Ухвала

від 13.01.2025 по справі 591/12990/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №591/12990/24

Провадження № 2-о/591/279/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі: судді - Сидоренко А.П., присяжних: Швець Н.М., Нікітіної О.В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з вказаною заявою та просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісти відсутньою за особливих обставин, а саме бойових діях під час воєнного стану та встановити заявника над рухомим та нерухомим майном (рахунків) ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За нормами ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

За інформацією управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради місце проживання заявника ОСОБА_1 по м. Суми не зареєстроване.

Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , також зареєстрованим місцем проживання особи, відносно якої порушується питання про визнання безвісно відсутньою, ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної підсудності Зарічного районного суду м. Суми.

Заявник вказує місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, згідно якої наявний такий висновок:

Стаття 125 Конституції Українивстановлює, що судоустрій в Українібудується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зістаттею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правилатериторіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикціїмає наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття378, пункт 6 частини першої статті411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений устатті 28 ЦПК України, зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також зазареєстрованиммісцем проживання чи перебування позивача.

Згідно зістаттею 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від02 березня 2016 року № 207(далі - Правила).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).

В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

В пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припиненняпідстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).

Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня2022 року.

У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті27, частини першої статті28 ЦПК Україниімперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормахЦПК Українипередбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

З урахуванням вказаної позиції Верховного Суду, слід дійти висновку, що положення ст. 305 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання заявника або фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, а тому не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання чи перебування.

З огляду на встановлений факт зареєстрованого місця проживання заявника та особи, відносно якої порушується питання про визнання безвісно відсутньою, в с. Саї Роменського району Сумської області, що не відноситься до підсудності Зарічного районного суду м. Суми, а також з урахуванням ч. 1 ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України, за якими порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень, відсутні правові підстави для прийняття до розгляду вказаної справи Зарічним районним судом м. Суми.

До заяви не надано відомостей, які б вказували на наявність майна ОСОБА_2 на території Зарічного району м. Суми, що б вказувало на підсудність справи суду, до якого заявник звернувся.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншому суду.

Оскільки місце реєстрації заявника та особи, відносно якої порушується питання про визнання безвісно відсутньою, є с. Саї Роменського району Сумської області, то справу слід передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Липоводолинського районного суду Сумської області.

Керуючись ст.ст. 31, 295 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою передати на розгляд до Липоводолинського районного суду Сумської області.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя

Присяжні