючою обов`язки директора закладу ОСОБА_2 .

Зі змісту вищезазначеного наказу вбачається, що призупинено трудові відносини між Херсонським закладом дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради та ОСОБА_1 з 30.12.2022 року до прийняття рішення про скасування призупинення трудового договору. Окрім того зазначено, що призупинення дії трудових відносин відбулося на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року, у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 року за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ).

Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) заробітну плату за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 33500 (тридцять три тисячі п`ятсот) грн.

Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року в розмірі 13400 (тринадцять тисяч чотириста) грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.04.2024 року № 521/5016/23 рішення Малиновського районного суду м. Одеси в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку залишено без змін.

Із матеріалів справи убачається, що позивач фактично приступив до виконання своїх обов`язків лише у травні 2024 року, що підтверджується графіками та наказми наданими представником відповідача.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19 зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимушеним прогулом у розумінні ст. 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день винесення рішення суду про поновлення його на роботі.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі.

Відтак, як вбачається із рішення від 12.09.2023 року, з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу лише за період з січня 2023 року по лютий 2023 року, а отже наявні підстави для стягнення середнього заробітку з 01.03.2023 року до 01.09.2023 року.

Правила обрахунку середнього заробітку визначені Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Для розрахунку середнього заробітку мають застосовуватися положення абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, відповідно до яких якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного)окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Розрахунок заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №521/5016/23 розраховувався із розміру мінімальної заробітної плати встановленої на відповідний період.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2023 складає 6700,00 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2024 складає 7100,00 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата з 01.04.2024 складає 8000,00 грн.

На момент звернення до суду заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 104300,00 грн. ??середній заробіток за час вимушеного прогулу: березень - серпень 2023 року - 40200,00 грн. (6700,00*6).

Щодо вимоги позивача про стягнення заробітної плати.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором; роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

У ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Як убачається з матеріалів справи позивач приступив до виконання своїх обов`язків лише у травні 2024 року, з цього періоду йому було визначено робочий графік, а отже оскільки позивач у період за який просить стягнути невиплачену заробітну плату з 01.09.2023 року по 01.06.2024 року фактично не працював, то позовна заява у цій частині, про стягнення саме заробітної плати задоволенню не підлягає.

Так, у відповідності зі ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, приймаючи до уваги регламентовані законодавством України положення щодо необхідності захисту трудових прав громадян, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2023 року по 01.09.2023 року в розмірі 40200 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору № 14-пд/2024 про надання правничої допомоги від 30.03.2024 року.

Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. Договору сторони погодили вартість наданих послуг адвоката, які визначені в Додатку № 1 (прайс-листі), який погоджений сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору. У разі надання правничої допомоги в суді (представництво, складання заяв по суті справи та з процесуальних витань) оплата послуг адвоката проводиться протягом 10-ти банківських днів після набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результатів розгляду справи.

Сторони можуть домовитись про сплату адвокатові гонорару успіху при позитивному для Клієнта вирішення спору, розмір та порядок сплати якого визначається додатковою угодою.

Адвокатом долучено до матеріалів справи додаткову угоду №2 до Договору №11-пд/2024 від 05.03.2024 року у якій зазначено, що сторони домовились, що клієнт ( ОСОБА_1 ) сплачує адвокату гонорар в розмірі 10000,00 грн. у разі отримання позитивного для клієнта судового рішення у справі. Проте, зазначеного договору №11-пд/2024 від 05.03.2024 року, до якого складено додаткову угоду до матеріалів справи не долучено, а отже складову витрат на правову допомогу - гонорар в розмірі 10000,00 грн суд до уваги не приймає як таку, що необґрунтована.

Таким чином, з метою розподілу судових витрат стороною позивача подано звіт №2 про надані послуги за договором №14-пд/2024 від 30.03.2024 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 7300,00 грн.

З врахуванням обсягу роботи адвокатом, а саме складання позовної заяви, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а саме в розмірі 5000 грн.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 115-117,44,237-1КЗпП України, ст.ст. 13, 81, 82,137,141, 258, 265, 268 , 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2023 року по 01.09.2023 року у розмірі 40200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу обрахований судом без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління освіти Херсонської міської ради, юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Воронцовська, буд.15-А, ЄДРПОУ 02146713.

Повний текст рішення складено 03.12.2024

Суддя Я.В. Шестакова