Рішення

від 11.09.2024 по справі 367/415/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/415/22

Провадження №2/367/1106/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Яцуна А.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд соціального страхування України, Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області про стягнення невиплаченої допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_2 із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку.

Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що 02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено трудовий договір та прийнято позивачку на посаду майстра манікюру та педикюру.

23 вересня 2021 року настав випадок непрацездатності у зв`язку з 30 тижнем вагітності позивачки. Період тимчасової непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами було встановлено на строк з 23.09.2021 по 27.01.2022, що підтверджується листком непрацездатності серія АЛД №493588 від 18 жовтня 2021 року. Відповідач була обізнана про факт вагітності позивачки.

30 вересня 2021 року трудові відносини між позивачкою та ФОП ОСОБА_3 були припинені згідно заяви позивачки за власним бажанням згідно ст.38 КЗпПУ.

Зазначає, що під час звільнення з позивачкою не був проведений повний розрахунок, а саме не була виплачена матеріальна допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсація за невикористану відпустку.

Вказує, що 18 жовтня 2021 року було видано листок непрацездатності АЛД №493588, згідно з яким у позивачки у зв`язку з 30 тижнем вагітності наступив випадок непрацездатності на період з 23 вересня 2021 року по 27 січня 2022 року.

23 жовтня 2021 року позивачка засобами поштового зв`язку надіслала ФОП ОСОБА_3 повідомлення про непрацездатність у зв`язку з вагітністю та пологами та оригінал листка непрацездатності серія АЛД №493588, який відповідач отримала 02.11.2021.

У повідомленні про непрацездатність позивачка просила відповідачку вжити всі необхідні дії для підготовки заяви-розрахунку оплати випадку непрацездатності та для подання наданого листка непрацездатності до Фонду соціального страхування України для виплати належних сум допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у зв`язку з вагітністю та пологами.

06 листопада 2021 року відповідачка відмовила у прийнятті листка непрацездатності та у поданні заяви-розрахунку до Фонду соціального страхування з тих підстав, що про випадок непрацездатності було повідомлено після звільнення позивача.

Відтак, склалась ситуація, коли позивачка діями відповідачки була позбавлена належної їй допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, оскільки самостійно підготувати та надати документи до Фонду соціального страхування позивачка як працівник не може.

10 листопада 2021 року позивачка звернулась до Фонду соціального страхування з метою вирішення ситуації, що склалась, у зв`язку з відмовою відповідача у прийнятті листка непрацездатності.

06 грудня 2021 року Фонд соціального страхування підготував та надав позивачу відповідь щодо розгляду її заяви, де вказав, що у разі, якщо страховий випадок (30 тижнів вагітності) настав у період перебування в трудових відносинах, то допомога по вагітності та пологах надається за місцем роботи на момент настання страхового випадку.

17 листопада 2021 року позивач звернулась до Головного управління Держпраці в Київській області з метою притягнення відповідача до відповідальності за порушення її трудових прав.

Позивачка наголошує, що оскільки страховий випадок - тимчасова втрата працездатності у позивача виник 23.09.2021, тобто у період перебування в трудових відносинах з відповідачем, позивач вважається застрахованою особою, а листок непрацездатності має бути прийнято відповідачем для нарахування та виплати страхових виплат. Безпосередньо з відповідача як з роботодавця, за рахунок його коштів, підлягає оплаті листок непрацездатності у межах перших п`яти днів випадку непрацездатності.

Посилаючись на положення Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, позивачка зазначає, що відповідачка після отримання листка непрацездатності була зобов`язана: підготувати та подати заяву-розрахунок до Фонду соціального страхування; 2) подати до Фонду листок непрацездатності; 3) перерахувати отриману від Фонду допомогу позивачу. Всі ці зобов`язання відповідача як роботодавця були порушені.

Позивачка наводить наступний розрахунок суми допомоги по вагітності та пологах.

Позивачка має повністю відпрацьовані календарні місяці з травня 2021 року по вересень 2021 року включно. Оскільки квітень 2021 року відпрацьований позивачкою з 02 числа, він не включається до розрахункового періоду. Згідно довідки ОК-7 позивача, розмір її заробітної плати становив: травень 2021 року - 6000 грн.; червень 2021 року - 6000 грн.; липень 2021 року - 6000 грн.; серпень 2021 року - 6000 грн.; вересень 2021 року - 8440, 86 грн. У заданий період було 152 календарні дні. Таким чином, середньоденний заробіток становить: 6000+6000+6000+6000+8440, 86 = 32440, 86 / 152 = 213, 42 грн.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Всього період тимчасової непрацездатності становив 126 днів. Отже, розрахунок суми по вагітності та пологам становить: 213,42*перші 5 днів=1067,10 грн. - за рахунок роботодавця; 213,42*решта 121 днів = 25823, 82 грн. - за рахунок Фонду соціального страхування.

Позивачка вважає, що належним способом захисту порушеного права, виходячи з наведеного розрахунку, буде безпосереднє стягнення з відповідача суму 1067, 10 грн. за перші 5 днів оплати листка непрацездатності, а також зобов`язання надати розрахунок до Фонду соціального страхування у розмірі 25 823, 82 грн. для його оплати.

Також, позивачка наводить розрахунок компенсації за невикористану відпустку.

Зокрема, вказує, що позивачка відпрацювала у відповідачки в період з 02.04.2021 по 30.09.2021, що становить неповних 6 місяців. Таким чином, позивач здобула право на частину щорічної відпустки пропорційно розміру відпрацьованого часу, а саме: 24 календарні дні відпустки / (365-11 святкові дні) = 0,0678 коеф. Позивач пропрацювала 182 календарні дні. Отже. Кількість днів відпустки, на які має право позивач, становить 182*0,0678=12,3, тобто 12 календарних днів. Згідно довідки ОК-7 заробітна плата позивача за період з травня по серпень 2021 року становить по 6000 грн. щомісячно. Отже, сумарно за цей період сума обрахунку є 24 000 грн. У розрахунковому періоді було 123 календарні дні. Таким чином, розмір середнього заробітку для визнання суми компенсації за невикористану відпустку становить : 24000 / 123 = 195, 12 грн. Сума компенсації за невикористану відпустку становить: 12 днів відпустки*195, 12 = 2341, 44 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає сплаті 2341, 44 грн. компенсації за невикористану відпустку. При цьому, оскільки компенсація за не використану відпустку входить до структури заробітної плати, невиплата її тягне за собою застосування ст.117 КЗпПУ щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Строк, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку розраховується в цьому випадку з дня, наступного за днем надання вимоги. Оскільки вимога до відповідача була подана 23.10.2021 разом із листком непрацездатності, то строк нарахування середнього заробітку розпочинається 24.10.2021 та продовжується станом на день подання цього позову (17.01.2022), оскільки він буде завершений лише після повного розрахунку з позивачем.

Також, позивач наводить наступний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Два місяці, що передують даті звільнення (30.09.2021) є липень і серпень 2021 року. Заробітна плата позивача у цей період становила: липень 2021 року - 6000 гривень; серпень 2021 року - 6000 гривень. Всього: 12 000 гривень. Кількість робочих днів у цей період становить 43 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить: 12000 / 43 дні = 279, 01 грн. Період затримки розрахунку розпочався 24.10.2021 та триває досі. Станом на день подання позову це вже 87 днів. Отже, розмір середньої заробітної плати за затримку розрахунку в 87 календарних днів становить: 279, 01 * 87 = 24 273, 87 грн. Таким чином, за період з 24.10.2021 по 17.01.2022 з відповідача підлягає стягненню 24 273, 87 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просить: стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності АЛД №493588 від 18.10.2021 у розмірі 1067, 10 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2341, 44 грн., суму середнього заробітку за затримку повного розрахунку станом за період з 24.10.2021 по 17.01.2022 у розмірі 24 273, 87 грн.; зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 підготувати та надати до Фонду соціального страхування заяву-розрахунок за листком непрацездатності АЛД № 493588 від 18.10.2021 у розмірі 25 823, 82 грн. для виплати матеріальної допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

12 жовтня 2022 року позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог та їх уточнення, в якій просила: стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності АЛД №493588 від 18.10.2021 у розмірі 1067, 10 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2341, 44 грн., суму середнього заробітку за затримку повного розрахунку станом на 12.10.2022 у розмірі 105 186, 77 грн.; зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 підготувати та надати до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області заяву-розрахунок за листком непрацездатності АЛД № 493588 від 18.10.2021 у розмірі 25 823, 82 грн. для виплати матеріальної допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

При цьому, позивач наводить наступний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача становить: 12000 / 43 дні = 279, 01 грн. Період затримки розрахунку розпочався 24.10.2021. Отже, розмір середньої заробітної плати за затримку розрахунку в 377 календарних днів становить: 279, 01 * 377 = 105 186, 77 грн.

16 березня 2023 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила: стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності АЛД №493588 від 18.10.2021 у розмірі 1067, 10 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2341, 44 грн., суму середнього заробітку за затримку повного розрахунку за період з 24.10.2021 по 17.01.2022 у розмірі 24 273, 87 грн.; зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 підготувати та надати у встановленому законом порядку до уповноваженого органу управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку чи його територіального органу заяву-розрахунок для проведення фінансування виплати матеріальної допомоги за листком непрацездатності АЛД № 493588 від 18.10.2021 у розмірі 25 823, 82 грн.

06 вересня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає про те, що між сторонами був укладений та підписаний трудовий договір від 02.04.2021, відповідно до п.3 якого відповідач зобов`язується оплачувати працю позивача в розмірі 6000 гривень на місяць.

Даний трудовий договір був розірваний за ініціативою позивача, яка звернулась до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням. Зазначає, що на момент звільнення позивач отримала повний розрахунок: заробітну плату з урахуванням податків та обов`язкових відрахувань у сумі 4354, 07 грн. та суму у розмірі 2440,08 грн. - компенсацію на невикористану відпустку, а загалом - 6794, 75 грн. Так, відповідно до відомостей про виплату готівки, що були долучені до матеріалів справи, позивач у вересні 2021 року отримала 4000 гривень та 2794 гривні 75 копійок, а загалом 6794, 75 грн., про що особисто розписалась в графі про одержання коштів. Отже, за твердженням відповідача, вона у повному обсязі виконала покладені на неї, як роботодавця, обов`язки.

Крім того, представник відповідача у відзиві вказує, що всупереч вимог позивача про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, законом не передбачено отримання за один і той же самий період часу заробітної плати та матеріальної допомоги по вагітності та пологам, оскільки за цей період позивач отримала заробітну плату. Як і не передбачена одночасна виплата за той же самий період часу заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку або допомоги у зв`язку із хворобою працівника. Роботодавець не мав права вже після звільнення працівника, за якого вже сплатив податки, здійснив відрахування та здав звіти, ще раз, за той же самий період, виплатити матеріальну допомогу.

Також, представник відповідача зазначає, що правило, на яке посилається позивач, діяло б у випадку, якщо остання своєчасно повідомила відповідача про настання страхового випадку в період перебування в трудових відносинах і не тоді, коли заробітна плата за весь відпрацьований місяць разом з іншими платежами була виплачена роботодавцем. Однак, позивач, в період коли настав страховий випадок, роботодавця про це жодним чином не повідомила, при цьому, систематично приходила на роботу та виконувала свої обов`язки. В період з 23.09.2021 по 30.09.2021 позивач була працездатною, так як жодних документів на підтвердження протилежного роботодавець не отримував, а отже, враховуючи, що позивач відвідувала робоче місце, працювала, надаючи послуги з манікюру та педикюру, роботодавець у кінці місяця здійснив повний розрахунок, а тому абсолютно на законних підставах звільняється від виплати матеріальної допомоги за відповідний період часу, так як за цей період часу позивач отримала заробітну плату.

Крім того, представник відповідача зазначає, що незрозумілими є вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки компенсація за невикористану відпустку виплачена позивачці при звільненні, та на 100 грн. більша за розрахунок, наведений у позові. Таким чином, як стверджує представник відповідача, всі належні платежі були виплачені відповідачем при звільненні ОСОБА_2 у повному обсязі в день звільнення, у зв`язку з чим вимога про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На спростування доводів, викладених у відзиві, представник позивача у письмових поясненнях від 12.10.2022 зазначає, що відповідачем не доведено проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки на відомостях про виплату готівки відсутні підписи касира та бухгалтера, також відсутні штампи чи інші посвідчувальні написи, відомості не містять уточнення про те, який саме вид матеріального забезпечення виплачується працівникові та на підставі чого. Зокрема, перша відомість про сплату 4000 грн. датується 22.09.2021, а друга відомість про сплату 2794, 75 грн. датується 30.09.2021. Відтак, якщо прийняти точку зору відповідача, оплата заробітної плати відбулась 22.09.2021 повністю однією сумою, при цьому, виплата за другою відомістю проведена через 8 днів після першої, що також не можу бути виплатою другої частини заробітної плати, оскільки це неможливо в силу ч.1 ст.115 КЗпПУ. Отже, виплата за першою відомістю не може бути виплатою суми заробітної плати. Щодо другої відомості від 30.09.2022, то за нею виплачується 2794 грн. 75 коп., що також не відповідає сумі компенсації за невикористану відпустку, яка, згідно розрахунку відповідача, та з відрахуванням обов`язкових платежів, становить 1960, 75 грн. Таким чином, якщо за відомостями і дійсно слідувала виплата грошових коштів, то ці грошові кошти не могли бути ні заробітною платою, ні компенсацією за невикористану відпустку. На думку позивача, це могла бути премія, надбавка за роботу у вихідні та святкові дні, надбавка за високі показники праці. При виплаті коштів підстава їх виплати не пояснювалась, а у зв`язку з вагітністю позивач була не проти додаткових коштів.

Також, представник позивача зазначає про те, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи, це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи. Отже, одним із обов`язків роботодавця як страхувальника є подання заяви-розрахунку для виплати компенсації у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. При цьому, головним є те, щоб страховий випадок стався в період трудових правовідносин. Саме це запускає механізм державних гарантій щодо компенсації працівнику доходу в період тимчасової непрацездатності. Також, представник позивача посилається на лист ДФС України №3931/6/99-99-17-03-01-15 від 24.02.2015 «Щодо порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», де зазначено умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме зазначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Також, представник позивача зазначає, що заява про звільнення за власним бажанням подана позивачкою 16 вересня 2021 року, випадок непрацездатності настав 23 вересня 2021 року, який був зафіксований листком непрацездатності 18 жовтня 2021 року. Тобто, заява про звільнення була подана ще до виникнення випадку непрацездатності та до отримання листка непрацездатності. Законодавець пов`язує настання випадку непрацездатності з 30 тижнем вагітності, а закінчення - відведеним для відновлення терміном після пологів. Проте, безпосередньо початок вагітності визначити з точністю до дня неможливо, а тому фахівець визначає тиждень вагітності в тому числі за розвитком плоду та супутніми ознаками. Відповідно, лише після обстеження можливо встановити точний термін вагітності. В момент звільнення позивач уже була на 30 тижні вагітності, який розпочався 23.09.2021, проте в силу особливостей перебігу вагітності цей факт був зафіксований лише 18.10.2021. Разом з тим, це жодним чином не позбавляє позивачку на гарантовану державою оплату випадку тимчасової непрацездатності. При цьому, відповідач неодноразово повідомлявся позивачкою про факт вагітності. На переконання представника позивача, факт звільнення позивачки ніяким чином не впливає на обов`язок відповідачки надати заяву-розрахунок, оскільки страховий випадок стався в період трудових правовідносин.

Представник відповідача у письмових поясненнях від 15.03.2023 просила не враховувати лист ДФС №3931/6/99-99-17-03-01-15 від 24.02.2015, на який посилається представник позивача, оскільки в цьому листі чітко зазначено про ті випадки, коли тимчасова непрацездатність виникла в момент перебування працівника в трудових відносинах і яка була належним чином зафіксована відповідними документами, натомість, позивач не повідомляла відповідача в період працевлаштування про те, що в неї наступив період тимчасової непрацездатності.

Також, представник відповідача вказує, що твердження позивачки про те, що виплачені їй по відомостям кошти не є заробітною платою та виплатою компенсації за невикористану відпустку, спростовуються формою ОК-7, та умовами трудового договору, з якого вбачається, що заробітна плата позивача дорівнює 6000 грн., з яких утримується податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1519, 32 грн та інші утримання - 126, 61 грн. і в результаті чистий дохід позивача складає 4354, 07 грн., які вона частково отримала 22 вересня 2021 року, а залишок 354, 07 грн. заробітної плати було отримано разом із компенсацією за невикористану відпустку 30 вересня 2021 року, в останній робочий день. Згідно табелю обліку робочого часу, у вересні 2021 року позивач працювала лише у робочі дні, святкові дні у вересні 2021 року були відсутні, у вихідні позивач не працювала, а отже, твердження позивача про те, що ці кошти могли бути премією, надбавкою за роботу у вихідні та святкові дні тощо, спростовуються належними доказами.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач є дієздатною особою, перебувала на обліку у лікаря та мала достеменно знати строк своєї вагітності, а тому у даному випадку вся відповідальність за своєчасне повідомлення роботодавця про настання страхового випадку покладається на працівника.

27 травня 2022 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонду соціального страхування України надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа зазначила, що у ситуації, викладеній у позові, ОСОБА_2 має право на допомогу по вагітності та пологах за страховим випадком, який розпочався 23.09.2021 (підстава листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами серії АЛД №493588) у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тобто з 23.09.2021 по 30.09.2021 за умови, якщо в цей період роботодавцем не нараховувалася заробітна плата за цей період. Також зазначили, що заява-розрахунок від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 за спірний період до робочих органів Фонду соціального страхування України не надходила.

06 вересня 2022 року надійшли письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, у яких зазначено про те, що з аналізу матеріалів справи та чинного законодавства України встановлено, що ОСОБА_2 працювала з 02.04.2021 по 30.09.2021 на умовах трудового договору, за неї сплачувався єдиний внесок, отже, вона була застрахованою особою за цей період та мала право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності по страховому випадку (вагітність та пологи з 23.09.2021, що підтверджується листком непрацездатності серії АЛД №493588), який настав у період роботи. Проте, позивач відпрацювала повний місяць у вересні 2021 року, отримала нараховану за цей період заробітну плату, та не скористалася своїм правом на матеріальне забезпечення за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б свідчили про її волевиявлення під час перебування у трудових відносинах з відповідачем щодо надання їй відпустки по вагітності та пологах з 23.09.2021. Звертають увагу, що гарантії права на відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами є суб`єктивним правом жінки, яка користується ним на власний розсуд, так, вона може продовжувати працювати ще деякий час після дати, зазначеної у медичному висновку, або ж раніше приступити до роботи. Водночас, роботодавець без волевиявлення зі сторони працівника не може самостійно, з власної ініціативи, надати цю соціальну відпустку. Така правова позиція підтверджується також висновками, викладеними в листах Міністерства соціальної політики України від 28.02.2019 №228/0/206-19, від 23.05.2008 №273/020/99-08, Фонду соціального страхування України від 22.11.2019 №2379-11-7. Звертають увагу, що листок непрацездатності був виданий лише 18.10.2021, а тому підстави для надання відпустки по вагітності та пологах у період роботи з 23.09.2021 були відсутні. Таким чином, оскільки допомога по вагітності та пологах надається у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітку за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, чинним законодавством не передбачено одночасної виплати заробітної плати і допомоги за один і той самий період, а тому призначення матеріального забезпечення ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду соціального страхування України буде неправомірним.

15 грудня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в яких третя особа зазначає, що страхувальник ФОП ОСОБА_3 сплачував за позивача як застраховану особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за період квітень-вересень 2021 року, страхувальник не подав заяву-розрахунок, визначену Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за вищезазначений період. За таких обставин, відсутні підстави для здійснення страхової виплати допомоги по вагітності та пологах після 30.09.2021 після звільнення з роботи та втрати статусу застрахованої особи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , третя особа: Фонд соціального страхування України про стягнення невиплаченої допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17.08.2022, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2023 прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лисенко Ганни Олександрівни про уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , треті особи: Фонд соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Рівненській області про стягнення невиплаченої допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02.11.2023 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , треті особи: Фонд соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Рівненській області про стягнення невиплаченої допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку- в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, у матеріалах справи містяться заяви розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , видно, що ОСОБА_2 02 квітня 2021 року прийнята на посаду майстра манікюру та педикюру ФОП ОСОБА_3 згідно трудового договору від 02.04.2021 (запис №13, наказ №1 від 01.04.2021); 30 вересня 2021 року ОСОБА_2 звільнена з посади майстра манікюру та педикюру в салоні краси ФОП ОСОБА_3 згідно заяви за власним бажанням ст.38 КЗпПУ (запис №14, наказ №1 від 30.09.2021) (а.с.11-12).

02 квітня 2021 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, відповідно до якого працівник ОСОБА_2 зобов`язана працювати майстром манікюру та педикюру, а фізична особа ОСОБА_3 зобов`язується оплачувати працю працівника в розмірі 6000 грн. на місяць, трудовий договір сторони розірвали на підставі ст. 38 КЗпПУ 30.09.2021 (а.с.136-139).

16 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до ФОП ОСОБА_3 , в якій просила звільнити її з посади за власним бажанням (а.с.105).

Згідно із наказом ФОП ОСОБА_3 від 30.09.2021 №1, ОСОБА_2 звільнено з посади майстра манікюру та педикюру 30.09.2021 за власним бажанням (ст. 38 КЗпПУ) згідно заяви від 16.09.2021 (а.с.106).

Відповідно до копії Табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2021 по 30.09.2021, ОСОБА_2 у вересні 2021 року відпрацьовано 22 робочих дні (а.с. 107).

Згідно копії Відомості на виплату готівки №П-00000011 за вересень 2021 року, 22 вересня 2021 року ОСОБА_2 виплачено ФОП ОСОБА_3 4000 гривень (а.с.108).

Згідно копії Відомості на виплату готівки №П-00000012 за вересень 2021 року, 30 вересня 2021 року ОСОБА_2 виплачено ФОП ОСОБА_3 2794, 75 грн. (а.с.109).

Відповідно до копії розрахунку компенсації відпускних 12 днів ОСОБА_2 , останній розраховано відпускні за період з квітня по вересень 2021 році у розмірі 2440, 68 грн. (а.с. 110).

Також, судом досліджено наданий представником відповідача детальний розрахунок заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_2 , відповідно до якого загальна сума виплат становить 8440, 68 грн., виплачено авансу - 4000 грн., податок на доходи фізичних осіб - 1519,32 грн., інші утримання - 126, 61 грн., разом - 5645, 93 грн., виплачено за попередні періоди - 830 грн., належить до виплати - 2794, 75 грн. (а.с. 111).

Відповідно до копії листка непрацездатності серії АЛД №493588, останній виданий ТОВ «Клініка Надія» 18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , діагноз первинний: вагітність 30 тижнів, причина непрацездатності - вагітність та пологи, звільнення від роботи - з 23 вересня 2021 року на 126 днів (а.с. 17).

Згідно із копією повідомлення про непрацездатність і зв`язку із вагітністю та пологами від 22.10.2021, ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_3 та Фонд соціального страхування України про випадок непрацездатності та просила вжити дії щодо розгляду листка непрацездатності серія АЛД №493588, підготувати та подати до Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок з метою виплати лікарняних у зв`язку з вагітністю та пологами, кошти, отримані від Фонду соціального страхування України виплатити за реквізитами, за якими здійснювалось зарахування заробітної плати. Вказане повідомлення було надіслане рекомендованим листом з описом вкладення відповідачці 23.10.2021 (а.с. 18-22).

Згідно із відповіддю ФОП ОСОБА_3 від 06 листопада 2021 року, адресованою ОСОБА_2 на повідомлення про непрацездатність від 22.10.2021, ФОП ОСОБА_3 повідомила про відсутність підстав для формування та подання заяви-розрахунку до органу Фонду соціального страхування України у зв`язку з тим, що листок непрацездатності був виданий після звільнення ОСОБА_2 , при цьому, до 30 вересня 2021 року ОСОБА_2 не повідомила відповідачку про бажання піти у відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, таким чином, ФОП ОСОБА_3 не має статусу роботодавця ОСОБА_2 , а тому звільнена від обов`язку звертатись до Фонду соціального страхування України (а.с. 23-24).

Відповідно до копії листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 06.12.2021 №03/13-1068з-1218, адресованого ОСОБА_2 , у разі відмови роботодавця у призначенні матеріального забезпечення та наданні заяви-розрахунку до робочого органу Фонду для здійснення фінансування допомоги по вагітності та пологах без законних підстав, позивач має право звернутися до територіального органу Держпраці для захисту прав (а.с. 25-26).

17 листопада 2021 року ОСОБА_2 подано скаргу до Головного управління Держпраці у Київській області на дії роботодавця ФОП ОСОБА_3 (а.с. 27-30).

Згідно із формою ОК-7, ОСОБА_2 з квітня по вересень 2021 року працювала у ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_2 ), та отримувала фактичний заробіток/дохід: за квітень 2021 року - 6000 грн., за травень 2021 року - 6000 грн., за червень 2021 року - 6000 грн., за липень 2021 року - 6000 грн.. за серпень 2021 року - 6000 грн., за вересень 2021 року - 8440 грн. 68 коп. (а.с. 31-32).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до статей 18, 19 наведеного Закону (тут і далі у редакції, що діяла на час спірних правовідносин - вересень-жовтень 2021 року) страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст. 20 Закону, за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Частиною 1 ст.26 Закону передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі (крім працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті) у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Згідно із ч.1 ст.31 Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Статтею 32 Закону передбачено, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується: 1) застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати; 2) добровільно застрахованим особам, застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність, - протягом десяти днів після призначення допомоги. Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення. Матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні.

Відповідно до ст.33 Закону, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 34 Закону, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлення за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала згідно трудового договору у ОСОБА_3 в період з 02 квітня 2021 року по 30 вересня 2021 року на посаді майстра манікюру та педикюру, 30 вересня 2021 року була звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ.

Також, встановлено, що страховий випадок у позивача (30 тиждень вагітності) виник 23 вересня 2021 року в період перебування в трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_3 , проте, позивач не повідомила у встановленому законом порядку відповідача про настання страхового випадку, не скористалася правом на відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами та правом на одержання допомоги по вагітності та пологах, а продовжила працювати, після чого 30 вересня 2021 року була звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ, згідно поданої заяви від 16.09.2021.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача ФОП ОСОБА_3 не виник обов`язок щодо виплати матеріальної допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності АЛД №493588 від 18.10.2021 та щодо оформлення і подання заяви-розрахунку до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, оскільки позивач протягом перебування у трудових відносинах із відповідачем не повідомила останню про настання такого страхового випадку та не надала виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, що є підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах.

При цьому, відповідачем з 23 вересня по 30 вересня 2021 року здійснено нарахування та виплату заробітної плати за відпрацьовані робочі дні за цей період.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин - вересень-жовтень 2021 року), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що при звільненні позивачу ОСОБА_2 відповідачем виплачено в день звільнення всі суми, які належало, зокрема, заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, що підтверджується наданими відповідачем доказами, а також Формою ОК-7. Позивач не заперечила отримання вказаних грошових коштів, проте не погодилася із тим що ці кошти були їй сплачені саме як заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, зазначивши, що це могла бути премія, надбавка за роботу у вихідні та святкові дні, чи надбавка за високі показники праці, при цьому не надала доказів на підтвердження своїх доводів в цій частині.

Таким чином, оскільки відповідачем виплачено позивачу в день звільнення всі суми, які належало, не підлягає застосуванню ст. 117 КЗпПУ.

Як встановлено судом, ТОВ «Клініка Надія» 18 жовтня 2021 року видано ОСОБА_2 листок непрацездатності серії АЛД №493588, в якому зазначено причину непрацездатності - вагітність та пологи, та день звільнення від роботи - з 23 вересня 2021 року на 126 днів.

Після чого, 23 жовтня 2021 року ОСОБА_2 надіслала повідомлення ФОП ОСОБА_3 із вимогою розглянути листок непрацездатності та підготувати і подати до Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок з метою виплати лікарняних у зв`язку з вагітністю та пологами.

Однак, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 станом на дату видачі листка непрацездатності - 18 жовтня 2021 року вже не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , оскільки була звільнена з 30.09.2021 за власним бажанням, а під час перебування в трудових відносинах не повідомила роботодавця про настання страхового випадку з 23.09.2021 по 30.09.2021, суд вважає, що у відповідача станом на момент отримання повідомлення позивачки ОСОБА_2 про непрацездатність у зв`язку з вагітністю та пологами від 22.10.2021 був відсутній обов`язок щодо виплати матеріальної допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності АЛД №493588 від 18.10.2021 та оформлення і подання заяви-розрахунку щодо робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд соціального страхування України, Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області про стягнення невиплаченої допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 січня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравчук